Найбагатшим за видовим складом є літній аспект фауни, найбіднішим - зимовий. Видовий склад іхтіофауни залишається сталим увесь рік.

Серед теріфауни (ссавці) Львівщини вирізняються дрібні і середні за розмірами ссавці, передусім, це – полівка звичайна, польова та хатня миші, заєць-русак, кріт, лисиця звичайна, лісова полівка, тхір лісовий, горностай середньоросійський, ласка південна, водяна полівка та ондатра. В населених пунктах часто зустрічаються пацюк сірий та миша хатня. Населення розводить нутрій, норок, фредок, песців, ондатр. Вовки на території трапляються рідко і є мігрантами в різних районах області [29, с.77].

До фауністичних ресурсів також належать представники мисливської фауни, які репрезентуються кабан, лисиця, заєць-русак, ондатра, вовк білка, борсук, куниця, тхір, а також фазан, сіра куріпка, гуси, качки, лебеді, лиски, кулики і голуби [40, с.32].

2.1.6 Ландшафтні особливості території

Ландшафтні парки. Ландшафтний парк Сколівські Бескиди може бути створений на базі Рожанського, Тухольського та Волосянського лісництв Славського лісгоспзагу. Геоморфологічне ця територія охоплює північні макросхили Сколівських Бескидів. Тут досить високий процент лісистості. Панівними є буково-ялицеві, ялицево-букові та смереково-ялицево-букові фітоценози. Ландшафт відзначається оригінальністю й мальовничістю. В зимовий період буває стабільний сніговий покрив, що робить парк привабливим для гірського лижного спорту.

Трускавецький ландшафтний парк. Його доцільно організувати на базі Трускавецького, Доброгостівського та Бориславського лісництв Дрогобицького лісгоспзагу для раціонального використання рекреаційних ресурсів навколо Трускавецького санаторно-курортного комплексу. В ньому протягом року лікується понад 150 тис. чоловік На території згаданих лісництв збереглись природного складу ялицево-дубові, дубово-ялицеві, ялицево-букові, буково-ялицеві та смереково-ялицево-букові ліси, що мають ландшафтно-естетичне та оздоровче значення [11, с.55].

Моршинський ландшафтний парк. Він повинен охоплювати зелену зону навколо моршинського санаторно-курортного комплексу. В зоні поширені грабово-дубові, ясенево-дубові та частково ялицево-дубові й вільхово-дубові ліси в комплексі з післялісовими луками та сільськогосподарськими угіддями. Парк має важливе курортне та рекреаційне значення [25, с.12].

Ландшафтно-естетичні траси. Ландшафтно-естетична траса Верецький перевал повинна включати зону природних комплексів уздовж шосейної та залізничної дороги від Стрия до Мукачева в басейні гірських річок Стрия, Опору, Оряви та Латориці. Тут можна ознайомитись з цікавими природними лісами та характерними ландшафтами Сколівських Бескидів, Стрийсько-Санської і Воловецько-Міжгірської Верховини, гірської групи вулканічного Вигорлат-Гутинського хребта. З Верецького перевалу (841м) відкривається чудовий краєвид на Боржаївські полонини (Великий Верх, 1599м) та Східні Бескиди (Пікуй, 1405м). Траса багата цікавими пам'ятками природи. В околицях села Нижнього Синєвидного над річкою Стриєм охороняються ямненські пісковики. У Верхньому Синєвидному правий урвистий берег річки Опору збудований з менілітових сланців. До мальовничих ландшафтів належить поперечний пролом Опору між селами Дубиною і містом Сколе. У долині Святослава знаходяться потужні ямненські пісковики. Завдяки сильнорозсіченому рельєфу та наявності природних букових, ялицево-букових і буково-ялицевих лісів ця місцевість надзвичайно приваблива [31, с.23].

Ландшафтно-естетична траса Ужоцький перевал охоплює ландшафтну зону від селища Турки до Ужгорода і перетинає мальовничі ландшафти Верхньодністровських Бескидів, покритих високопродуктивними буковими, ялицево-буковими і буково-ялицевими лісами, Полонинський хребет, де домінують букові ліси, і, нарешті, вулканічний Вигорлат-Гутинський хребет з характерними для нього рослинними смугами букових, дубово-букових і буково-дубових лісів із дуба скельного. З Ужоцького перевалу (889м) можна побачити мальовничу панораму Східних Бескидів (полонина Равка, 1269м). Полонинських Карпат (гора Остра, 1408м).

Уздовж траси чимало резерватів і пам'яток природи. В селищах Розлучі Турківського району та Ужку Великоберезнянського району відомі мінеральні джерела. Біля Перечина збереглись цікаві відслонення з юрською викопною фауною і флорою. На лівому березі Ужа біля Ворочева є мальовничі скелі. В селі Кам'яниці можна ознайомитись з резерватом дубово-букових лісів з дуба скельного, а також з руїнами Невицького замку XIII ст. Тут же розкинулась мальовнича долина річки Ужа [23, с.16].

Геологічні та геоморфологічні резервати та пам’ятки природи. Цікавий у науковому відношенні геологічний резерват Камінь Сокіл, розташований на лівому березі Дністра біля села Бусовиського Старосамбірського району. Тут охороняються мальовничі скелі-останці. У ярах лівобережних притоків Дністра зустрічається рідкісна фауна нижньої крейди. Заповідний об'єкт має наукове значення як стратотип. У комплексі з природними лісами має також ландшафтно-естетичне значення. В околицях села розташовані геологічні пам'ятки — відслонення у лівобережних притоках Дністра. На них збереглась викопна фауна між селами Тершевим і Спасом. Тут на лівому березі Дністра зберігся древній зсув [44, с.144].

Ряд цінних пам'яток неживої природи розташовано в Сколівському районі. Історико-геологічне значення мають скелі-останці в селі Уричі. Мальовничу панораму утворюють три скельні групи — Острий Камінь, Камінь та Жолоб. Видовбані печери, криниця, рештки оборонних мурів свідчать про те, що тут могла бути своєрідна твердиня оборонного поселення Тустаня [13, с.66].

Охорони заслуговує геоморфологічна пам'ятка з численними водоспадами і каскадами на Кам'янці між селами Дубиною і Кам'янкою Сколівського району, а також Писана Керниця (Керниця Довбуша) під вершиною гори Високий Верх у селі Славському Сколівського району. Остання має геоморфологічно-історичне значення. На південь від Гребенева знаходиться геологічна пам'ятка — розріз стрийської світи. Вона може служити об'єктом для наукових екскурсій, має пізнавальне значення [44, с.156].

Цікава геоморфологічна пам'ятка скелі-останці в селі Розгірчевому Стрийського району. Тут збереглись залишки старовинного монастиря у вигляді системи печер, видовбаних у масивному вигодському пісковику.

На східній межі Львівської та Закарпатської областей відомий цікавий ботаніко-геоморфологічний резерват Пікуй (1405м). Охороні підлягають звітрілі скелі, кам'яні осипи з рідкісною скельною флорою, зарості зеленої вільхи, осередки смереки вище межі букового лісу, природні букові та ялицево-букові приполонинні ліси (150га) [25, с.19].

Підсумовуючи усе вище сказане, доцільним буде зазначити, що, незважаючи на вичерпання природно-ресурсної бази Львівської області внаслідок її несистемної