За історичними даними в 1344 році Папа Клемент VI дарує острова Кастилії. В 1402 році француз Жан де Бетанкоурт розпочинає захоплювати острів. Племена з Гран Канарії вітали європейців, в той час як племена, які заселяли Тенеріфе, намагалися захищатись. В 1404 році Кастильський король Генріх ІІІ проголошує Жана де Бетанкоурта королем Канар. Португалія, яка також претендувала на Канарські острови, визнала їх іспанським володінням по договору від 1479 року. Останні битви на острові Тенеріфе пройшли в кінці XVст. В травні 1494 року Гуанчес захистили свій острів, але в грудні 1495, після того, як Гуанчес ослабила епідемія чуми, іспанці повністю заволоділи архіпелагом.

Існують факти, що в той же час на острові Гомера зупиняється Христофор Колумб під час своєї першої подорожі в пошуках шляху в Індію. Після відкриття Америки Канарські острови стають важливим пунктом на шляху з Європи в новий світ. Завдяки такому географічному положенню острови стають ціллю і інших країн, і просто піратів. Спочатку марокканські війська захоплювали Лансароте в 1596 і 1586 роках. Потім в 1595 році Френціс Дрейф атакував Лас Пальмас. В 1797 році уже адмірал Нельсон намагався захопити Санта-Круз-де-Тенеріфе. Але він зазнав поразки і в бою втратив руку. Не дивлячись ні на що, Канарські острови залишаються під управлінням Іспанії.

Протягом всього того часу основу економіки Канарських островів складало сільське господарство. В XVIIст. Вирощували цукрову тростину, в XVIIIст. займались виноробством, в XIXст. Вирощували банани і помідори. Проте британська блокада Європи під час першої світової війни зруйнувала торгівлю бананами і сільське господарство острова занепало. З кінця ХІХст. На островах починає розвиватися туризм, перші декілька десятків готелів будуються в Санта–Круз-де-Тенеріфе і Лас-Пальмасі.

Період підйому і надій після закінчення Першої світової війни був зруйнований в 1936 році. В березні на Канарські острови переводять генерала Франціско Франко, якого підозрювали в змові. Але вже в червні Франко захоплює острови і відлітає в Марокко продовжувати боротьбу. Тільки на початку 1960-х років Франко вирішує відкрити острови для туристів. Приблизно в той час знімається заборона з проведення на острові карнавалів. Але справжній туристичний бум розпочався після закінчення диктатури в 1976 році.

За даними в 1982 році Канрські острови стають автономною областю Іспанії і в 1986 році приймаються в члени ЄС на особливих умовах.

Поступово острови стали такими, як сьогодні: з одного боку, це “кусочки цивілізації” посередині океану, а з іншої – це унікальне місце на землі, де можна побачити світ, який знаходиться в процесі творіння.

Вважається, що Фуєртевентура і Лансароте утворились близько 20 млн. років назад в результаті сильних викидів вулкана, пізніше появилась Гран Канарія, близько 12 млн років назад, Тенеріфе і Гомера, і, близько 3 млн. років назад, – Пальма і Іерро. Не дивлячись на спільне вулканічне виникнення, острови різко відрізняються за ландшафтом, флорою і фауною.

1.1. Сучасне життя жителів.

Державною мовою Канарських островів є іспанська. В окремих регіонах – галісійська, баскська, місцеві діалекти. Каталонська мова, яка належить до романської групи, і тісно пов’язана з французькою, признана другою державною мовою, яку використовують в засобах масової інформації, на ній ведеться практично всі ділові переговори і діловодство.

На цілому півострові діє часовий пояс, який відповідає меридіану Гринвіча, з додаванням одної години зимою або двох літом. На Канарських островах діє часовий пояс меридіана Гринвіча, з додаванням однієї години в літній час, тому там завжди існує різниця в мінус одну годину в порівнянні з часом, який встановлений для Піренейського півострова і Балеарських островів.

Характерно, що у іспанців досить специфічне уявлення про час – вони не спішать і відкладають важливі справи на довгий час. Запізнення в Іспанії вважається якістю хорошої поведінки.

Особливістю Канарської кухні є те, що вона заснована на середземноморських і іспанських традиціях, в той час зберігає свою індивідуальність. Наприклад, традиційною стравою є кролик, печений з помідорами, в соусі. Крім основних страв існують ще хамон серрано або іберико ( свинне стегно), папас арругадас – дрібна картопля, навмисне зварена в дуже соленій воді та багато інших.

Парки Канарських островів.

Історично склалося так, що острови стали обов’язковою зупинкою на шляху в Новий Світ, тому туди завозили рослини і тварин з різних країн. Майже всі вони прижилися і зараз прикрашають багато численні сади, заповідники і парки архіпелагу.

На острові збереглось легендарне драконове дерево і канарський лавр, які в інших районах Середземномор’я знайдені тільки у вигляді закаменілостей. Драконове дерево – символ архіпелагу. Хоч воно росте досить повільно, висота дерев досягає 20 метрів.

В містах запах евкаліпту дозволяє забути про загазованість вулиць.

Оголошений національним в 1954 році, парк Тейде включає в себе величезний вулканічний кратер 48 км, який знаходиться на найвищій горі Іспанії – Леді, висотою 3718м.

Парк знаходиться на висоті 2000м. н.р.м. і під час зимових снігів, при сильних вітрах і бурі, дороги до нього інколи перекриті. Протягом всіх літніх місяців, цей засушливий пейзаж дає повну уяву про пустиню.

Знаходячись на вершині в ясний день, Ви побачите чудовий пейзаж, звідки відкривається на всі Канарські острови.

Офіційною мовою

Не залежно від вашого віку Ви будете зачаровані парком Лоро. Спочатку це був просто парк “папуг”, а на