Для цього, стоячи на одному коліні, треба покласти потерпілого на друге, зігнуте коліно, так, щоб на нього спирався нижній відділ грудної клітки, а верхня частина тіла і голова звисали вниз. Потім однією рукою відкрити потерпілому рот, а другою поплескати його по спині або поступовим ру-хом, спрямованим від спини, натиснути на ребра. Цю про-цедуру повторювати доти, поки не припиниться інтенсивне витікання води. Після цього перевернути потерпілого на спину і покласти на тверду поверхню. Пальцем, обгорнутим бинтом або носовою хусткою, швидко звільнити порожнину рота від піску, слизу, крові, блювотних мас та інших сто-ронніх предметів, в разі наявності вийняти знімні зубні про-тези і розпочати штучне дихання і закритий масаж серця до появи у потерпілого самостійного дихання і відновлення серцевої діяльності. Це стосується синього типу утоплення. При блідому типі зразу приступають до штучного дихання і закритого масажу серця.

Дихальні шляхи звільняються легше, якщо голову по-терпілого закинути назад. Тому під його шию треба підкла-сти згорнутий одяг. Коли щелепи міцно стиснуті, їх треба обережно розхилити будь-яким плоским предметом (дер-жаком ложки і т. ін.), покласти між зубами шматок туго згор-нутого бинта чи тканини і очистити ротову порожнину. Потім необхідно розстебнути одяг потерпілого, який пере-шкоджає диханню і кровообігу. Всі ці маніпуляції вимагають швидкого і обережного виконання, щоб не погіршити й без того критичний стан потерпілого.

Методика штучного дихання способом "рот у рот". Швидко і обережно покласти потерпілого на спину з простягнутими уздовж тіла руками на плоску тверду по-верхню. Звільнити грудну клітку від ременів, обов’язок, одя-гу і т.ін. Голову потерпілого закинути назад, однією рукою відтягти нижню щелепу вперед і вниз, а пальцями другої ру-ки затиснути ніс. Стежити, щоб язик не западав і не закри-вав дихальні шляхи потерпілого. При западанні язика його притримувати пальцями.

Для здійснення штучного дихання необхідно зробить максимальний вдих, нахилитись над потерпілим, щільно притиснутись губами до його відкритого рота і зробити мак-симальний видих. При цьому треба стежити за тим, щоб по мірі надходження повітря в дихальні шляхи і легені по-терпілого його грудна клітка максимально розпрямлялася .

Після цього відняти рот від губ потерпілого і припинити затискання носа. В цей момент повітря почне виходити з легенів потерпілого.

Вдих треба робити через кожні 3-4 сек. Інтервал між вдихами і глибина кожного вдиху повинні бути однаковими.

Методика штучного дихання "рот у ніс". Цей спосіб застосовують при травмуванні язика, щелеп, губ. По-ложення потерпілого, частота і глибина вдихів, додаткові лікувальні заходи в цьому випадку ті самі, що й при способі "рот у рот". У цьому випадку рот потерпілого повинен бути щільно закритий. Вдих (вдування повітря) робиться в обидві ніздрі потерпілого.

Ознаки відновлення дихання. Вчасне проведення штучного дихання дає шанс врятувати потерпілого. Перший його самостійний вдих завжди чітко виражений і часто виявляється лише у слабких ритмічних скороченнях ший-них м'язів, що нагадують ковтальні рухи. Потім дихальні ру-хи посилюються, хоча можуть відбуватися з великими інтервалами і мати конвульсивний судорожний характер.

Зовнішній (закритий) масаж серця застосовується при раптовій зупинці серцевої діяльності (шок, потрапляння в лавину, ураження блискавкою чи електрострумом і т. ін.). При цьому у потерпілого спостерігається виражена синюш-ність або блідість, пульс на променевій і сонній артеріях і серцебиття не прослуховуються вухом.

Закритий масаж серця слід виконувати в такій послідов-ності:

швидко покласти потерпілого на спину на тверду по-верхню і стати ліворуч від нього;

покласти одну долоню на нижній відділ грудної клітки потерпілого, поверх неї - другу;

енергійним поштовхоподібним рухом рук, не згинаючи їх

у ліктях, натискати на грудину; У після кожного натискання піднімати руки від грудини,

щоб дати їй можливість розпрямитись і щоб порожнини

серця встигли наповнитись кров'ю;

за 1 хв. виконувати до 60 натискань.

Ознаки відновлення серцевої діяльності: поява пульсу на сонній або променевій артеріях, зменшення блідості або синюшності шкіри. При перших ознаках роботи серця масаж припиняють, проте слід бути готовим віднови-ти його: серце може знову зупинитись.

Тривалість реанімаційних заходів. Поєднання прий-омів реанімації. Успішність реанімаційних заходів значною мірою обумовлюється їх вчасністю і якістю виконання маса-жу серця і штучного дихання, а також раціональним їх поєднанням.

Якщо ці маніпуляції виконують двоє, то один робить ма-саж серця, а другий - штучне дихання. При цьому вдихан-ня повітря в рот або ніс потерпілого роблять через кожні чо-тири натискання на його грудину (див. мал. 21.).

мал. 21. Штучне дихання і зовнішній масаж серця.

В тому разі, якщо реанімаційну допомогу надає одна людина, черговість маніпуляцій та їх режим змінюється: після кожних двох швидких вдихів роблять 10-12 натискань на грудину з інтервалом в 1 сек.

При збереженні серцевої діяльності (прощупується пульс, прослуховується серцебиття) штучне дихання про-водять до відновлення самостійного дихання.

При відсутності серцевих скорочень, штучне дихання і масаж серця виконують протягом 60-90 хв. Якщо за цей час не відновились самостійне дихання і серцева діяльність, здійснення реанімаційних заходів припиняють.

Реанімаційні маніпуляції припиняють тільки в разі появи явних ознак біологічної смерті. Одна з перших ознак - помутніння роговиці і її висихання. При стисканні ока пальцями зіниця звужується і стає схожою на котяче око.

Втрата свідомості. Жодна з травм і захворювань у похідних умовах не викликає такої розгубленості і не при-зводить до таких з невиправних і навіть небезпечних дій, як раптова втрата потерпілим свідомості. Будь-яка її стадія чи форма дійсно є загрозливим симптомом. Втрата свідо-мості, безвідносно до її причин, може призвести до швидкої смерті потерпілого, якщо не надати йому невідкладної