добу, зміну). Порівнюючи фактичний випуск страв за передплановий період з максимально можливим, встановлюють ступінь використання виробничої потужності, визначають резерви зростання випуск продукції власного виробництва.
Наприклад, загальна ємність варильного посуду для перших страв - 1200 л, середня тривалість варіння - 140 хв., а витрати часу на вивантаження, миття та завантаження котлів - 40 хв., себто один виробничий цикл займає 180 хв. Втрати часу за організаційно-технічними причинами становлять у середньому 60 хв. за зміну. Кухня працює протягом 10 год., (600 хв.) за добу, а об’єм однієї першої страви дорівнює 0,5 л.
Звідси потужність щодо виробництва перших страв дорівнює:
Якщо у звітному періоді випуск перших страв за добу становив 6430 то коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства дорівнює 0,89(6430:7200), відповідно у періоді, що планується, підприємство має резерви для збільшення випуску перших страв.
Для реального використання вказаних резервів, слід визначити пропус кну здатність обіднього залу - максимальна чисельність споживачів, їй може бути обслуженою за певен період. Вона залежить від площі залу норми площі на одне місце, тривалості роботи та форми, обслуговувані відвідувачів, коефіцієнту обіговості.
Опісля визначення загального обсягу випуску продукції власного виробництва приступають до годі відповідального етапу планування - розподілу його за групами та видами страв. Розподіл за асортиментом проводиться з урахуванням тенденції зміни попиту, національних особливосте можливого контингенту. З цією метою великі підприємства ресторанного господарства використовують матеріали маркетингових досліджень.
Так, наприклад, у німецькому ресторані “Аллексбах” досліджувала прихильність до різних кухонь за віковими категоріями (таблиця 4.).
Таблиця 4. Прихильність до кухні в залежності від віку відвідувачів
(у %)
Кухня
Вік
16-29 30-44 45-49 60
Німецьке 22 41 43 68
французька 24 23 20 14
Італійська 17 11 4 -
Китайська 16 14 14 5
Волконська та грецька 34 24 20 5
Як показують дослідження, з віком усе більше відвідувачів віддають пе-ревагу німецькій кухні, а в молоді роки, бажаючи все пізнати, вони віддавали перевагу “екзотичним” стравам. Така інформація дозволяє точніше формувати асортимент готової продукції, особливо, якщо завжди вивчати контингент туристів за різними сегментами.
Планування виробничої програми може здійснюватись теж на основі планового меню з урахуванням можливого попиту споживачів. При цьому до уваги береться тип підприємства, його виробнича потужність, можливості постачання сировиною та ін. Планове меню складається на день, тиждень, десять днів. У ньому вказується перелік страв, що пропонуються до випуску. На основі планового меню знаходять середньоденний випуск страв кожної групи та кожного виду, згодом його множать на число днів роботи підприємства у період, що планується, й одержують таким чином виробничу програму випуску страв в асортименті. Така методика планування виробничої програми найчастіше застосовується на підприємствах, розташованих у місцях масового сезонного туризму (турбази, туристичні поселення, центри молодіжного туризму та ін.).
Опісля визначення випуску страв розраховують обіг за обідньою (основ-ною) продукцією шляхом множення запланованого випуску страв за гру-пами на середню ціну однієї страви відповідної групи.
Для визначення всього обігу продукції власного виробництва необхідно визначити обсяг і асортимент іншої продукції (кулінарні, кондитерські ви-роби, напівфабрикати тощо), що визначаються на основі: попиту споживачів на цю продукцію; можливостей забезпечення підприємства сирови-мою; виробничої потужності підприємства. Інша продукція власного виробництва доповнює асортимент обідньої продукції та забезпечує повніше вдоволення потреб туристів.
Для визначення загального товарообігу слід визначити обіг купівельи товарів як у цілому, так й окремих товарів, вивчивши для цього динаміі його розвитку, а теж попит в асортиментному розрізі.
Розрахований таким чином річний план товарообігу розподіляється! кварталами та місяцями. Частка кожного кварталу у товарообігу колі| ється у зв’язку з сезонними змінами попиту та контингенту туристів, це обгрунтованого розподілу товарообігу за кварталами вивчаються показникии попередніх років, визначається та прогнозується сезонна хвиля попиту.
Важливою умовою виконання плану виробничої програми та товарообігу є забезпеченість підприємства сировиною й товарами. Тому наступні етап планування - визначення потреби у сировині та товарах, визначається виходячи з установлених норм витрат на одиницю готову продукції та плану виробництва основної та іншої власної продукції.
Розрахунок потреби у сировині проводиться за індивідуальними норі ми витрат сировини на окремі види продукції. Ці норми вказані у збірку рецептур страв і кулінарних виробів, де на кожну страву дається на сировини. Індивідуальні норми застосовуються на невеликих підприємствах ресторанного господарства. На великих підприємствах застосовуй ся середньогрупові норми, наприклад, витрати м’яса в середньому наї ну другу страву та ін. Обчислення потреби у сировині за середньогру вими нормами набагато полегшує та прискорює розрахунки.
Потреба в сировині визначається для кожної групи страв окремо, рахунок проводиться шляхом множення середньогрупових норм витрати окремих видів сировини на встановлену планом кількість страв у кожній групі. Одержана кількість сировини з кожної групи страв додається одержують загальну витрату основних видів сировини (м’ясо, риба, к топля, овочі тощо) на обідню порцію. Вартість сировини визначається урахуванням прогнозних цін закупівлі цієї сировини.
Розрахунок потреби в купівельних товарах здійснюється теж з кожної товарної групи на основі запланованого товарообігу купівельних товарів з урахуванням зміни цін.
Оскільки вартість сировини та товарів розраховується в роздрібних цінах, до неї слід додати суму націнки ресторанного господарства. Націнки встановлюються у відсотках до роздрібної ціни та диференціюються п’ятьма категоріями підприємств ресторанного господарства, а теж видами сировини, за власною продукцією та купівельними товарами. Доцільно, визначену таким чином, загальну вартість сировини, напівфабрикатів і купівельних товарів порівняти з обсягом