За словами Олександра Таряника, приплив інвестицій до Криму не такий потужний, як хотілося б. Ситуацію міг би кардинально змінити закон про захист інвестицій - його поки що немає. «Саме тоді, коли у Крим прийде приватний капітал, можна буде говорити й про покращення сервісу, рівня обслуговування», - переконаний міністр. Додайте до того серйозні проблеми з інфраструктурою Криму - на ній просто неможливо будувати якісні готелі.

Цього року в Україні вже стартував пляжний сезон, утім, чистих водоймищ у великих містах майже немає. Чиновники стверджують, що не підготували пляжі через кризу. Водночас ділянки біля води стрімко передаються у приватну власність чи під будівництво, хоча це заборонено законом. Так, у Запоріжжі півсотні місць відпочинку на берегах Дніпра, але офіційно є лише два пляжі. Причому відкриття центрального - під питанням. Його не відкриють, поки не з'явиться стаціонарний туалет, а поки що комунальники навіть не прибрали звідти сміття. В Донецьку до пляжного сезону не відкрилося взагалі жодне водоймище. Підготовка повним ходом триває у Києві. В столиці купатися можна у Дніпрі, озерах Сонячне і Вербне, ставках Пущі Водиці – загалом 26 пляжів. Всі інші перейменували в "зони відпочинку", і тепер влада не відповідає за їх благоустрій.
Крім цього, на відміну від офіційної інформації, екологи зі ста київських озер не радять купатися в половині. Особливо брудні ті, які розташовані на правому березі. Купатися в чистий воді цього сезону пощастить хіба що одеситам, запевняють у місцевій СЕС. Бо аварійних викидів не було, а з міськими нечистотами море ще справляється. Щоправда, на деякі пляжі Одеси цього року потрапити вже не вдасться. Їх передали у приватні руки. Через берегові паркани так само потерпають у Криму і столиці - де найдорожча земля. Активісти та екологи закликають українців боротися за місця відпочинку по всій країні.

Ще одна дуже серйозна загроза - розбазарювання кримських земель. «Ось подивімося на Туреччину. Там зважуються на сміливі кроки. Ми ж чекаємо, доки всю кримську землю розберуть під котеджі. Сьогодні в Україні є лише два курортні регіони - Бердянськ і Саки. Ялта - не курорт, Алушта - не курорт. Чому? А тому, що це - статус землі, від якого залежить - матимуть право її продавати чи ні». Тим часом на привабливому південному березі Криму ростуть котеджі як гриби після дощу. «Процес виділення землі вічний, бо закони дозволяють це робити» - константує міністр О. Таряник.

На дорогій кримській землі чимало охочих підзаробити. Так, у Сімеїзі, у наближених до моря ділянках сотка коштує 20-30 тисяч доларів. Рішення про землевідведення, як відомо, приймає місцева влада. Вигідність такої місії очевидна: під час цьогорічних виборів у Сімеїзі на посаду селищного депутата конкурс - 10 осіб на місце. Але при цьому селище вимирає, інфраструктура нікудишня. У людей немає роботи - усе, що вони зароблять протягом літа, проїдають узимку. Багатоповерхівки стоять напівпорожні - більшість квартир викупили заможні курортники.

«Земля роздається хаотично і так само хаотично забудовується, - розповідає колишній секретар Ялтинської міськради Володимир Сулковський для газети „Україна Молода”, - район не має генплану. І в покращенні ситуації місцева влада не зацікавлена». Відтак у цьому регіоні, незважаючи на зсуви грунту, без належних досліджень зводяться приватні будинки - вони насуваються на сусідні оселі й разом тріщать по швах. Бездумне розбазарювання землі призводить до того, що в Криму з'являються проблемні зони, де вихід до моря перекритий приватними садибами - відтак вони можуть стати мертвими з туристичної точки зору ділянками. Проблемними, на думку пана Володимира, вже є території у Ялті, Сімеїзі, Алупці.

Ще один тамтешній «головний біль» - непрозорість процесу продажу землі. Об'єкти, які могли б за умови відповідних інвестицій стати окрасою Криму, продають людям, котрі насправді не збираються нічого змінювати. Як приклад - на березі моря у тому ж таки Сімеїзі стоїть покинутий корпус санаторію. Невже ніхто не захотів придбати й довести до пуття такий ласий шмат? Звісно, такі знайшлися. Кажуть, один відомий, нині опозиційний, політик кілька років тому придбав цей об'єкт за 5 мільйонів, але нічого тут не робить - чекає, доки ця земля коштуватиме 100 мільйонів.

І все ж говорити про те, що все погано, буде нечесно. В Україні плекають амбітні проекти і, якщо їх втілити в життя, цілком можливі суттєві зміни. Найбільш глобальний серед них - зробити українські курорти цілорічними (турецька Анталія, наприклад, вже над цим працює). У нас є всі можливості для цього. Перш за все, лікувально-мінеральні ресурси. За умови нормального сервісу й прийнятних цін люди із задоволенням їхатимуть лікуватися і відпочивати взимку - це підтверджує досвід того ж таки Трускавця. Один із напрямів, на які можна опиратися, говорячи про цілорічний курортний сезон, це оздоровичй туризм: SPA-комплекси, різноманітні омолоджуючі процедури. Такі речі користуються шаленою популярністю на Заході, в Україні даний напрям лише розвивається. На узбрежжі Чорного моря, за підрахунками фахівців, необхідно звести щонайменше 300 критих басейнів, десятки SPA- центрів. Два таких, до речі, цього року відкрилися у Ялті. Там клієнтам пропонують різноманітні масажі (спортивний, антицелюлітний, шведський (у