Аналіз показників шляхом використання фінансових коефіцієнтів, розрахунок яких ґрунтується на існуванні визначених співвідношень між окремими статтями звітності. Значення таких коефіцієнтів визначається можливістю зіставлення отриманих результатів з існуючими загальноприйнятими стандартними нормами - усередненими галузевими коефіцієнтами, а також із застосовуваними в країні показників аналізу фінансової звітності.

Перед читанням балансу аналітик повинен: 1) переконатись, що зміст, який вкладається в однойменні рахунки, однаковий у всіх балансах, які порівнюються. Тотожність змісту в різних балансах рахунків однієї й тієї ж назви важлива навіть не тільки для цілей порівняння цих балансів (тому що, як сказано вище, рахунки часто зводяться в групи), але й для подальшого, більш поглибленого, аналізу окремих майнових груп; 2) переглянути номенклатуру рахунків і встановити, які рахунки введені, а які замінені; 3) перевірити правильність виділення позабалансових статей; 4) перевірити правильність розташування регулюючих статей балансу. Показники бухгалтерського балансу підприємства досліджуються шляхом горизонтального та вертикального аналізу.

При проведенні вертикального аналізу балансу необхідно звернути увагу на наступне: аналізувати майно підприємства, досліджуючи абсолютні показники, порівнюючи вартість майна на початок та кінець звітного періоду, з даними минулих періодів; (див. таб. 2.1)

Таблиця 2.1 - Абсолютні показники балансу підприємства

№ | Назва показника | Порядок (формула), розрахунку | Призначення (опис)

1 | 2 | 3 | 4

1 | Вартість майна підприємства | Ф. 1 (ряд. 280) | Валюта або підсумок балансу

2 | Дебіторська заборгованість | Ф. 1 (? ряд. 160, 170 - 210) | Характеризує вартість вилучених на певний період з господарської діяльності підприємства оборотних засобів

3 | Кредиторська заборгованість | Ф. 1 (? ряд. 530 - 610) | Визначає вартість тимчасово залученного майна інших підприємств та фізичних осіб у господарський оборот підприємства в результаті несплати відповідних платежів

Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко перетворити активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов'язань короткострокової кредиторської заборгованості. Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді визначається його можливостями покрити свої короткострокові зобов'язання. Під короткостроковим періодом умовно розуміють строк до одного року, хоча іноді він також ототожнюється з операційним циклом.

Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористатися виникаючими вигідними комерційними можливостями. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що не має свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.
Більш значна нестача ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов'язання. Це може призвести до інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку - до неплатоспроможності та банкрутства.

Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрат)' вкладень капіталу. У випадку, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення. Для кредиторів недостатня ліквідність боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на стосунки з покупцями (клієнтами) та постачальниками товарів та послуг [24, с. 102].

Такі зміни можуть призвести до неспроможності підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв'язків з постачальниками.

Ось чому ліквідності надасться таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов'язання по мірі того, як наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів. Це відсуває всі інші показники діяльності підприємства на другий план.

При оцінці ліквідності розраховують три основні коефіцієнти:

-коефіцієнт покриття;

-коефіцієнт швидкої ліквідності;

-коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Ці показники розраховуються на підставі даних форми № 1 шляхом зіставлення поточних активів і поточних зобов'язань підприємства.
Розглянемо названі коефіцієнти ліквідності в 2006 році
1. Коефіцієнт покриття дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, яка сума поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство може розглядатися як таке, що успішно функціонує. Коефіцієнт розраховується за формулою:

Коефіцієнт покриття = 

Оборотні активи (ряд. 260 ф.№1) +

+Витрати майбутніх періодів * (ряд. 270 Ф. №1) /

/Поточні зобов'язання (ряд. 620 Ф. №1) +

+Доходи майбутніх періодів (ряд. 630 Ф. №1) (2.1)

Коефіцієнт швидкої ліквідності. На відміну від попереднього, він враховує якість оборотних активів і є більш суворим показником ліквідності, оскільки при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються). Швидкий коефіцієнт ліквідності розраховується за такою формулою:

Коефіцієнт швидкої ліквідності =

= Оборотні активи (ряд. 260 Ф. №1) ——

Запаси (ряд. 100-140 Ф. №1) +

+Витрати майбутніх періодів (ряд. 270 Ф. №1) /

/Поточні зобов'язання (ряд. 620 Ф. №1) +

+ Доходи майбутніх періодів (ряд. 630 Ф. №І) (2.2)

У літературі наводиться орієнтовне нижнє значення цього коефіцієнта, що дорівнює 1. Однак ця оцінка носить умовний характер.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних (короткострокових) зобов'язань може бути погашена негайно. Коефіцієнт розраховується за формулою:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності =

= Грошові кошти та їх еквіваленти (ряд. 230 + ряд. 240 ф.№1) /

/Поточні зобов'язання (ряд. 620 Ф. №І) +

+ Доходи майбутніх періодів (ряд 630 Ф. №1). (2.3)

Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити поточні борги, але й має в своєму розпорядженні фінансові ресурси для розширення діяльності і