I ступінь – збліднення або побіління обмороженої ділянки тіла (вуха, ніс, щоки, пальці ніг і рук), втрата чутливості шкіри, обмеження рухливості. Після відігрівання замерзлої ділянки шкіри нормалізується її температура, відновлюється чутливість, рухливість пальців, але зберігається набряк. Шкіра набуває синьо-червоного відтінку. Через 5-7 діб починається її злущення, супроводжуване свербінням. Зберігається підвищена чутливість цих ділянок тіла до холоду.

II ступінь – утворення після відігрівання пухирців, що супроводжуються підвищенням температури тіла, гарячкою. Можливий швидкий розвиток інфекцій з нагноєнням на місцях пухирців.

III ступінь - відмирання (некроз) замерзлих ділянок шкіри.
При обмороженні будь-якого ступеня необхідна термінова медична допомога. Запобігання обмороженню досягається посиленням кровообігу на ділянках тіла, що починають замерзати. Якщо мерзнуть ноги, треба викону-вати ними широкі розмахування вперед-назад і глибокі присідання, якщо руки - енергійні махи від плеча і швидке стискання пальців у кулак з наступним їх розтисканням. При замерзанні носа, щік, вух для забезпечення припливу крові до обличчя треба деякий час іти, сильно нахилившись уперед і не знімаючи при цьому рюкзака, або зробити 10-15 глибоких нахилів уперед. Бажано випити гарячого солодко-го чаю або кави, прийняти кілька таблеток глюкози з вітаміном С або з'їсти кілька шматочків цукру.

При перших ознаках обмороження необхідно відігріти ділянки тіла, які побіліли. Онімілі від холоду пальці рук тре-ба сховати під одяг.

При ураженні стоп необхідно зняти з потерпілого взут-тя і шкарпетки і сісти так, щоб товариш міг сховати і затис-нути його ступні у себе під пахвою, товариша. Треба також дати йому теплого солодкого чаю або кави.

Не слід розтирати онімілі ділянки тіла спиртом, снігом, вовняною рукавицею, бо в разі більш глибокого ураження можна пошкодити шкіряний покрив і занести інфекцію.

При обмороженні II-III ступеня ушкоджені ділянки збризкуються пантенолом, накладають стерильну пов’язку, дають по одній таблетці анальгіну, димедролу та дротаверину (ношпи). Бажано випити теплого солодкого чаю або кави. При значному погіршенні стану, високій температурі дають ще по одній таблетці еритроміцину або аспірину. В таких випадках необхідно терміново евакуювати потерпілого для надання йому фахової медичної допомоги. Але робити це треба дуже обережно, щоб не викликати додаткових ускладнень.

При загальному переохолоджені організму потерпілого треба негайно доставити в тепле приміщення або, якщо це неможливо, розкласти велике багаття. Відігріти тіло можна за допомогою енергійного але обережного масажу. Вживання спиртного може завдати потерпілому великої шкоди. Якщо це можливо, хорошим засобом є тепла ванна з температурою води 36-37 градусів.

У випадку втрати свідомості, при сповільненому диханні, відсутності пульсу необхідна термінова реанімація.

Ураження блискавкою супроводжується, як правило, тяжкими симптомами: втратою свідомості; припиненням чи різким пригніченням дихання; нетриманням; частим арит-мічним пульсом; розширенням зіниць; посинінням обличчя, шиї, грудної клітки, кінчиків пальців; наявність слідів опіків; припиненням роботи серця.

Невідкладна допомога надається на місці нещасного випадку в такій послідовності:

якщо потерпілий втратив свідомість, але при цьому зберігаються дихання і серцебиття, необхідно перш за все розстебнути одяг, покласти його на бік, підклавши під шию валик з одягу для стимулювання роботи ди-хальних шляхів;

за рухами грудної клітки або за допомогою дзеркальця, піднесеного до рота потерпілого (при збереженні дихан-ня воно запотіває), встановити, чи потерпілий дихає;

очистити ротову порожнину від крові, слини, блювотних мас;

при відсутності дихання негайно приступити до ре-анімації (штучного дихання і непрямого масажу серця).

1.5. Основні прийоми реанімації.

До основних прийомів реанімації відносяться штучне дихання ("рот у рот", "рот у ніс") і закритий масаж серця. Во-ни використовуються з метою врятувати життя потерпілого, який перебуває у критичному стані (шок, відсутність дихан-ня, зупинка серця, втрата свідомості).

Шок - небезпечний для життя стан, викликаний впли-вом якогось сильного подразника, тяжкої травми, поранен-ня, значної втрати крові. Відразу після серйозного травму-вання може виникнути загальне мовне і рухове збудження, прискорення дихання (еректильний шок). Потерпілий, не-зважаючи на тяжкі ушкодження, намагається рухатись. Він збуджений, багато і голосно говорить. Через 5-10 хв. Цей стан починає змінюватися пригніченістю, що супровод-жується послабленою реакцією на оточення, нерухомістю, зблідненням. З'являється липкий холодний піт, часте і по-верхневе дихання, прискорення пульсу до 140-200 ударів на хвилину з наступним його послабленням (торпідний шок).

Реанімаційні заходи треба здійснювати в такій послідов-ності:

обережно покласти потерпілого на спину (при блюванні повернути голову набік);

перевірити наявність дихання і серцебиття;

в разі відсутності дихання і серцебиття приступити до реанімаційних заходів – штучного дихання і закритого масажу серця;

при наявності кровотечі швидко її зупинити;

при переломах здійснити іммобілізацію ушкоджених кінцівок;

активізувати кровопостачання мозку і серця наданням більш високого положення ногам у разі відсутності їх ушкодження. Для цього слід підняти їх, підклавши рюкзак, спальний мішок тощо;

не давати пити, оскільки не виключена небезпека ушкодження внутрішніх органів, що може супроводжуватися блювотою. Категорично забороняється давати потерпілому спиртне;

негайно відрядити когось із членів групи по медичну допомогу. Транспортувати потерпілого у шоковому стані можна лише в крайньому випадку – щоб винести до проїжджого шляху, до посадочного майданчика в разі виклику вертольота, а також при повній неможливості прибуття лікаря до місця нещасного випадку.

Штучне дихання (штучна вентиляція легенів). Перш ніж розпочати штучне дихання необхідно пересвідчитися у прохідності верхніх дихальних шляхів потерпілого. При наявності в них води в результаті утоплення звільнити їх за допомогою прийому ”на