До переліку захворювань і травм, основи діагностики і лікування яких повинен знати санінструктор, входять: про-студні захворювання (гострі респіраторні інфекції, грип, ангіна, запалення легенів), шлунково-кишкові захворюван-ня (дизентерія, черевний тиф, "гострий живіт", харчові отруєння), укуси отруйних змій і комах, гірська хвороба, снігова сліпота, тепловий і сонячний удар, обмороження, загальне замерзання (переохолодження), асфіксія при по-траплянні в лавину, воду або дим, внутрішні кровотечі, ура-ження блискавкою, електричним струмом, струс головного мозку, гнійничкові захворювання шкіри, опіки, удари, розтяг і розрив зв'язок, вивихи і переломи кісток.

1.7 Похідна аптечка

Вирушаючи в похід, кожна група незалежно від даль-ності маршруту, повинна обов'язково мати з собою похідну аптечку, упаковану надійно, але з тим розрахунком, щоб у разі потреби її можна було швидко розпакувати. Герме-тичність упаковки, бажана в будь-яких походах, для водних маршрутів є обов'язковою.

Розрізняють два основних типи похідних аптечок (табл. 3.): групову індивідуальну. Групова аптечка повинна включати по-вний набір медикаментів для надання допомоги у випадку можливих захворювань і травм, які найбільш часто трапля-ються на маршруті. До індивідуальної аптечки, крім необхід-ного мінімуму медичних препаратів і перев'язочних матеріа-лів, повинні входити індивідуальні ліки, необхідні при наяв-ності у людини алергічних реакцій, а також хронічних хвороб, при яких дозволено брати участь в експедиціях, і т. ін.

Розділ II. Гігієна туриста.

2.1. Гігієнічні вимоги під час походу.

У житті людини особиста гігієна відіграє важливу роль. Вона сприяє збере-женню здоров'я, запобіганню захворювань, продовженню активного довголіття.

Особливо важливе значення має дотримання елементарних правил гігієни в туристичних походах, що гарантує успішне їх проведення.

Особиста гігієна—це не тільки дотримання чистоти тіла, одягу і взуття туриста, а й культура поведінки та турбота про здоров'я своїх друзів. Тому вона є невід'ємною частиною похідного побуту та запорукою збереження здоров'я і профілактики захворювань у поході.

Гарне самопочуття, чудовий апетит та бадьорість залежать від дотримання правил особистої гігієни.

У поході день туриста обов'язково повинен розпочинатися ранковою гімнас-тикою. Фізичні вправи необхідно підбирати з таким розрахунком, щоби вони підготували організм до денного походу, тобто такі вправи, що допоможуть виробити спеціальні якості та навички, необхідні туристу на певному етапі походу.

Після зарядки слід обмитися холодною водою або, якщо є можливість, скупа-тися та витертися сухим рушником. Водні процедури підвищують тонус і працездатність організму.

Під час тривалих привалів та перед сном потрібно помити обличчя, руки і ноги. Це не тільки освіжає і знімає втому, а й загартовує організм.

У поході необхідно слідкувати за тим, щоб туристи, особливо малодосвідчені, виконували вимоги для запобігання застудним захворюванням. Найчастіше в туристичних походах застуди виникають внаслідок переохолодження. Так, не можна сидіти чи лежати на сирій або мокрій землі під час привалів. Це може призвести до виникнення пневмонії, запалення нирок, нервів, м'язових волокон тощо.

При загальному переохолодженні необхідно випити гарячого чаю, кави молока або просто води і якнайшвидше виконати декілька простих фізичних вправ (різноманітні рухи руками, нахили тулуба, біг на місці, підскоки, присідання тощо).

Одяг туриста повинен бути легким та зручним, а тканина, з якої він пошитий, має вбирати вологу і пропускати повітря. Найкращою тканиною є вовна.

Для лижних походів, які відбуваються при низьких температурах повітря, рекомендується на спідню білизну одягнути вовняний светр, а потім — лижний костюм зі щільної тканини. На голову одягають спортивну шапочку з трикотажу на підкладці, закривають вуха і лоб до брів, на руки — щільні вовняні рукавиці. Відкриті ділянки шкіри бажано змастити кремом.

Для учасників літніх походів у теплу і спекотну днину рекомендується спортив-ний одяг з легкої бавовняної тканини, а для походів у прохолодну погоду — із вовняного трикотажу. На голову одягають панаму, легкий кашкет або хустину.

Взуття має бути міцним, розношеним, зручним, легким і добре захищати стопу від травм. У суху погоду можна взути кросівки. Якщо взуття пропускає вологу, то в мокру погоду можна на шкарпетки одягти целофанові мішечки.

2.2 Види загартовування.

2.2.1 Загартовування організму туриста природними факторами.

Вміле використання природних факторів (сонця, повітря, води) має важливе значення в туристських походах. Вони не тільки відновлюють сили, а й загартову-ють організм, підвищують стійкість до застудних та інфекційних захворювань.

Для отримання найкращого ефекту потрібно за місяць до першого туристич-ного походу почати загартовувати організм. Правильне загартування поліпшує діяльність різних органів і систем, підвищує опірність до захворювань.

Найбільш сприятлива пора для загартовування — весна. У цей час варто ви-користовувати всі природні фактори: сонце, повітря, воду.

2.2.1.1 Загартовування сонцем.

Сонячні ванни рекомендується приймати вранці (найкраще з 10 до 12 години), коли сонячні промені падають на землю під гострим кутом і небезпека перегрівання значно менша, ніж удень.

Розпочинати приймати сонячні ванни слід через 30^0 хв. після сніданку, а закінчувати не пізніше, як за годину до вживання їжі.

Засмагати натще більш ніж 10-15 хвилин не рекомендується. Тривалість перебування на сонці спочатку не повинна перевищувати 5-10 хв., потім її поступово збільшують щодня на 5-10 хв., доводячи до 2-3 годин.

Приймають сонячні ванни, як правило, лежачи ногами до сонця, захищаючи голову парасолькою, капелюшком, панамкою та ін. Не можна обв'язувати голову рушником або хустиною, оскільки при цьому утруднюється випаровування поту, а отже, і охолодження голови. Під час засмагання слід змінювати положення тіла і відпочивати в затінку 10-15 хв. після кожної години опромінювання.

Тривалість загартовування сонцем можна збільшувати, якщо