По-дорож на авто можна поєднати з пішохідними варіантами відпочинку: піднятися на гору Говерла (2061 м), Піп Іван (2026 м), Писаний Камінь (1221 м) чи будь-яку іншу верши-ну, здійснити похід за грибами чи просто відпочити в наме-тах на березі Прута, Черемоша чи Рибниці. [ 23 ]

Але все ж таки найдоступнішим, найцікавішим, найпоширенішим і найпопулярнішим є пішохідний туризм. Щоб подорожувати пішки, не потрібні ні автомобіль, ні мото-цикл, ні велосипед, ні кінь, ні катамаран, ні гірськолижний інвентар. Добре взуття, зручний одяг, наплічник - і ти при-єднуєшся до туристичної гвардії мрійників-мандрівників.

Саме цей вид туризму дає людині відчути впевненість у своїх силах, радість і гордість від підкореної вершини, фізичні сили і загартування організму, масу приємних вражень від пройденого маршруту. І тому не дивує, що сітка пішохідних туристських маршрутів району дуже густа. Пішохідному туризму підвладні будь-який вік подорожуючого і три пори року: весна, літо та осінь.

Наведемо перелік маршрутів найживописнішими місцями району і, мабуть, кожен, хто збирається в подо-рож, зможе вибрати маршрут за своїми вподобаннями та фізичними можливостями, або, користуючись ним, сплану-вати свій маршрут, той, який йому до вподоби. [ додаток № 5 ]

Звичайно, найцікавішими маршрутами є ті, які прохо-дять по вододілах гірських хребтів, що простягнулися в за-гально-карпатському напрямку з північного заходу на півден-ний схід. Заслуговують уваги і ті, які проходять з населе-них пунктів через усі ландшафтні зони до вищих вершин. Не меншою популярністю користуються і екскурсійні мар-шрути визначними місцями району з відвіданням музеїв і пам'яток архітектури.[ 3 ]

Розділ ІІ Історія становлення сільського зеленого туризму

на Верховинщині

2.1. Сільський зелений туризм і його сутність

На нинішньому етапі в Україні формується розуміння сільського, зеленого туризму як специфічної форми відпочинку на селі з широкою можливістю використання природного, матеріального і культурного потенціалу певних регіонів.[ 12 ]

Сільський зелений туризм – це вид туризму, що передбачає відпочинок у сільській, курортній чи природоохоронній місцевості з використанням належно облаштованих приватних садиб чи інших закладів розміщення.

До виникнення поняття «сільській зелений туризм» туризмом в загальноприйнятому розумінні займались особи, що мали відповідну освіту та стаж роботи в туристичних фірмах. Основна відмінність сільського зеленого туризму від туризму звичайного – це те , що туристичні послуги надаються особами , які мають інший фах ( сільськогосподарські робітники, працівники сфери обслуговування, вчителі ) та надають ці послуги в сільській місцевості.[ 6 ]

Центральною фігурою в організації відпочинку на селі виступає сільська родина, яка проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, та побічну, - з використанням майна цього господарства для надання послуг у сфері СЗТ, а саме: забезпеченням відпочиваючих житлом, харчуванням, ознайомленням з місцевою культурою і традиціями. [ 21 ]

У британському словнику з подорожей, туризму та гостинності С. Медліка ( 1993 ) виокремлюють: [ 6 ]

Сільський туризм (rural tourism) — відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Він передбачає розви-ток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами. Поняття «сільський туризм» часто ототожнюють з «агротуризмом», але поняття «сільський ту-ризм» значно ширше.

Агротуризм (farm tourism) — відпочинковий туризм, що перед-бачає використання сільського (фермерського) господарства. Агро-туризм може проявлятись у різних формах, але завжди включає винаймання помешкання. Розрізняють дві базові форми агротуризму: винаймання помешкання з обслуговуванням безпосередньо в межах дворогосподарства або розміщення на нічліг з самообслуговуванням на землях, що належать до дворогосподарства, наприклад- в кемпінгах та наметах. Агротуризм, таким чином, виступає однією з форм сільського туризму. В агротуризмі дворогосподарство (фермерське господарство) становить одночасно нічліжну базу та головний предмет інтересу для туриста.

Екологічний туризм (Ecological tourism) — це форма подорожі, сприятлива для навколишнього середовища. Вона відбувається на територіях, що мають природничу цінність (національні та ланд-шафтні парки). Екотуризм спрямований на охорону природного й культурного середовища регіонів, які відвідуються туристами. Він передбачає, що учасниками цих подорожей є люди з високою екологічною свідомістю. Виділяються такі форми екологічного ту-ризму — активний екотуризм (піший, велосипедний, водний, кінний, рибальство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні й етно-графічні поїздки.

Природничий туризм (nature tourism) — також є синонімом по-няття «екотуризм».

Сільський туризм і його різновидність агротуризм мають багатого
та спільного з екотуризмом часто відповідають багатьом його
пріоритетам, зокрема: збереження природничого та культурного
середовища, підтримка добробуту місцевої громади, достачання
туристам харчів з місцевих продуктів. Деякі власники агротуристичних господарств, розташованих поблизу природоохоронних те-
риторій, підтримують серед туристів проекологічні вимоги.
У сільських місцевостях організовують відвідувачам багато додат-
кових послуг, що включають екотуристичні програми: кінні та
велосипедні прогулянки, маршрути по знакованих стежках у на-
ціональних і ландшафтних парках, природничі подорожі, збиран-
ня грибів та ягід. Але сільський туризм (агротуризм) і екотуризм відрізняться основними цілями використання вільного часу. Їхня
головна різниця полягає у базових мотивах подорожування.

Сільський туризм - це форма проведення вільного часу у вигляді стаціонарного відпочинку, тоді як базовою