А якщо до всього цього додати те, що створено руками людей:

- автохтонна матеріальна і духовна культура гуцулів;

- щирі і привітні мешканці цього краю – гуцули, які свято бережуть прадавні традиції і звичаї, зокрема своєрід-ну гуцульську коляду;

- традиційні щорічні Гуцульські фестивалі та інші фоль-клорно-етнографічні дійства;

- наявність цінних архітектурних та історичних пам'я-ток (дерев'яних церков, житлових будівель тощо);

- оригінальні гуцульські вироби народних умільців з де-рева, металу, шкіри, глини, вовни, льону, бісеру...;

- наявність мальовничих «Українських Атен» - села Криворівні, відомого перебуванням тут визначних українських вчених і письменників: Михайла Грушевського, Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки та багатьох інших;

- своєрідна та смачна гуцульська кухня. [ 23 ]

Отож зрозуміло, що не тільки минуле, сучасне, але й май-бутнє цього чудового краю за туризмом.

Найпопулярнішими на теренах району є такі види туризму як пішохідний, гірськолижний, водний(сплав по річці на катамаранах та каяках) та автомототуризм (подорожування по Карпатах на автомобілях та мотоциклах).

Гірськолижні схили, які обладнані канатно-буксировочними витягами, пристосо-вані до гірськолижного ту-ризму, їх у районі два (для початківців і любителів): схил гори Пушкар у смт. Верховина та схил гори Запідки в сільці. Довжина першого ся-гає 320 метрів, ширина від 20 до 60 метрів. Він розташова-ний між двома паралельними лісосмугами хвойного лісу. Се-редня крутизна схилу - 18 градусів. Перепад висот - 72 м. Пропускна здатність 100 осіб/год. Лижебуксир типу ЛБ-300 естонського виробництва, належить ЛОК «Верховина».

Схил на горі Запідки в сільці дещо більших розмірів. Його довжина - майже 550 метрів, ширина - від ЗО до 40 метрів, середня крутизна - 26 градусів, перепад висот - 200 м. Пропускна здатність 150 осіб/год. Лижебуксир вітчизня-ного виробництва - приватний. Обидва гірськолижні схили мають північну експозицію, що дає можливість утримува-тися на них сніговому покриву з початку грудня до кінця березня.

У районі налічуєть-ся декілька пунктів прокату гірськолиж-ного спорядження та достатня кількість кваліфікованих гідів-гірсько лижників.

Іншим популяр-ним видом туризму в районі можна вважа-ти водний, завдяки річковим порогам в основному Чорного та частково Білого Че-ремошів. Туристи-водники облюбували береги цих річок ще на по-чатку сімдесятих років. їх привабили тут пороги і шивери Чорного Черемоша, які пізніше дістали від них власні на-зви: «Дземброня», «Білий кінь», «Гуки». [ 3 ]

Найцікавіший водний маршрут проходить по руслу Чор-ного Черемоша від села Зелене через Красник, Верховину, Криворівню, Ясенів до Устерік і далі по Черемошу через Мариничі, Білоберізку, Розтоки, Підзахаричі до м.Вижниця, що на Буковині. В спортивній класифікації він значить-ся як маршрут третьої категорії складності (всього їх є п'ять) з елементами п'ятої категорії. Протяжність маршруту 86 км. Тривалість проходження 4-5 днів. Найскладніші пороги знаходяться на відрізку села Нижня Дземброня до села Крас-ник. В період сплаву туристів, а він зазвичай відбувається в кінці квітня - на початку травня, саме на цьому відрізку проводяться зльоти туристів-водників, змагання з техніки водного туризму та водні раллі (перегони). Плавзасобами туристів у минулі роки були надувні плоти та байдарки. Час вніс свої корективи і зараз туристи-водники користу-ються більш маневрованими катамаранами та каяками. Безперечно, Чорний Черемош - одна з технічно найсклад-ніших в Україні річок, придатних для водного слалому, і туристський маршрут по ній є одним з найпопулярніших водних маршрутів у державі. [ 10 ]

Дещо рідше, ніж гірськолижників і водників, можна зус-тріти велотуристів, але, в зв'язку з появою в передових євро-пейських країнах сучасних гірських велосипедів з підвище-ною проходимістю, є тенденція до його активного відрод-ження. Цьому сприяє і характер стежок та доріг у найживописніших місци-нах краю. А поки що по-одинокі велогрупи туристів подорожують ґрунтовими дорогами і приглядаються до карпатського високогі-р'я.

У такій же ситуації опи-нився і кінний туризм. Кількість бажаючих подо-рожувати верхи на конях з кожним роком зростає.

Особливо це до вподо-би іноземцям, багато з яких добре обізнані з азами верхової їзди і бажають помилувати-ся неповторними гірськими ландшафта-ми, витрачаючи на це мінімум фізичних сил. Великі надії поклада-ються на відродження в Карпатах втраченої місцевої породи коней «гуцуликів». А доки кінний і в'ючно-пішохідний туризм наберуть обертів, приїжджаючі на Гуцульщину задовільняються нетривали-ми прогулянками верхи на конях влітку, верховими одно-денними походами та їздою в санях, запряженими кіньми - взимку. Для подорожування на конях придатні практично всі пішохідні туристські маршрути, тільки для кінного ту-ризму їх необхідно обладнати спеціальними стоянками для повноцінного відпочинку не тільки туристів, але й коней.

На відміну від кінного та водного туризму, відповідна інфра-структура вже створена для більш багаточисельної гвардії мандрівників - автотуристів. У Карпатах уже зараз достат-ньо турбаз, кемпінгів, будинків відпочинку і просто осель місцевих жителів, підготовлених для перебування туристів. Скрізь автотуристам, крім нічлігу, запропонують страви смач-ної гуцульської кухні, послуги з ремонту авто-мототехніки і дадуть