повинен бути самобутнім, конкурентноспроможним, європейським, адже він є одним із чинників, що формують обличчя області. Ресторани та кав’ярні – його візитна картка, і тому влада повинна всіляко стимулювати й підтримувати розвиток цих закладів громадського харчування, формувати позитивний імідж ресторанного бізнесу. Тільки мережа ресторанного господарства міста Львова становила 1027 одиниць. На 10 тис. осіб припадає 44 заклади громадського харчування або 666 ресторанних місць. Один ресторанний об’єкт налічує в середньому 50 місць. Ресторанному бізнесу області бракує, насамперед, інновацій, свіжих ідей. Муніципальній владі слід чітко визначитися, в якому напрямку вона розвиватиме заклади громадського харчування: просто годувати людей, чи піднімати ресторанне господарство міста на рівень, наближений до мистецького [31, с.160].
Висновки до другого розділу
Доцільним буде зазначити, що Львівська область володіє дуже великим туристично-рекреаційним потенціалом, незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази області внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону.Таким чином, природно-рекреаційний потенціал області є досить великий, проте використовується він далеко неефективно. Також область є найбільшою в Україні за кількістю, різноманітністю і ступенем збереження архітектурно-містобудівної спадщини, яка представлена всіма типами будівель — від Княжої доби до середини двадцятого століття.
Львівська область – це найбільша і найкраще розвинута економічно область Карпатського регіону. Вона має добре розвинуту транспортну інфраструктуру і виступає головним транзитним коридором у Євразійській комунікаційній мережі Європейський Союз – Україна – Росія та країни Кавказу, Центральної і Східної Азії. Тому область є досить перспективною для розвитку різних видів туризму, що у майбутньому зможе приносити великі прибутки не тільки до бюджету області, але і в загальноукраїнський бюджет.
На сьогодніщній день стрімко розвивається готельно-ресторанний бізнес, беручи приклад з Європейських країн. Щироко застосовуються сучасні передові технології будівництва і облащтування цих закладів відпочинку, вводиться новий рівень обслуговування туристів за зразками європейських країн для повного та всебічного задоволення потреб не тільки громадян ношої країни, але й іноземних гостей.
Зменшується кількість закладів харчувааня та розміщення, що були побудовані за часів СССР, натомість зявляються сучасні та модернізовані. Проте в загальному, рівень забезпечення області готельно-ресторанними закладами є недостатнім, а тому потребує ретельних досліджень в цій галузі і покращеня існуючої ситуації.
Розділ 3. Територіальна структура туристичних ресурсів Львівської області
3.1 Основні елементи територіальної структури туристичного потенціалу Львівської області
3.1.1 Загальне поняття про туристичне районування
На сьогоднішній день через зростання ролі туристичної діяльності в житті населення, зростання обсягів і значення туризму взагалі стає необхідним територіальний поділ праці. Тому досиь поширеним поняттям стає туристичне районування.
Районувавання може трактуватися у різних аспектах: як метод виявлення параметрів, за якими здійснюється територіальна диференціація та інтеграція географічної оболонки; як схематичне відтворення цієї диференціації та інтеграції (схематичне районування); як діяльність, спрямована на раціональне використання природніх ресурсів у відповідності із здійсненою територіальною диференціацією та інтеграцією. В загальних рисах районування може бути сприйняте як прийом географічного поділу території на основі певних ознак, що відображає розосередження в її межах того чи іншого явища.
Звідси туристичне районування – це поділ території на таксономічні одиниці, що відрізняються між собою туристичною спеціалізацією, географічним розміщенням, структурою природних, соціально-економічних та історико-культурних ресурсів, особливостями їх використання та охорони [39, с.172].
Туристичне районування базується на загально-географічних принципах:
конструктивність – мета районування, яка визначає вибір районоутворюючих ознак;
об’єктивність, яка передбачає чіткість критеріїв;
багатоаспектність, яка вимагає комплексного аналізу;
ієрархічність – поділ території на різні таксони ( регіони, райони, підрайони, тощо0
єдність з адміністративно-територіальним поділом.
Але при дотриманні названих принципів, немануче присутній момент суб’єктивності [38,с.173].
Головним аспектом районування є: соціальний (районування підпорядковане забезпеченню оптимального функціонування рекреаційних систем), економічний (координація рекреаційної сфери з іншими галузями господарства), географічний (виявлення особливостей територіального поділу праці у галузі туризму, прогнозування її перспективних функцій, районів, напрямів, тенденцій розвитку), екологічний (створення умов для раціонального використання туристичних ресурсів) [46, с.123].
Таксономічними одиницями туристичного районування території України є: туристичний регіон – туристичний район – туристичний підрайон – туристичний вузол – туристичний центр – туристичний заклад [33, с.27].
Туристичний регіон (зона) – це територіальна туристична система, яка включає підсистеми тривалого відпочинку, туризму, а також включає управління обслуговуванням і транспортом.
Головною функціонально-територіальною одиницею туристичного районування є район. Це територія, в межах якої розвивається туризм, але потребує певної його спеціалізації. Туристичний район – це однорідна за характером туристичного використання територія, яка відрізняється від інших цілим комплексом ознак. Серед них унікальність і наявність стандартного набору певних властивостей. Функціонування такого району підпорядковане завданню максимально задовольняти потреби потенційних туристів у вілпочинку шляхом ефективного використання наявних ресурсів певної території [38, с.174].
Частиною туристичного району, яка включає один чи кілька пунктів з зонами для відпочинку і центрами туризму в межах адміністративних районів, має назву рекреаційний підрайон.
Базовим елементом у туристичному районуванні є туристичний заклад – спеціалізований заклад для короткочасного і тривалого розміщення людей у процесі їх відпочинку.
Формування рекреаційних районів та перспективи їх розвитку значною мірою залежать від їх територіального розміщення відносно центрів формування туристичних потоків, зовнішніх баз постачання, транспортних артерій [46, с.194].
3.1.2 Туристичне районування Львівської області
На території області за особливостями рельєфу, ландшафтними та етнокультурними характеристиками виділяються 3 туристичні райони: Малополіський, Розтоцько-Опільський, Передкарпатсько-Карпатський Можна дати оцінку туристично-рекреаційного потенціалу кожного з них і вказати основні форми туризму, які є найпоширенішими (див. Додаток А).
Розтоцько-Опільський або Центральний район є ведучим у територіально-функціональній структурі туристичного і господарського комплексів. Його північна межа проходить приблизно по лінії