Туристичні ресурси можна поділити на такі групи:

природно- рекреаційні ресурси;

культурно-історичні ресурси;

соціальні умови;

економічні умови [39, с.21].

Природні туристичні ресурси – це компоненти природного середовища та їх територіальні поєднання, які володіють сприятливими для рекреаційної діяльності властивостями і можуть служити матеріальною основою для організації відпочинку, лікування, туризму і розвитку людини.

Таким чином, природні туристичні ресурси поділяються на:

1. кліматичні;

2. флоро-фауністичні;

3. бальнеологічні;

4. ландшафтні [43, с.44].

Другою групою туристичних ресурсів є культурно-історичні, які включають історичні, археологічні, архітектурні, етнографічні об'єкти та заклади культури (історичні, археологічні, архітектурні пам'ятки, твори монументального мистецтва, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва та ремесел, музеї, виставки, театри тощо). Основними характеристиками культурно-історичних ресурсів є їх цінність, пізнавальність, привабливість.

Соціальні умови та ресурси – це соціальні елементи, які можуть використовуватись в рекреаційних цілях: для оздоровлення, відпочинку, ін.

Економічні умови та ресурси – це економічні елементи, які використовуються для забезпечення реалізації туристично-рекреаційних цілей. Основними економічними умовами (факторами), які реалізують туристично-рекреаційні потреби, є: транспортна доступність, наявність туристично-рекреаційних підприємств, трудових ресурсів, розвиненість соціальної інфраструктури, частини матеріального виробництва, що безпосередньо чи опосередковано працює на туристично-рекреаційний комплекс в регіоні, вигідність економіко-географічного положення, тощо

[9, с.35].

Існує інша класифікація туристичних ресурсів. Згідно неї вони поділяються на три групи:

природні;

історико-культурні;

соціально-економічні.

Динамічний розвиток туристичної галузі вимагає наявності всіх груп. Навіть при високих привабливих властивостях природніх ресурсів без наявності комунікацій, засобів зв’язку, комунальної інфраструктури, просвітницьких закладів, памяток культури, мистецтва, тощо, туристична діяльність для широкого кола споживачів неможлива [49, с.34].

Природні туристичні ресурси. Використання природно-кліматичних туристичних ресурсів зумовлюється специфікою їх функціонального призначення. Саме вона і визначає пріоритетний профіль туристичного освоєння окремих територій, районів, місцевостей [42, с.15].

Природний потенціал України складають узбережжя Чорного, Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більше як 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні і тваринні ресурси. На їх снові створено 11 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам’ятки садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій, родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, але і міжнародне значення [43, с.32].

Історико-культурні туристичнів ресурси. Окрім чудових рівнинних і гірських природних ландшафтів, значна частина яких збереглась у первозданному вигляді, Україна приваблює туристів чиленними пам’ятками культури та архітектури. Зокрема до всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО включено Софіївський собор та Києво-Печерську лавру у Києві, історичний центр м.Львова, а також фортецю у м.Кам’янець-Подільський

[49, с.78].

Велика кількість іноземних туристів приїздить в Україну, щоб ознайомитись з її культурною спадщиною, з численними архітектурними пам’ятками, музеями, театрами, пам’ятками сакральної культури, місцями, де колись проживали чи працювали відомі люди з нашої історії.

Соціально-економічні туристичні ресурси. Туристична інфраструктура – це базова умова розвитку туризму, вона сприяє освоєнню території і раціональному використанню ресурсів цим бізнесом, обслуговуючи туристів, створюючи необхідний і достатній рівень комфорту в місцях їх перебування, а також покращуючи умови життя місцевих жителів, надаючи робочі місця.

До складу туристичної інфраструктури включають наступні групи галузей:

транспорт;

гостинність;

громадське харчуванняч;

роздрібну торгівлю;

комунальну службу;

зв'язок;

побутове обслуговування.

Галузевий склад інфраструктури складний, частина галузей відноситься до сфери послуг, інші до виробничої сфери, треті – до сфери обслуговування. Але з погляду умов розвитку туризму істотніша їх загальна характеристика як складових частин інфраструктури. Найбільше значення мають три основні блоки: транспорт, сфера гостинності і об’єкти харчування [49, с.45].

Транспортна система включає декілька видів транспорту, але з погляду туризму мають значення чотири види транспорту: авіаційний, автомобільний, залізничний і водний. Рівень розвитку будь-якого з них визначається густиною мережі трас, їх якістю, рівнем рухомого складу і особливостями організації перевезень.

Індустрію гостинності в будь-якій країні складають засоби колективного і індивідуального розміщення: готелі, мотелі, пансіони, гуртожитки, туристичні бази, хутори, садиби, інші [51, с.45].

Об’єкти харчування – другий по важливості елемент туристичної подорожі. До підприємств громадського харчування відносять ресторани, кафе, бари, бістро, їдальні, закусочні, паби і ін. Як правило вважається, що турист зранку повинен одержати сніданок, тому велика частина установ гостинності надає таку послугу, вартість якого включається у вартість розміщення. Число посадочних місць у пункті харчування, як правило, відповідає числу місць повного завантаження номерного фонду готелю [46, с.54].

Індустрія дозвілля включає ті підприємства, установи, послуги яких мають деякі елементи пізнавального характеру. Індустрія розваг має досить складний галузевий склад. Сюди відносимо і відвідини магазинів – улюблене проведення часу більшості туристів, купівля ними сувенірів. Для любителів азартних і спортивних ігор та розваг створюється безліч атракціонів, спортивних і розважальних комплексів і гральних закладів. Особливе місце займають стадіони та іподроми. Великою популярністю користуються дискотеки, молодіжні і нічні клуби, а також кабаре і вар’єте. Навіть вулиці нічного місті можуть представляти інтерес, як розвагу.

Унікальні можливості розваги надають крупні тематичні парки і парки розваг. Найбільшою популярністю користуються аквапарки, парки жахів і космічні парки [46, с.61].

Підприємства індустрії дозвілля дотримуються традиції зваблення, доповнюючи її новими елементами.

Туристичні ресурси як основа розвитку туризму

Туристичні ресурси – це природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, з об'єктами туристичного показу включно, а також інші об'єкти, здатні задовольняти духовні потреби туристів, сприяти відновленню та розвитку їх фізичних сил. Туристичні ресурси є доступними для ознайомлення і використання незалежно від форми власності, якщо до того немає законодавчо накладених обмежень. Природні та антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, артефакти, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і