Існує досить широка різноманітність видів туризму. Якщо даний термін визначати як одну з важливих форм використання вільного часу, відведеного на туризм та освоєння території, яка має в наявності певний спектр туристичних ресурсів, то можна виділити деякі основні та найбільш характерні види туризму.

Беручи за основу дослідження загального туристично-ресурсного потенціалу Закарпатської області можна з впевненістю говорити, що завдяки такому його широкому спектру регіон перспективний практично для розвитку всіх видів туристичної діяльності.

Класифікація основних видів туризму Таблиця 1

№ п/п | Вид туризму | Значення | Ресурсна база для туризму

1. |

Рекреаційний

(оздоровчий) | Відновлення фізичних і психічних сил людини засобами туризму. Це туризм активного відпочинку й оздоровлень |

Рекреаційні кліматичні ресурси (сприятливі погодні умови: сонячне сяйво, чисте повітря), природні лікувальні фактори (лікувальні грязі, мінеральні води, кумис тощо), лікувальні ресурси лісів та ландшафтні ресурси

2. | Курортно-лікувальний | Пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров’я

3. | Реабілітаційний | Лікування визначених захворювань відповідними засобами туризму | Відповідні кліматичні умови в залежності від виду захворювання та природні лікувальні ресурси

4. | Пізнавальний (екскурсійний) | Розширення знань та уявлень щодо тих чи інших об’єктів, пам’яток соціального та природного змісту. Це подорожі з пізнавальною метою | Туристичні ресурси історико-культурного значення

5. | Оздоровлювально-пізнавальний | Поєднання цілей оздоровлення та лікування з пізнанням | Рекреаційні ресурси для оздоровлення та пізнання

6. | Релігійний | Здійснення подорожей по святим місцям, що мають на меті будь-які релігійні процедури, місії | Об’єкти релігійного значення, святині, пам’ятки

7. | Спортивний

(пішохідний, гірський, водний, лижний) | Удосконалення комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості, насиченої природними перешкодами, в процесі походу | Певний вид ландшафту, наявність гірських систем, водних ресурсів тощо

8. | Аматорський (любительський) | Подорожі для занять улюбленою справою, скажімо, мисливство, рибальство і т.д. | Спеціально дозволена природна територія з представниками тваринного світу

9. | Вихідного дня | Перебування кілька днів за межами міст, а також у спеціалізованих зонах відпочинку | Сприятлива для відпочинку природно-рекреаційна територія

10. | Екологічний | Направлений на ознайомлення з природними цінностями, на екологічне виховання | Екологічно чистий регіон з широким спектром природних ресурсів

11. | Сільський (зелений) | Відвідання туристами сільської місцевості, відпочинок і оздоровлення в екологічно чистих районах | Місцевість сільського типу з екологічно сприятливими показниками

1.2 Поняття та класифікаційна оцінка туристично-ресурсного потенціалу

Для належного розвитку туризму в будь-якій території важливе значення мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та інше.

Туристичні ресурси – закономірні поєднання компонентів природи, соціально-економічних умов та культурних цінностей, які придатні для створення туристичного продукту і виступають як передумови задоволення туристичних потреб людини та організації господарського комплексу, що спеціалізується на туристичному обслуговуванні населення [10, с.14].

Туристичні ресурси можна поділити на чотири групи: природні ресурси; культурно-історичні ресурси; соціальні умови та ресурси; економічні умови та ресурси [81, с.379].

Природні ресурси туризму – це компоненти природного середовища та їх територіальні поєднання, які володіють сприятливими для туристичної діяльності властивостями і за допомогою існуючих технологій та матеріальних можливостей служать чи можуть служити основою для організації лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму тощо.

Туризм – тимчасові поїздки (подорожі) людей в іншу країну чи місцевість, відмінну від місця їх постійного перебування, на термін від 24 годин до 1 року впоспіль з розважальною, оздоровчою, спортивною, пізнавальною, релігійною та іншою метою без заняття оплачувальною діяльністю в місці тимчасового перебування [63, с.24].

До природних ресурсів території відносять унікальні явища природи, клімат як ресурс, ліси, гори, ріки, акваторії морів, рибальські та мисливські угіддя, печери, водоспади, скелі, заповідники, лікувальні та мінеральні води і грязі, рослинний і тваринний світ тощо.

Поняття “природні туристичні ресурси” широко використовується в науковій літературі. Його суть розкривається при розгляді відповідних елементів природи в певному відношенні до інтересів і потреб туристів.

Під природними туристичними ресурсами в сукупності з природними умовами розуміють навколишній матеріальний світ, взятий по відношенню до людського суспільства. Вони поділяються на кліматичні, флоро-фауністичні, бальнеологічні, ландшафтні, водні тощо. Кількість їх видів, об’єм та можливості використання суспільством постійно змінюються, адже природні ресурси надзвичайно різноманітні за складом і властивостями, що визначило різноманіття існуючих показників їх кількісної і якісної оцінки [15, с.7].

Історико-культурні туристичні ресурси включають історичні, археологічні, архітектурні, етнографічні об’єкти та заклади культури, що представляють історичне та культурне минуле країни і є засобами задоволення духовних потреб та психо-фізіологічного відновлення людини. Основними характеристиками таких ресурсів є цінність, привабливість та пізнавальний потенціал. До них належать: музеї, пам'ятники і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури, а також унікальні архітектурні та етнографічні об'єкти тощо.

Соціальні умови та ресурси – це соціальні елементи, які можуть використовуватись в туристичних цілях: для відпочинку, оздоровлення і розвитку людини.

Економічні умови та ресурси – це економічні елементи, які використовуються для забезпечення реалізації туристичних цілей (транспортна доступність, наявність туристичних підприємств, трудових ресурсів, розвиненість соціальної інфраструктури, вигідність економіко-географічного положення тощо) [75, с.42].

Комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих її територіях. Як правило, наявність туристичного потенціалу