до бюджету, мають змогу демпінгувати ціни. А все тому, що дотепер не існує чіткої законодавчої бази, яка б регулювала роботу приватних готелів та малих пансіонатів. Більше того — в українському законодавстві немає навіть поняття «приватний пансіонат». Тому Кабмін мусить якнайшвидше, затвердити положення про такі пансіонати. Про це йшлося в квітні цього року на засіданні постійної комісії Верховної Ради з рекреаційного, санаторно-курортного комплексу і туризму. За словами міністра курортів і туризму АРК В. Савельєва, цю проблему розв’язати одними репресивними заходами неможливо. „Те, що податківці вимагають від власників приватних пансіонатів негайно вийти з тіні, легалізуватися і сплачувати справно податки, ще більше заганяє підприємців у тінь”, – сказав В. Савельєв. Міністр переконаний, що цю проблему варто розв’язувати поетапно. Спочатку потрібно змусити власників приватних готелів сумлінно оплачувати за спожиту електроенергію, газ, воду, потім перевести споруди із житлового фонду у розряд пансіонатів, змінивши призначення землі, на якій вони збудовані. Як свідчить практика, легалізація приватних оздоровниць – дороговартісна справа. Якщо нині, скажімо, підприємець у Судаку платить за землю 35 гривень, як за приватне житло, то після відповідної перереєстрації йому доведеться платити не менше 300 доларів. Лише на півострові зареєстровано 812 приватних пансіонатів, а насправді їх кілька тисяч. Це і є той сектор, де зникають мільйони доларів, які не потрапляють до бюджету України. На часі – удосконалення українського законодавства, яке б унеможливило існування тіньового санаторно-курортного бізнесу”.
До важливих проблем пляжного туризму в Україні слід віднести також відсутність належного інвестування та зацікавленості з боку держави, а ще екологічні проблеми. Останній фактор є характерним, перш за все, у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС в 1986 р. Інститутом вивчення вільного часу відзначено, що в 1985 році екологічні проблеми хвилювали лише 30% потенційних туристів, на кінець 90-х - вже 57%. Сіогодні майже 70% туристів шукають екологічно чистих місць для відпочинку. Тут дається взнаки негативний вплив аварії на ЧАЕС. Негативний ефект екологічного чинника посилюється ще й тим, що він носить довгостроковий характер, адже зміна свідомості суспільства відбувається набагато повільніше, аніж ліквідація наслідків екологічної катастрофи.
Наступною болючою проблемою пляжного туризму України є те, що більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та оснащення.
На початок 2009 року в Україні функціонують 2,7 тис. туристичних підприємств, що становить 64% від загальної кількості тих, які отримали ліцензію на туристичну діяльність. Але тільки наявності інфраструктури, призначеної для туризму, недостатньо. Її необхідно розглядати в широкому значенні, основні елементи інфраструктури туризму повинні виконувати не тільки винятково рекреаційну функцію, а й служити провідним фактором піднесення рівня всього соціально-економічного життя країни. Це має бути інфраструктура загального користування, що повинна відповідати світовим стандартам і зорієнтована на всіх мешканців України та її гостей. За прогнозами до Євро-2012, в Одесі збудують вісім п’ятизіркових готелів, кілька чотиризіркових та реконструюють близько 12-ти існуючих готельних комплексів. Міська влада запевняє, вже сьогодні Одеса та область здатні розселити понад 100 тисяч людей. Для цього готові задіяти 74 готелі, десятки санаторіїв, а також осучаснені бази відпочинку та пансіонати.
В інфраструктурі туризму України одне з ключових місць належить транспортній системі. Питання охоплює проблему транзитних перевезень, організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного, морського, річкового транспорту. Транспортні шляхи України повинні відповідати міжнародним вимогам та дозволяти здійснювати перевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. Саме вони є першою ланкою туристичного потоку іноземних громадян в Україну. Взаємодія двох галузей - транспорту і туризму - допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу (національного і закордонного). В Україні прийнята Програма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів, її реалізація дозволить вирішити проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристичної індустрії. Не менш важливою складовою інфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів з країнами - сусідами, її розширення та сервісне облаштування.
Неможливий розвиток туризму без системи зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування. Актуальною для України залишається проблема водопостачання і каналізації населених пунктів, і, в першу чергу, рекреаційних центрів.
На ставлення держави до вітчизняного туризму в працівників галузі нарікань чимало. «Поки Україна не зрозуміє, що туризм - галузь економіки, покращення справ годі чекати, - каже Олександр Таряник – Міністр курортів і туризму. - Туреччина, Єгипет це розуміють. Ми поки що, на жаль, ні». Відтак припадають пилом перспективні проекти - програми, так і не втілені в життя. Зокрема, державна програма «Морський берег Криму», розрахована на 2006-2016 роки, прийнята урядом України. Результатом її реалізації мало б стати створення в Криму потужної лікувально - оздоровчої бази, десяти висококласних готелів, пансіонатів, міні-готелів iз розвиненою сферою послуг. Мета «Морського берега Криму» задекларована так: розширити рамки курортного сезону, збільшити число відпочиваючих до 8-10 мільйонів людей на рік і збільшити прибутки рекреаційної галузі в 4 рази. За попередніми оцінками, прибуток України від реалізації вищеназваної програми складе від 75 до 100 мільярдів доларів США, а надходження