Садиба „Шум Черемошу” розпочала прийом туристів з грудня 2002 року. За цей час садибу відвідало 642 чол.( 2679 л /д ). Крім вітчизняних гостей агро оселю відвідали й іноземні туристи, а саме швейцарці, американці, естонці, німці, італійці, угорці, поляки, французи, чехи.

Щороку збільшується кількість садиб в селах Красник, Буковець, Красноїлля, Дземброня та інших. Велику перспективу мають населені пункти по Білому Черемошу від Устерік до Пробійнівки.

Сільський зелений туризм в районі продовжує активно розвиватись по наступних причинах:

- район має неоцінений природно-рекреаційний потенціал;

- трудолюбиві жителі краю вкладають вільні кошти в розбудову своїх садиб;

- люди відчули неабияку фінансову вигоду від прийому туристів;

- в Україні з кількість куточків незайманої природи різко зменшується;

- існуюча пострадянська інфраструктура туризму швидко занепадає;

- реклама в Інтернеті приваблює в район все більше туристів.

Розділ III Проблеми розвитку сільського зеленого туризму на Верховинщині і методи його вдосконалення

3.2. Вдосконалення місцевих якостей продуктів для атрактивних видів туризму

Сільський зелений туризм – найкращий, найдоступніший вид відпочинку в мальовничих Карпатах, - перлині української землі. Неповторна краса оповитих блакитю Чорногірських хребтів, шумливий водограй гірських гір, чудотворна аура смерикових пралісів зачаровують тишею, спокоєм, здоровим хвойним ароматом. Самобутній фольклор, народне мистецтво із давніх-давен приваблюють мандрівників. Та найбільше вабить смачна гуцульська кухня. Як відомо харчування відіграє одну з головних ролей у відочинку туристів. А особливо якщо ці продукти вирощені в екологічно чистих умовах.

Харчування - природна потреба будь-якої людини. Крім звичайної невід'ємної потреби харчування в туризмі розглядається і як важливий елемент розваги і пізнання місцевої культури, зокрема гастрономії. Національна кухня являє собою важливий елемент культури нарлоду, несе чіткі відмінні риси, є елементом пізнання і способом одержання задоволення.

Вид харчування завжди вказується в складі туристських послуг: сніданок, напівпансіон, повний пансіон.

Напівпансіон ( двохразове харчування ) може передбачати сніданок і обід або вечерю. Пансіон – триразове харчування.

Харчування є невід'ємною складовою частиною успішного ведення готельної садиби. Вважається, що провильна організація харчування в будь-якому засобі розміщення робить йому честь. Готельні садиби мають велику перевагу перед звичайними готелями в організації харчування, оскільки вони обслуговують обмежену кількість гостей.

Їжа не просто є звичайною потребою кожної людини , але й розглядається туристами як розвага і задоволення. Харчування різних народів і навіть місцевостей має своєрідні, часто привабливі особливості. Для багатьох туристів національна кухня є дуже цікавим елементом програми туру.

Туристи особливо іноземні досить вибагливі у їжі.

Тому необхідно пам’ятати і виконувати такі правила організації харчування для гостей:

- враховувати побажання гостей, чи залежить прийом тієї чи іншої їжі від їхнього віросповідання, стійкості до алергенів і.т.д.;

- інформувати гостя просвої фірмові домашні страви;

- заздалегіть погоджувати з гостем меню.

Гуцульські страви дуже прості і водночас оригінальні. Найчастіше для приготування страв використовують кукурудзяну крупу, картоплю, гриби. Гуцульська кухня відома своїми домашніми копченостями, грибною юшкою, голубцями, а також бринзою — овечим сиром, котрий готують пастухи на літніх високогірних пасовищах. Історично житлом гуцулів на літніх пасовищах була колиба — самобутня дерев'яна споруда круглої форми, з високо піднятим дахом у формі конуса. Тепер кожен турист зможе відвідати колибу, не піднімаючись високо в гори, оскільки сучасна колиба — це невеликий гуцульський ресторанчик, побудований, як правило, біля дороги. Крім властивих їй архітектурних відмінностей, колиба стала втіленням кращих традицій народної гуцульської кухні.

Гуцульські страви готуються з якісних екологічних продуктів, а саме такі як:

Бринза – особливий сорт сиру з овечого молока, який готують на полонинах; він не має нічого спільного з тим продуктом, який продають у магазинах з написом „бринза” на етикетці.

Проціджене овече молоко заквашують спеціальною закваскою з молока, звурдженого в шлунку ягняти, яке ще не паслося. Чани з молоком ставлять поруч із ватрою та помішують, поки не почнуть з’являтися згустки сиру, які в чані руками зліплюють у більші грудки. Ці грудки сиру потім підвішують у теплому місці чи просто розкладають на сонці. Так виходить „напівфабрикат” бринзи – будз. Після тижневого вигрівання будз перетирають з сіллю і маслом – так отримують бринзу.

Бануш – готують у чавунному казанку на відкритому вогні. У казанок заливають сметану чи вершки і доводять до кипіння, в неї дрібною цівочкою сиплють кукурудзяне борошно, при цьому страву постійно помішують дерев’яним інструментом, поки на поверхні не проступить розтоплене масло. Подають зі шкварками, бринзою, грибами.

Грибна юшка – сухі білі гриби відварюють у курячому бульйоні зі спеціями, додають домашню локшину і зелень.

Гуцульський борщ – готують з квашеного буряка та копченої буженини.

Росівниця – відвар з буженини та січеної квашеної капусти підбивають кукурудзяною крупою.

Кулеша – кукурудзяна каша, зварена на воді, яку подають з бринзою або топленими шкварками. Може бути зварена з тертою картоплею.

Голубці – часто готують з квашеної капусти; начинка з картоплі або кукурудзяної крупи, іноді до неї додають м’ясо або шкварки.

Книші – булочки, начинені вареною картоплею або бринзою. Цим же словом називають і картопляні зрази з начинкою чи без неї.

Пироги – вареники з начинкою, для приготування якої використовують чорниці (афини), сир, капусту тощо.

Білі гриби в сметані – гриби ріжуть шматочками, відварюють, обсмажують на маслі, під кінець додають нарізану цибулю, сметану й зелень.

Мариновані білі гриби – невеликі гриби відварюють декілька годин і заливають маринадом з оцту, солі, перцю,