У межах області Подільську височину поділяють на ряд частин – Гологори та Вороняки, Опілля, Львівське плато, посмо Розточчя [47, с.18].

Надсянська і Сяно-Дністровська вододільні рівнини мають хвилясту, розчленовану притоками Дністра і Сяну поверхню. Місцями вони заболочені. На цій території виразні сліди льодовикової діяльності: тут часто можна зустріти невеликі валуни скандинавського походження.

Придністровська рівнина простяглася вздовж русла Дністра. Місцями заболочена.

Прикарпаття – це вузька смуга вздовж Карпат, яка характеризується хвилясто-рівнинними формами рельєфу. Окремі висоти тут досягають 400м. На північному сході вони дещо знижуються. Передгірні височини розчленовані Дністром та його правими притоками на кілька пасом, видовжених з південного заходу на північний схід.

Українські Карпати – висунута найдалі на південь частина області. За характером рельєфу вони належать до середньо високих гір. Схили їх пологі, вершини згладжені. У межах Львівської області Українські Карпати поділяються на Дністровські Бескиди, Сколівські Бескиди, Сяно-Стрийську верховину та Верховинський вододільний хребет [47, с.20].

2.1.3 Кліматичні ресурси області

Клімат Львівської області помірно континентальний. Він формується в основному під впливом Атлантичного океану (значна кількість опадів, швидка зміна погоди тощо), а також континентальних повітряних мас. Зима відносно тепла, з частими відлигами, літо тепле, але не жарке, іноді прохолодне (особливо у Карпатах), з великою кількістю хмарних і дощових днів. У горах клімат значно суворіший, спостерігається зниження температури з висотою (на 100м висоти більше 0,5°). Пересічна температура січня - 3,9° на Малому Поліссі - 4,7° на Подільській височині - 4,1°на Передкарпатті - 6,1°- 6,6°у Карпатах; липня відповідно +18,2°+18,7°+18°та +16°+15°Тривалість безморозного періоду 260-270 днів на рівнині й 140-150 днів у горах. Сума активних температур 2398. Кількість опадів на малому поліссі 641-742мм на рік, Передкарпатті – 685-773мм, у горах – до 1000мм Максимальна кількість (60%) випадає протягом травня – вересня. Найбільш дощові літні місяці. В Карпатах дощі інколи випадають у вигляді злив, які іноді призводять до катастрофічних паводків. Сніговий покрив нестійкий, встановлюється в грудні, сходить у березні. Найбільша його висота у лютому (30-40см. на рівнині й 50-40см. у горах). Серед несприятливих кліматичних явищ – тумани, ожеледь, зливові дощі з градом, сильні вітри, весняні заморозки. Більша частина Львівської області лежить у вологій, помірно теплій агрокліматичній зоні, лише південно-західна частина – у Карпатському агрокліматичному районі вертикальної кліматичної зональності. Кліматичні ресурси Львівщини як влітку, так і взимку сприятливі для розвитку туризму [38, с.22].

2.1.4 Водні ресурси Львівської області

Характерною геоморфологічною особливістю території Львівщини є те, що тут проходить частина Європейського вододілу між Балтійським та Чорноморським басейнами. Між селами Міховою і Лопушницею Старосамбірського району з правого боку вододілу річка Стривігор - притока Дністра - впадає в Чорне море, а з лівого - річка Вирва належить до басейну Сану - притоки Вісли, що вливається в Балтійське море. На вододільному хребті захисні ліси виконують важливу гідрологічну функцію, їх потрібно старанно охороняти. У гірській частині області беруть початок численні притоки Дністра. В Дністровському басейні за останні сторіччя відбулися небажані зміни в структурі природних угідь, зменшення площі лісів, що призвело до порушення екологічної стабільності гірських ландшафтів. Тому питання відтворення екологічної рівноваги Верхньодністровських і Сколівських Бескидів, а також Стрийсько-Санської Верховини вимагає особливої уваги [28, с.21].

Також багата область на бальнеологічні лікувальні ресурси. В зоні поширення мінеральних неспецифічних вод типу "Нафтуся" розташовані курорти Трускавець (добовий дебіт родовища складає 47,2мі, добу), Східниця (64,6 мі/добу), Верхньосинєвидненське родовище та близько 40 інших проявів джерел "Нафтусі" із загальними розвіданими та прогнозними ресурсами понад 5000 мі/добу.

В зоні поширення лікувальних розсолів з підвищеним вмістом сульфатів розташований курорт Моршин (79,0 мі/добу). Сумарні розвідані та прогнозні ресурси лікувальних розсолів складають понад 600 мі/добу, з яких на даний час використовується лише приблизно 1 мі/добу [38, с.32].

На базі мінеральних сульфатних вод функціонують курорти Великий Любінь (запаси вод - 57,6мі/добу), Немирів (320 мі/добу), Шкло (5,0 мі/добу). Загальні та прогнозні запаси даного типу вод сягають декількох тисяч мі/добу. В даний час використовується лише приблизно 250 мі/добу.

Найбільш відомі родовища мінеральних вод без специфічних компонентів і властивостей розташовані в смт. Олеську (220 мі/добу), с. Балучині (158 мі/ добу), смт. Новому Милятині (138 мі/добу), с. Солуки (86 мі/добу). Загальні прогнозні їхні запаси складають близько 27000 мі/добу.

В області виявлено також вуглекислі мінеральні води (с. Климець, с. Боберка).

Лікувальні торф'яні грязі Львівщини, представлені Немирівським, Велико-Любінським, Моршинським родовищами та родовищем Щкло із загальними запасами 462тис.мі, повністю забезпечують теперішні і перспективні потреби функціонування на їх базі санаторно-курортних установ.

На Львівщині розташоване найбільше в Україні родовище озокериту - Бориславське. Прояви озокериту є також в смт. Стара Сіль [21, с.134].

Львівщина відзначається багатими бальнеологічними і рекреаційними ресурсами.

Моршин, Трускавець, Східниця, Любіть Великій, Немирів, Шкло - санаторно-курортні комплекси всеукраїнського значення. При організації мережі заповідних територій слід мати на увазі охорону ландшафтів, що є важливим природним компонентом цих комплексів [41, с.67].

Найціннішими багатствами Трускавця є мінеральні води, особливо Нафтуся. Ці води використовувались місцевим населенням не тільки для пиття та купання, а й для лікувальні.

Перші відомості про Трускавець належать до XIV ст. У 1827 році в Трускавці було збудовано ванни і пансіонати. З цього часу починає розширюватися курорт, досліджуються