готельні та розважальні комплекси тощо), де важко обійтися без зарубіжних інвестицій. Таким чином, виникає питання інвестиційного клімату в державі та податкового законодавства;
- належне ліцензування, сертифікація та стандартизація учасників економічних відносин ринку туристичних послуг;
- розробка державних програм підтримки розвитку туризму, що передбачатимуть агітаційну та рекламну роботу у мас-медіа, на міжнародних туристичних форумах та виставках, у мережі Інтернет щодо створення позитивного іміджу регіону та якісного інформаційного середовища. Приклади таких програм демонструють сьогодні країни південної та центральної Європи і показники їх доходів від туризму підтверджують ефективність таких програм.
Туристичне підприємництво постійно зростає в нашій державі, проте більшість його суб'єктів пропонують зарубіжні туристичні продукти та сприяють виїзному туризму, а це спричиняє відплив коштів за кордон. Лише злагоджена та послідовна державна політика спроможна створити передумови для забезпечення Україні чільного місце у міжнародних туристичних відносинах.
Перспективою подальших досліджень є поглиблене вивчення та обґрунтування можливостей щодо вдосконалення механізмів державного регулювання у сфері інвестиційного, інфраструктурного і законодавчого розвитку міжнародних туристичних відносин в Україні.
Нормативно-правове забезпечення. Основу нормативно-правового забезпечення сфери туризму і діяльності курортів складають закони України та . Крім того, діяльність у сфері туризму і діяльності курортів регулюється Водним, Лісовим та Земельними кодексами України, Кодексом України про надра, Законами України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, постановами Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку створення і ведення Державного кадастру природних територій курортів”, “Про затвердження порядку створення і ведення Державного кадастру природних лікувальних ресурсів”, національні стандарти “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги”, “Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення” та “Послуги туристичні. Класифікація готелів” та іншими нормативно-правовими актами.
Туристичний потік в Україні. Згідно з даними Держприкордонслужби та Держкомстату, у 2008 році в'їзний туристичний потік склав 18,6 млн. осіб, виїзний - 16,5 млн. осіб, а кількість внутрішніх туристів - 8,2 млн. осіб. У структурі в'їзного туристичного потоку 82 % складають індивідуальні туристи, а за країнами походження 62 % - туристи з країн СНД. Для відвідування України понад 58 % від загальної кількості прибулих використали автомобільний транспорт.
Природні ресурси. Курортні та рекреаційні території в Україні складають близько 9,1 млн. га (15 % території). До прийняття Закону України “Про курорти” на території України постановами Ради Міністрів СРСР, Ради Міністрів УРСР було затверджено межі округів та зон санітарної охорони 27 курортів та положення про 33 курорти. На даний час за формальними ознаками до курортів можна віднести лише 27 територій, разом з тим, з юридичної точки зору жодний з курортів повністю не відповідає вимогам Закону України “Про курорти”.
передбачає створення Державного кодексу природних територій та курортів України. Невиконання робіт з встановлення меж округів та зон санітарної охорони курортів унеможливлює розроблення й затвердження генеральних планів курортів, корегування містобудівної документації населених пунктів курортних територій. Негативним наслідком цього є систематичні порушення законодавства щодо використання земель курортного та рекреаційного призначення.
Концентрація промисловості та сільськогосподарського виробництва, в межах курортних територій, створюють надмірне антропогенне навантаження. В наслідок недофінансування протиерозійних та протизсувних заходів руйнується частина прибережних територій та пляжів курортів. Експлуатаційні запаси мінеральних вод складають понад 64 тис. куб. метрів на добу, з яких використовується лише 8 %.
Державний кодекс природніх лікувальних ресурсів України не розроблено, недостатнім є державний контроль за їх раціональним використанням та охороною, дотриманням режимів зон санітарної охорони тощо. В цілому можна констатувати, що природні ресурси України використовуються неефективно, існує загроза їх руйнування і знищення.
Історико-культурні ресурси. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам'яток, з них: 57206 - пам'ятки археології (418 з яких національного значення), 51364 - пам'ятки історії, 5926 - пам'ятки монументального мистецтва, 16293 - пам'ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні. Функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 з яких мають статус національних.
До 70 % об’єктів культурної спадщини перебуває у незадовільному стані (кожен десятий об’єкт - у аварійному) та потребує проведення робіт з реставрації або реконструкції, облаштування для туристичних відвідувань.
Низький рівень розвитку культурно-пізнавального туризму, спричинений, в основному, відсутністю нормативно-правового забезпечення питань використання культурної спадщини в туризмі, обмеженою транспортною доступністю більшості об’єктів; занедбаним станом об’єктів культурної спадщини, не підготовленістю музейних експозицій та прилеглих територій до туристичних відвідувань, в тому числі іноземними туристами та особами з обмеженими фізичними можливостями. Більшість музейних експозицій тематично складні та побудовані на застарілих методологіях і технологіях. Суттєво ускладнює належне використання об’єктів культурної спадщини недостатність фахівців туристичного супроводу та їх невідповідна кваліфікація.
Науково - методичне та кадрове забезпечення. Науково-методичне та кадрове забезпечення у сфері туризму та діяльності курортів здійснюється через понад 130 вищих учбових закладів, чотири науково-дослідних інститути Міністерства охорони здоров‘я України та Науковий центр розвитку туризму Міністерства культури і туризму України. За умов наявності значного наукового потенціалу, відсутні практичні рекомендації щодо державного регулювання, комплексних схем планування, раціонального використання туристичних ресурсів, економічних засад функціонування сфери туризму і діяльності курортів. Наявна система підготовки кадрів, в цілому, не забезпечує потреб сфери туризму та діяльності курортів у спеціалістах середньої та нижчої ланки, які безпосередньо обслуговують туристів. Відсутні освітні стандарти для підготовки фахівців, яких випускають в рамках існуючих спеціальностей, недостатньо спеціалізованої літератури й підручників державною мовою.
Туристична інфраструктура. За даними Держкомстату в