методику та технологію дослідження ТР, понятійно-термінологічний апарат рекреаційної географії та уявлення про територіальну структуру рекреаційних ресурсів.
1. Поглиблено та розширено методологію рекреаційної географії та географії туризму, розроблено і реалізовано методику аналізу рекреаційно-туристських ресурсів України, проведено їх рейтингове районування. Принципова схема дослідження регіональних рекреаційно-туристських ресурсів є комплексно-цілісною, логічною, структурно-збалансованою моделлю.
Інтегруючим етапом аналізу ТР є районування території. На основі обґрунтування відповідних критеріїв-складових розроблено районування території Львівської області, яке віддзеркалюють суспільно-географічну і ресурсно-рекреаційну складові території та перспективи її рекреаційно-туристського розвитку.
Використовуються методи моделювання (комп'ютерні технології, структурно-логічні, картографічні, математико-картографічні моделі), застосовані в роботі, поглиблюють методологічний апарат рекреаційної географії, географії туризму та суміжних дисциплін, розширюють уявлення про методичний інструментарій дослідження ТРР значної за розміром території (найбільшої європейської держави) і можуть бути використані при вирішенні інших територіально-ресурсних питань.
Розроблено методику оцінювання туристичної привабливості території. Науковці пропонують лишеокремих складових території, її складових частин. Туристичну привабливість оцінюють за такими показниками:
загальний імідж регіону;
природокліматичні умови для відпочинку та оздоровлення;
соціальна стабільність і безпека;
транспортна доступність;
соціальна стабільність;
духовна привабливість центрів релігійного тпаломництва;
привабливість памяток історії;
культурно-освітня привабливість.
5. Значного розвитку набуває дослідження екологічних аспектів функціонування туризму в області, орієнтоване на визначення закономірностей територіальної диференціації антропогенного тиску на природне середовище, моніторінгу і прогнозу стану природних комплексів в центрах масового туризму, конструктивних моделей раціонального туристського природокористування, відтворення природних властивостей території туристського використання, розвитку екологічного туризму.
Висновки до першого розділу
На сьогоднішній день Україна володіє значними туристичними і рекреаційними ресурсами. Ці види ресурсів постійно перебувають у взаємодії та впливають одне на одного. Туристичні ресурси – закономірні поєднання компонентів природи, соціально-економічних умов та культурних цінностей, які на даному рівні розвитку продуктивних сил виступають як передумови задоволення туристичио-рекреаційних потреб людини та організації господарського комплексу, що спеціалізується на туристично-рекреаційному обслуговуванні населения. В залежності від їх поєднання і переважання одних над другими формуються різноманітні туристично-рекреаційні системи. Їх взаємодія є досить складною, тому потребує детального вивчення, а також дослідження, тому використовують як різні види теоретичних методів наукових досліджень. Це дає змогу краще вивчити ресурсну базу України, її запасу на сьогоднішній день, визначити гранично допустимі навантаження на навколишнє середовище, і цим самим попередити передчасне виснаження туристично-рекреаційних ресурсів України.
У результаті дослідження ролі та місця туризму, розкрито їх сутність, як: унікального багатостороннього явища у сфері реалізації прав та потреб людини в системі її життєзабезпечення; специфічного сектору економіки, що об'єднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти і пов'язаний із багатьма економічними галузями; важливої складової соціально-економічної політики держави та регіону. Показано, що перспективи розвитку туризму визначаються широким спектром природних, історико-культурних, соціальних, економічних та політичних факторів, що мають регіональну специфіку. Дослідження надали підставу зробити висновок, що для регіонів, де є значний потенціал рекреаційно-курортних і туристичних ресурсів, стратегічним має бути пріоритет, який спрямований на розвиток рекреації, санаторно-курортної сфери та туризму. В даний час потенційні можливості і ресурси курортних регіонів України використовуються не повною мірою.
Розділ 2. Компонентна структура туристичних ресурсів Львівської області та сучасний стан їх використання
2.1 Природні туристичні ресурси
2.1.1 Загальна характеристика Львівської області
Площа Львівської області рівна 21,8 тис. кмІ, що складає 3,6 % території України. понад 53,88 % території належить до сільськогоспо-дарських угідь, які рівні 1174,5 тис. га, в тому числі площа ріллі становить 814,6 тис. га (чи 69 % сільськогосподарських угідь), сіножатей і пасовищ – 337,9 тис. га (чи 29 % земель, зайнятих у сільському господарстві), багаторічних насаджень – 22 тис. га (чи 2 % сільськогосподарських угідь). Близько 25 % території області зайнято під лісами – 545 тис. га [24, с.14].
Львівська область має значні туристично-рекреаційні ресурси, які, в першу чергу, зумовлені наявністю великої кількості різноманітних джерел мінеральних вод, а також лікувальних грязей: гідрокарбонатна кальцієво-магнієва слабо мінералізована “Нафтуся” у Трускавці, Шклі та Східниці; хлоридно-сульфатна або сульфатно-хлоридна натрієво-магнієва у Моршині; сірководневі сульфатно-гідрокарбонатні кальцієві у Немирові; торфові лікувальні грязі у Немирові, Шклі, Любіні; озокерит у Моршині, Трускавці.
Підсумовуючи усе вище сказане, доцільним буде зазначити, що, незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази Львівської області внаслідок її несистемної експлуатації у минулому, вона за різноманітністю своїх складових частин, рідкісністю та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону [47, с.16].
2.1.2 Особливості поверхні
Територія Львівської області має різноманітний рельєф і поділяється на ряд районів, відмінних між собою геологічною будовою, різницею висот над рівнем моря і розчленованістю.
Волинська височина у вигляді Сокальського пасма займає невелику (північну) частину області. Поверхня її характеризується чергуванням пологих, видовжених зі сходу на захід горбів з широкими, часто заболоченими річковими долинами. Абсолютні висоти над рівнем моря не перевищують 276м. На формування рельєфу цього району мав вплив льодовик, що залишив тут свої відклади у вигляді морен [47, с.17].
Верхньобузько-Стирська рівнина межує на півдні з Поділлям, на Заході з Розточчям, а на півночі – з Сокальським пасмом. Тут дуже заболочені річкові долини. Рівнину, в свою чергу, поділяють на низовину річки Рати, Буго-Стирську і Бродівську рівнини та в південно-західній частині – район Пасмового Побужжя. Останнє характеризується підвищенням у вигляді пологих пасом, розташованих паралельно одне до одного з заходу на схід - Смереківське, Куликівське, Грядецьке, Малехівське, Винниківське, Дмитрівське), які чергуються з широкими долинами і поступово опускаються в їх бік. Абсолютні висоти пасом не перевищують 284м, а довжина їх не більше 6км.
Подільська височина лежиь південніше Верхньобузько-Стирської рівнини і у вигляді крутого уступу обривається до неї, утворюючи ряд улоговин ( Львівську,