У старій частині міста, на південному схилі Замкової гори, поряд із Середньовічним замком розташований один із перших на Україні музеїв просто неба – Закарпатський музей народної архітектури та побуту 1970 року (Див.Додаток Л). Це, свого роду, “село”, яке в мініатюрі представляє собою все Закарпаття. В ньому містяться споруди районів області, які характерні для українських, румунських і угорських поселень краю. Будівлі побутового і господарського призначення з хатнім начинням, предметами повсякденного вжитку, знаряддями праці репрезентують не тільки матеріальну, але й духовну культуру населення області на історичному відрізку часу від XVII століття по сорокові роки XX століття.

Відомими в Ужгороді є й два інші головні музеї області – художній та зоологічний.

На території міста знаходяться також Ужгородський монастир (жіночий римо-католицький) та древні храми: греко-католицький катедральний собор Горянська ротонда ХІІ ст., Ужгород, Деренковцi, Струмкiвка, Паладь Комарiвцi та аристократичні палаци родин Другетів (Ужгород-Горяни) і Плотені (Великі Лази) [62, с.221].

І до сьогодні над горою поблизу села Невицьке височить башта-донжон, а піднявшись на гірську терасу, туристи можуть оглянути живописні руїни Невицького замку ХIII-ХVII ст. Їх мальовничість та чудові краєвиди навколо – фактори, через які подорожуючі ніколи не оминають цю місцевість.

Нажаль, у 1644 році Невицький замок зруйновано, а на початку 90-х років він стає об’єктом планомірних туристичних досліджень, які привертають увагу до цієї історичної та архітектурної пам’ятки. У 1968 році тут почались реставраційні роботи, які ведуться і до сьогоднішнього дня.

У Середньому (Szerednye) збереглися руїни потужної башти-донжону замку, який у XIII ст. споруджено орденом тамплієрів.

Туристи мають також чудову можливість оглянути руїни замку у м.Хуст, зведений у XI ст. на Замковій горі. Турецький мандрівник Е.Челебі так писав про замок: “висота його веж сягає небес”.

У Хусті є типовий для XIV-XV ст. оборонний костьол Св. Єлизавети, схожий знаходиться у с. Бене (Добросілля) Берегівського району. Нажаль, сьогодні Хустський замок – це лише романтичні руїни [51, с.34].

Майже без змін дійшов до нашого часу збудований у 1629 р. трансільванським князем Г. Бетленом “Князівський двір” у Береговому – давньому центрі Берегівського комітату, що у центральній частині Закарпаття.

Як відомо, Закарпатська область зберігає давні об’єкти сакрального мистецтва – дерев’яні церкви, які на сучасному етапі розвитку нашої держави користуються великою популярністю та інтересом у туристів. Це – найцінніший внесок краю у світову мистецьку скарбницю, це – багаті здобутки сивої давнини, унікальність більшості з яких полягає у будівництві без жодного цвяха! Дерев’яна архітектура є справжнім скарбом для жителів Закарпатського краю, який є тим щасливим місцем, де кожна історична епоха залишила по кілька видатних пам'яток. Закарпаття – місце зустрічі східної та західної церковних архітектурних традицій. Звідси – багатство форм культових споруд, розмаїття стилів та їх варіантів.

В загальному на території області збережено 118 дерев’яних церков, збудованих упродовж останніх п’яти сторіч, що мають величезну цінність для релігійного туризму.

Великою гордістю закарпатців є триверхі лемківські й бойківські, гуцульські п’ятизрубні церкви, які збереглися для нащадків як взірці найдавнішого способу українського храмобудування [64, с.35].

Значну художню цінність мають орнаментальні композиції народного стилю 1753 року, виконані на дерев’яній стелі храму в селі Четфолво. Розписи зроблено одночасно зі спорудженням дерев’яної дзвіниці каркасної конструкції, яка є шедевром народного будівництва і найвищою дзвіницею Закарпаття.

Відомим реформаторським храмом без вежі представлена також історична архітектура 1793 року села Гетен, що у Берегівському районі.

До найвидатніших пам’яток українського церковного будівництва належить також церква, що у селі Новоселиця Виноградівського району. Її інтер’єр зберігає настінне малювання XVII століття, яке є унікальною пам’яткою українського малярства галицької школи [80, с.47].

Найбагатша на дерев'яні церкви Воловецько-Міжгірська верховина. У Воловецькому районі (північна частина колишнього Березького комітату) збереглося 15 церков і 13 дзвіниць, у Міжгірському (північно-західна частина колишнього Марамороського комітату) – 35 церков та 28 дзвіниць.

Видатним архітектурним досягненням Закарпаття є Святодухівська церква 1795 року у селі Колочава Міжгірського району (Див.Додаток М).

Увінчуючи вершину пагорба, гострим шпилем злітає вгору величний храм села Діброва Тячівського району.

Чудовим здобутком румунського села Середнє Водяне є дві дерев’яні церкви. Верхня – належить до найбільш стародавніх дерев’яних храмів Закарпаття й України. Нижня – двотрубна, тридільна з п’ятигранним вівтарним зрубом, збудована з дубових брусів [62, с.17].

Церква Вознесіння, що красується у селищі Ясіня, є однією з найдосконаліших дерев’яних церков на всій Гуцульщині. На її одвірку вирізано декоративну композицію з трьох хрестів і дату спорудження – 1824 рік.

Одна з найкращих церков знаходиться в ужгородському музеї просто неба. Ця лемківська церква вирізняється бездоганними пропорціями, особливою стрункістю, чудово проробленими художніми деталями.

В передмісті Ужгорода Горяни зберігся найдавніший на Закарпатті храм-ротонда XII -XIII століття (Див.Додаток М), відомий як костьол Святої Анни з готичною прибудовою церкви Святого Миколая. В архітектурі ротонди, що має план шестикутника, проявляється пізньоантична будівельна традиція. Значну історико- художню цінність в її інтер’єрі мають фрески XIV століття [62, с.19].

Надзвичайно цікавою й цінною є група готичних дерев’яних церков у долині річки Тиси. Церкви в селах Сокирниця, Крайниково, Данилово, Олександрівка Хустського району справляють незабутнє враження для відвідувачів цього регіону. У стрункому силуеті цих храмів