Біля заводу ще в післявоєнні роки виросло робітниче селище з магазинами, їдальнями, клубом, школою, дитячим садком, лікарнею, тощо.

Миколаїв - батьківщина відомого українського діяча М.Устинова, М.Шашкевича, письменниці У.Кравченко.

З Миколаєва направляємось через Дністер на південь, до Стрия. Стрий по величині — третє місто в області після Львова і Дрогобича, значний промисловий і культурний центр, великий залізничний і шосейний вузол.

Стрий розташований над однойменною річкою. Виникнення його належить до XIV ст. (1396 p.). Як поселення, за археологічними даними, він існував з XII—XIII ст. ст. Те, що місто розташоване на важливих торгових шляхах, спричинилося до його швидкого росту. Тут були: замок, обведений валами і баштами, митна комора. Велась жвава торгівля зерном, сіллю і волами з Угорщиною.

Тепер в місті налічується більше двадцяти великих підприємств. Сформувалась армія передовиків виробництва, колективи комуністичної праці. Заводи оснащені новою вітчизняною технікою, більшість виробничих процесів механізовано і автоматизовано.

День у день зростає жила площа, місто змінює своє обличчя. В Стрию є 13 середніх шкіл, 5 спеціалізованих навчальних закладів, де навчається 2,5 тис. чоловік, чимало дитячих садків та ясел, працює технічна станція юних натуралістів, Будинок піонерів, музична школа, спортивна школа, багато бібліотек, краєзнавчий музей. Стрий багатий на історико-революційні і меморіальні місця, зв'язані з перебуванням тут відомих громадських діячів, зокрема Івана Франка. З усім цим докладніше можна ознайомитись, відвідавши краєзнавчий музей [42, с.311].

Стрий — вихідний пункт багатьох цікавих мандрівок. Ми вирушаємо до Дрогобича. Місто росло швидко завдяки величезним природним багатствам солей, а також своєму розміщенню на схрещенні шляхів. Найстарішим районом міста є Зварич, де ще за княжих часів виварювали сіль, і розвозили її по всій Україні. Особливо швидко місто росло в XIX ст. в зв'язку із збільшенням видобутку в його околицях озокериту, нафти. Разом з розвитком промисловості зростав і формувався пролетаріат, розгорталась революційна боротьба за визволення праці. Сьогодні Дрогобич — великий промисловий центр. Після війни тут побудовано нові заводи і фабрики. Найважливішими є такі заводи: нафтопереробний, хімічний, металообробний, пральних машин, соляні.

Туристам також варто відвідати деревообробний комбінат, швейну фабрику, керамічний і цегельні заводи. В місті розвивається харчова промисловість.

В Дрогобичі працюють педагогічний інститут імені Івана Франка, заочний факультет — філіал Львівського політехнічного інституту, багато середніх шкіл і вечірніх шкіл робітничої молоді, технікумів, музучилище, драм-театр, Палац культури. Будинок народної творчості, краєзнавчий музей, бібліотеки, кінотеатри, багато універмагів і магазинів, ресторани, два готелі, лікарні і поліклініки. Екскурсії по місту і околицях організовує турбаза.

Місто багате на історико-революційні місця, пам'ятники і архітектурні споруди 3 історичних пам'яток древнього Дрогобича слід відзначити дві церкви — Юра з XV ст. і Чесного Хреста з XVII ст., а також костьол з XIV ст. Вони цінні своєю архітектурою.

Тут же — пам'ятник Іванові Франкові. Біля ратуші — гармата, встановлена на честь перемоги над фашистськими загарбниками [42, с.304].

Маршрут з Дрогобича до Трускавця йде мальовничим шляхом. Околиця Трускавця дещо гориста. Абсолютні висоти мають понад 400м. Трускавець потопає в зелені лісопарку, який переходить у великий ліс з різними породами дерев (дуб, ясен, граб, береза, явір, липа, берест, смерека, дикі груші та яблуні).

Здавна трускавецька земля відома своїми природними багатствами. Вперше, очевидно, ще за княжих часів, виварювали тут сіль із соляних джерел, а значно пізніше почали добувати нафту, земляний віск, свинцево-цинкові та срібні руди.

Та найціннішими багатствами Трускавця є мінеральні води, особливо Нафтуся. Ці води використовувались місцевим населенням для пиття та купання, як лікувальні.

Перші відомості про Трускавець належать до XIV ст. У 1827 році в Трускавці було збудовано ванни і пансіонати. З цього часу починає розширюватися курорт, досліджуються мінеральні води, їх властивості, вплив на організм людини. На водах курорту починають наживатись ділки і спекулянти [42, с.324].

За послідній час Трускавець з тихого провінційного містечка перетворюється в симпатичне курортне місто. Три року тому тут відкрився п”ятизірковий готель Rixos. З цього розкішного палацу іти просто не хочеться. В ньому є сучасний медичний центр, оснащений новітньою технікою, розкішним басейном з гідро-масажними ваннами, фітнес-центр, сауни, тощо. Доречі, лікувальна вода подається безпосередньо в готель.

Трускавець – це лікувальниця №1 в Україні. Цілюща вода, гірський віск озокерит в поєднанні з чистим повітрям нададуть енергію на декілька років

[9, с. 170].

Місто Борислав розташоване на узгір'ї, перехідній місцевості від Передкарпаття до Берегових хребтів Карпат. З північного боку Борислава простягається узгір'я, зайняте сільськогосподарськими угіддями. А з усіх інших боків — масиви лісів. На півдні міста височить гора Діл (780м). Саме місто розкинулось по схилах річки Тисмениці та її притоків. За площею Борислав майже такий, як Львів, і в кілька разів більший, ніж Дрогобич, а за населенням займає четверте місце в області (після Аьвова, Дрогобича і Стрия). Перша згадка про Борислав належить до 1387 року.

Зараз в Бориславі працюють хімічний і газоліновий заводи, швейна і взуттєва фабрики, м'ясокомбінат, авторемонтний завод, енергокомбінат. За останні роки побудовано фабрику нетканих матеріалів.

Діти робітників учаться в інститутах Дрогобича і Львова. У місті збудовано багато жилих будинків, упорядковано вулиці, розбито сквери і парки.

Про такий Борислав міг тільки мріяти великий Каменяр. У центрі міста нафтовиків в 1958 році йому споруджено пам'ятник. Туристам слід оглянути площу, описану Іваном Франком у повісті «Борислав сміється», на якій відбувався страйк [16, с.56].

Далі маршрут іде на Східницю. Цей бальнеологічний курорт розташований в мальовничій