пелоідотерапія (від грец. pelos - глина). Лікувально-оздоровчий туризм переважно здійснюється на курортах. Курорт (від нім. kurort: kur - лікування, ort - місце) - це місцевість, що володіє природними лікувальними властивостями (ресурсами) і необхідними умовами для лікувально- профілактичного застосування. Зя характером природних лікувальних ресурсів курорти діляться на три групи: кліматичні, бальнеологічні й грязьові. Люди з незапам'ятних часів використовували лікувальні властивості природи. Серед правителів Прадавнього Риму в моду ввійшло купання й лікування термальними мінеральними водами у знаменитих Римських лазнях. Початок розвитку курортного туризму датується ХVІІІ ст., коли з'явилися широко відомі бальнеологічні курорти - Карлсбад у Чехії (нині Карлові Вари), Баден-Баден у Німеччині, Баден у Швейцарії, Віші у Франції, а також приморські - Ніцца у Франції, Монте-Карло в Монако. Відпочинок на цих курортах був привілеєм європейської знаті, банкірів, фабрикантів, російських дворян, індійських магараджів і американських плантаторів, тобто багатих прошарів населення. НаприкінціІ ХІХ - початку ХХ ст. з'явилися курорти на Чорноморському узбережжі Криму - Ялта (Україна) і Кавказ - Сочі.
Купально- Пляжний туризм є одним з найбільш популярних у світі. Три четверті туристів надають перевагу відпусткам поблизу води - на ріках, озерах, морськім узбережжі або в морській подорожі. Найбільш привабливими залишаються морські узбережжя, як складова частина формули пасивного відпочинку, відомої як "три S": море-сонце- пляж (Sea-Sun- Sand). Для 70 % туристів, що прибувають в Іспанію, Грецію, Таїланд, Австралію й ряд інших країн, головним мотивом є відпочинок на березі моря.
Підводний туризм, незважаючи на дорожнечу спорядження, стає все більш популярним і має на меті огляд підводного світу, фотополювання, підводне полювання, збір морських організмів, черепашок, перлин. Підводний туризм добре розвинений у тропічних країнах. Сюди туристів притягують коралові рифи - Великий Бар'єрний Риф біля берегів Австралії, атоли Океанії, рифи Карибського моря, узбережжя Флориди, Червоного моря. Занурення під воду з аквалангом називають дайвінгом. Багато приморських курортів мають дайвінг-центри, де можна навчитися підводного плавання, взяти на прокат спорядження. Дайвінг включає не тільки елементи спорту й ризику, але й має певне пізнавальне значення. Наприклад, у середземноморських країнах розвивається археологічний підводний туризм, тому що в прибережних водах чимало руїн затоплених античних міст, їх з цікавістю оглядають туристи. Притягують туристів і кістяки затоплених кораблів, нерідко туристи займаються їх пошуком або пошуком скарбів. Для тих, хто не в змозі опуститися з аквалангом під воду, пропонуються екскурсії до підводних вітражів, спеціально створюваних у днищах кораблів і в підземній частині прибережних будинків. Можна також зробити невелику подорож на комфортабельних туристських підводних човнах.
Маршрутний туризм може бути спортивним (кваліфікаційним) і аматорським (оздоровчим). Спортивний туризм має на меті походи по маршрутах певної категорії складності з метою підвищення туристичної майстерності, перевірки своїх фізичних, психічних сил і витривалості, виконання спортивних кваліфікаційних норм. Спочатку маршрутний туризм нараховував 4 види: пішохідний, лижний, водяний, велосипедний. Згодом до них додалися мото- і автотуризм. За характером подоланих перешкод найчастіше маршрутний туризм поділяється на рівнинний і гірський. Гірський туризм більш привабливий через високу естетичність гірських пейзажів, а також тим, що зв'язаний з більшими труднощами, небезпеками й фізичними навантаженнями. Великий розвиток одержав водяний туризм - походи по ріках, озерах, морях на туристських судах. Серед спортсменів і аматорів особливо популярними є сплави по ріках на байдарках, надувних човнах, катамаранах, плотах та інших засобах. Сплав на плотах різної конструкції по складних гірських ріках називається рафтингом. Водяний туризм містить у собі також: водно-моторні прогулянки і маршрути, веслувальний (байдарки, каное й ін. ), водно-лижний і вітрильний спорт. Як правило, ці види відпочинку й туризму сполучаються з купально- пляжним туризмом і риболовлею. Водно-моторний транспорт відіграє значну роль у приміській і місцевій рекреації для прогулянкового, промислово-прогулянкового, риболовного й мисливського відпочинку й туризму.
Риболовний туризм в наш час став дуже популярним . Розрізняють річковий, озерний і морський риболовний туризм. У прісних водах популярними й престижними об'єктами лову є риби, що живуть у чистих і швидких ріках - форель, харіус, ленок, таймень. Риболовля на них (особливо на тайменя) залучає не тільки місцеве населення, але й закордонних туристів. Організація рибальських турів для іноземців звичайно відрізняється екологічністю. Тому, що піймана риба, після зважування, обмірювання, і фотографування щасливого рибалки з видобутком, найчастіше відпускається назад у водоймище. Нерідко ту саму рибу витягають із води кілька разів. Звичайно, щоб не нанести рибі шкоди, використовують спеціальні рибальські гачки. У місцевому рибальському туризмі список промислових риб дуже широкий і визначається районом лову - карась, сазан, короп, щука, сом і т.д. Об'єктами лову в морському рибальському туризмі служать всілякі за видовим складом й розмірами риби, навіть невеликі акули.
Риболовля - це не тільки відпочинок, хоббі, промисловість, але ще й спорт. У багатьох районах світу проводять змагання рибалок, у тому числі чемпіонати світу. Світовий рекорд був поставлений у водах острова Маврикій - піймано 550 кілограмового блакитного марлина. Найбагатшими для морської риболовлі місцями вважаються коралові рифи (Великий Бар'єрний риф, острови Океанії, Карибське море, оспіване Хемінгуеєм). У високих широтах великою популярністю користується підлідна риболовля. Так, у Канаді щорічно проводяться чемпіонати з цього виду риболовлі. У деяких випадках рибальський туризм набирає незвичайних форм. Наприклад, у китайських містах можна за плату порибалити в басейнах і акваріумах, розташованих у парках або навіть у будинках.
Мисливський туризм – це дуже