3.2 Розробка заходів по просуванню України на світовий ринок пляжного туризму.
На сьогодні Україна володіє достатніми внутрішніми та зовнішніми ресурсами для виходу на світовий ринок дляжного туризму. Але успіх у цій сфері залежить лише від внутрішніх суб'єктивних факторів. Сьогодні Україна швидко проникає у сферу міжнародного туризму і прагне заволодіти якомога більшою часткою доходів у туристичному бізнесі. Приклад розвинутих країн демонструє можливість отримання значних доходів від участі у міжнародних туристичних відносинах. Проте участь в них України потребує глибокої наукової оцінки, передусім, розгляду доцільності такої участі та її можливості. Необхідно зауважити, що питання розвитку туристичної галузі України є досить новими, проте вже сьогодні вивчаються у вітчизняних наукових колах. Проведені дослідження наукових праць вітчизняних (О.О. Бейдик, В.Ф. Кифяк, О.О. Любіцева, В.І. Цибух та ін.) та зарубіжних науковців дали можливість виявити необхідність визначення критеріїв, від яких залежить успіх України у цій сфері. Міжнародний туризм, як соціально-економічне явище, визначається світовими економічними організаціями як найбільш важлива та динамічна частина світової економіки. Участь у міжнародному туризмі є надзвичайно важливим завданням будь-якої країни. Проте, особливу увагу тут приділяють участі як ринку туристичних послуг, тобто прагнуть розвивати в'їзний туризм. Це вид діяльності, який передбачає створення інфраструктурних елементів (готелі, ресторани, автошляхи тощо), заснованих на них туристичних послуг (розміщення туристів, харчування, транспортне обслуговування тощо), та у підсумку туристичних продуктів (комплексів туристичних послуг). Україна повинна розвивати саме в'їзний туризм, оскільки така форма туристичних відносин: - є важливою частиною експорту держави, що збільшує сальдо торговельного балансу; - генерує десяту частину світового валового продукту ; - дозволяє створити розвинуту інфраструктуру та залучати додаткові закордонні інвестиції для її побудови та підтримання; - забезпечує створення додаткових робочих місць, відновлення та розвиток культурних та історичних національних надбань; - є тією галуззю „виробництва", яка не споживає матеріальні