Рава-Руська–Жовкла–Кам’янка-Бузька–Броди, а південна – по лінії Мостиська–Рудки–Миколаїв–Ходорів, включаючи всі ці міські поселення. Район тяжіє одночасно до головного ядра – Львова й до головних ядер Північного (Червоноград) і Південного (Дрогобич) районів. Охоплює територію Розточчя, Пасмового Побужжя, Подільську височину, Львівське плато, Опілля, а також частину Сяно-Дністровської рівнини. Кліматичні умови досить оптимальні для розвитку туризму, середня річна температура 6,5°, кількість опадів 700-800мм на рік. Через територію району протікають такі ріки: Шкло, Вишня, Верещиця, Ставчанка, Білий потік, Болозівка. Досить багатий рослинний і тваринний світ. Територія Верхньобузької рівнини та Розточчя найбільш заліснені в області, переважають хвойні та мішані ліси. Цей район вирізняється багатством природніх, а особливо історико-культурних ресурсів, які мають і загальнодержавне значення.
Ядро району – м.Львів – багатофункціональний соціально-економічний та культурний центр загальноукраїнського масштабу. Львів займає перше місце в Україні за кількістю історико-архітектурних пам’яток. Львів завжди виділявся не лише серед міст України, але й усієї Центрально-Східної Європи своєю неповторною красою, унікальними пам’ятками, мозаїкою архітектурних стилів. Центральна частина міста внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО. У ній збереглася значна частина архітектурних пам’яток, датованих 14-17 ст., які складають цілісний архітектурний комплекс.
До найважливіших об’єктів туризму належать Львівський державний історико-архітектурний заповідник, Державний музей-заповідник “Олеський замок”, Державний історико-культурний заповідник “Тустань”(залишки наскельної фортеці ІХ–ХІV ст., Державний історико-культурний заповідник “Нагуєвичі”, філія Львівського історичного заповідника у Жовкві, монастирський комплекс у Крехові, давньоруські городища Х–ХІІІ ст. у Звенигороді та Стільському; Олеський замок ХІІІ–ХVІІ ст.; найдавніші архітектурні пам’ятки Львова – Високий замок, Миколаївська церква, Вірменський собор, пам’ятки в стилі готики, бароко – костьоли кармеліток босих 1644 р. та ін. В області є: 5 театрів, створено 14 державних музеїв, більшість яких – у місті Львові.
Велику цінність мають заповідник "Розточчя", національний природний парк "Яворівський"
Передкарпатсько-карпатський або Південний район – другий за значенням за багатством туристично-рекреаційних ресурсів,також неабияке значення має розвиток промисловості, особливо нафто-, газодобувна і переробна промисловість, лісопромисловий комплекс, м’ясомолочне тваринництво з льонарством, санаторно-курортне господарство. Район поділений на дві контрастні в природньому і господарському відношенні частини: передгірську, в якій зосереджена основна маса його господарства, і гірську.
Охоплює територію Прикарпаття та Українських Карпат В орографічному відношенні знаходиться на території Придністровської рівнини, Дрогобицької рівнини, Дністровських Бескид, Сколівський Бескид а також Сяно-Стирської верховини. Клімат помірн-континентальний, дещо холодніший в гірській частині, теплий період в Карпатах на 2 місяці коротший ніж на рівнині, зима триває близько 5 місяців. Кількість опадів 900-1100мм на рік. Протікають такі річки: Дністер, Стривігор, Болозівка, Стрий, Колодниця, Опір. Ліси дубово-буково-грабові, вищий гірський пояс складається з мішаних лісів: бука, ялини, смереки.. Тваринний світ різноманітний, є вовки, лисиці, кабани, білки, зайці, кроти, та інші.
У просторовому відношенні чітко вимальовується основний центр рекреаційно-туристичного розвитку туристичного району - Дрогобицький район, і, зокрема, курортна зона Трускавець-Східниця. Загалом сюди необхідно спрямувати 192,7 млн. грн. З цих коштів 81,3 млн. грн. припадає на Трускавець, 38,3 млн. грн. - на Східницю.
У центрі південного району сформувався складний Дрогобицько-Бориславський економічний вузол, де розвинена видобувна промисловість (нафта, калійна сіль, озокерит), а також сучасні галузі обробної промисловості, переважно на привізній сировині: машинобудування, виробництво нетканих матеріалів.
В Передкарпатті формуються Стрийський (ковальсько-пресове устаткування, харчова, легка, газовидобувна й газопереробна, курортна галузі) і Самбірський (харчова, деревообробна, газовидобувна й інші галузі) економічні вузли. Поза вузлами знаходяться Жидачів і Гніздичів (целюлозно-паперова промисловість), Сколе, Турка (деревообробна промисловість), Славське (сфера відпочинку і гірськолижного спорту). В цій частині Львівської області знаходиться національний природний парк «Сколвські Бескиди»
Малополіський або Північний район – найменший у територіально-функціональній структурі. Охоплює Волинську височину, Верхноьбузько-Стирську рівнину (Мале Полісся). Є найменше розвинутий у туристичнму плані, хоч природні ресурси є досить сприятливими. На цій частині Львівської області випадає найменша кількість опадів, багатий рослинний і тваринний світ, знаходиься у лісостеповій зоні, сильно заліснена територія.
На даний час у районі добре розвивається промисловість. Розвинені кам’яновугільна, електроенергетична й хімічна промисловість, сільське господарство м’ясо-молочного напрямку з посівами цукрового буряка і зернових. На базі кам’яного вугілля й торфу розвивається паливно-енергетична промисловість. Червоноградсько-Сокальський соціально-економічний вузол спеціалізується на добуванні й збагаченні вугілля, трикотажній промисловості: Соснівка, Гірник – видобування вугілля, Добротвір – виробництво теплової електроенергії, Сокаль – легка промисловість, Радехів – цукрова промисловість, Стоянів – видобування торфу, Белз, Угнів – місцева промисловість.
Мала увага приділяється туризму, хоча район є досить перспективним. Є такі ресурси для розвитку туризму, як: сприятливі кліматичні умови, мальовничі ліси та пейзажі, практично необмежені ресурси для розвитку господарства., сприятливі екологічні умови.
3.1.3 Практичне використання туристичного районування
Туристичний маршрут – це завчасно спланована траса послідовного пересування туристів між географічними пунктами, які відвідуються протягом певного періоду часу з метою отримання послуг, як передбачених програмою обслуговування, так і додаткових: розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, спортивні, видовищні, соціальні заходи тощо. Вихідною і кінцевою точками маршруту служать пункти початку і закінчення подорожі. Початок маршруту - це місце надання туристу першої туристичної послуги, обумовленої договором. Кінець маршруту — місце надання останньої туристичної послуги. З метою уніфікації методів організації і менеджменту туроперейтингу туристичні маршрути класифікуються за різними ознаками [44, с.256].
Маршрутизація — розробка і впровадження нового туристичного маршруту, що є складовою туристичного продукту, туру — є однією з важливих функціональних складових туроперейтингової діяльності. Крім формування траси туристичної подорожі в просторовому аспекті, визначення географічних точок перебування з урахуванням наявних в певній місцевості туристичних ресурсів і умов туристичної діяльності, вона передбачає зведення