спину — від хребта в різні боки;

поперек і крижову ділянку—догори і в різні боки до пахвових вузлів;

шию — від початку волосяного покриття вниз до спини, суглобів пле-чового пояса, ключиць, пахвових западин;

обличчя — від носа в різні боки і від скронь вниз;

чоло — від волосяного покриття вниз, у різні боки.

При самомасажі застосовують здебільшого такі прийоми: погладжування, розтирання, розминання, вібрація.

2.3.2.1 Погладжування

Це прийом ковзання пальців або всієї долоні по шкірі без її зміщення. Погла-джуванням розпочинають самомасаж. Існує декілька видів погладжування. Основними з них при самомасажі є глибоке площинне, охоплююче, граблеподі-бне і щипцеподібне.

Глибоке площинне погладжування характеризується інтенсивним натис-куванням на шкіру чи тканини, щоби подіяти на глибокі нервові рецептори. Цей прийом застосовують на ділянках з масивними м'язами (на сідниці, стегнах), а також у місцях зі значною підшкірно-жировою клітковиною.

Охоплююче погладжування використовують на ділянках тіла колової кон-фігурації (на пальцях рук і ніг, кисті, стопи, передпліччі та гомілці). Масажуючу ділянку охоплюють пальцями руки і здійснюють погладжування від периферії до центру.

Граблеподібне погладжування роблять подушечками пальців, трохи зігну-тих і розведених. Його застосовують при самомасажі волосистої частини голови, а також тоді, коли треба обминути болючі ділянки шкіри (порізи на шкірі, фурун-кули та ін.).

Щипцеподібне погладжування здебільшого використовують на ногах. Цей прийом виконують щипцеподібно складеними пальцями. М'яз, сухожилок чи складку шкіри беруть між великим і вказівним чи іншими чотирма пальцями і роблять ковзаючі рухи. Це дає можливість вибірково подіяти на окремі ділян-ки шкіри, окремі м'язи чи

сухожилки.

Слід пам'ятати, що погладжування треба виконувати повільно (15-20 см/с) і ритмічно в темпі 24-26 погладжувань за 1 хвилину. Руки масажиста та ділянки тіла, які масажують, повинні бути сухими. Розпочинають погладжування з диста-льних ділянок тіла (мал. 1).

2.3.2.2 Розтирання

Прийом більш енергійний, ніж погладжування. Його виконують всією доло-нею або її основою, підвищенням великого пальця або подушечками пальців. Роблять розтирання поступовими прямолінійними або коловими рухами, утво-рюючи при цьому попереду складку шкіри у вигляді валика. Напрям масажних рухів під час такого масажу визначається не ходом лімфатичних і кровоносних судин, а конфігурацією та будовою м'язів, сухожилків, суглобів. Застосовують розтирання при масажуванні суглобів, сухожилок, а також плоских м'язів (тобто тих, які важко обхопити пальцями і відтягнути — міжреберні м'язи, деякі м'язи спини тощо).

Розтирання поліпшує живлення тканин, сприяє розсмоктуванню різних пато-логічних відкладень, ліквідації набряків, наслідків ударів, розтягнень м'язів та інших травм.

Погладжування заспокоює нервову систему, розслаблює мускулатуру, зни-жує відчуття болю, підвищує тонус шкіри і м'язів, поліпшує їх живлення.

Мал.1. Напрям масажних рухів.

2.3.2.3 Розминання

Найскладніший і водночас найбільш дієвий із масажних прийомів. Застосову-ють його переважно для відновлення еластичності м'язів. Виконують розминан-ня двома способами — залежно від конфігурації та розміщення м'язів.

При першому способі м'яз міцно охоплюють пальцями руки, злегка відтягу-ють від кістки, а другою рукою роблять колові рухи, ковзаючи вздовж м'яза.

Другий спосіб розминання здійснюється за рахунок притискання м'яза до кістки та його зміщення. За допомогою цього способу масажують м'язи, які важко захопити пальцями. Виконують його складеними півколом чотирма паль-цями (подушечками) або великим пальцем. Здійснюючи колоподібні рухи і пові-льно просуваючись за ходом лімфатичних судин, пальці неначе роздавлюють м'язи між собою і кісткою. Цей прийом нагадує розтирання. Виконується він плавно і ритмічно з поступовим нарощенням інтенсивності.

Розминання підвищує скорочувальну здатність м'язів, посилює кровообіг, обмін речовин, поліпшує живлення тканин, сприяє видаленню продуктів обмі-ну, зменшує (або зовсім знімає) м'язову втому. Як і під час праці, так і при розминанні сильний потік імпульсів прямує до центральної нервової системи, що дуже сприятливо впливає на неї і на весь організм.

2.3.2.4 Вібрація

Вібрація — це такі масажні прийоми, за допомогою яких ділянкам тіла, які масажуються, передаються коливні рухи. Вібрація буває безперервною і урив-частою.

При безперервній вібрації коливні рухи виконуються долонною поверхнею кінчиками одного чи кількох пальців, або долонею чи кулаком, не відриваючи від масажуючої ділянки. Такий прийом при самомасажі проводять протягом 5-10 секунд (15-20 натискувань).

Уривчаста вібрація — це удари кінчиками пальців, долонею, кулаком. При ї виконанні кисть рухається тільки в променевозап'ястковому суглобі.

Допоміжними прийомами вібрації, яка використовується при самомасажі, с постукування, пунктування, січення та поплескування.

Постукування здійснюється подушечками одного або декількох пальців, Пальці зігнуті. Частота і сила ударів довільна. Зміщення ударів сягає 1-3см.

Пунктування виконують подушечками або тильним боком декількох пальців на невеликих ділянках тканини, яка щільно прилягає до кістки, а також на малих м'язах, сухожилках і зв'язках. Послідовно, починаючи мізинцем, масажуючої ділянки торкаються один-два або всі пальці. За 1 секунду виконують 3-6 ударів. Сила ударів не постійна: вона то зменшується, то збільшується. Зміщення ударів, як і при постукуванні, не перевищує 3см.

Січення здійснюють ліктьовим краєм кисті. Пальці при виконанні цього при-йому розслаблені та дещо зігнуті й розведені. Оптимальна частота ударів за 1 хвилину складає 200—300 разів. їхня сила може змінюватися: як збільшуватися, так і зменшуватися.

Поплескування — це такий прийом, коли на масажуючу ділянку удари нано-сяться у вигляді поплескуючих рухів одним пальцем, декількома пальцями або усією долонею.

Наведені прийоми при самомасажі повинні виконуватися в тій послідовності, в якій вони тут описані (однак при масажуванні певної ділянки тіла використову-ють не всі прийоми, а