Гірськолижний туризм на протязі останніх трьох десятиліть розвивається дуже швидко. Привабливість гірськолижного туризму зумовлена тим, що це єдиний масовий вид спорту й відпочинку в зимовий час. Займатися гірськолижним туризмом у цей час стало модним. Гірськолижний туризм і відпочинок включає катання на лижах, слалом, стрибки із трампліна, фрістайл, сноуборд, фрірайд і гірськолижні походи. Найбільше підходять для розвитку масового гірськолижного туризму території, що володіють певними природними умовами. Рельєф - слабко розчленований с протяжними схилами від сотень метрів до декількох кілометрів, стрімкістю до 35° (оптимально 17°). Потужність снігового покриву - не менш 50 см. Найважливішою умовою є лавинна безпека траси. Для занять на гірських лижах створені великі комфортабельні туристичні бази, мікромістечка, що складаються із кемпінгів. Вони перетворилися в справжні курорти, що використовують лікувальні властивості гірського клімату. Сучасні гірськолижні центри обладнані лижними трасами, трамплінами і підйомниками. У персонал гірськолижних курортів входять інструктори, рятувальники, служба попередження лавин, лікарі. Гірськолижний туризм відноситься до дорогих видів туризму через високу вартість лижного спорядження й обслуговування відпочинку (проживання 300-1000 дол. США у тиждень, прокат спорядження - 150-200 дол. у тиждень, крім того платним є користування канатною дорогою, й інші додаткові витрати, що супроводжують будь-якого мандрівника - сувеніри, дискотеки, магазини, бари).

Батьківщиною гірськолижного спорту є Альпи. На початку ХХ ст. у Сан-Антоніо (Австрія), нині відомому гірськолижному курорті, був здійснений перший спуск по гірському схилі. Альпійські траси й понині залишаються найпопулярнішими серед гірськолижників. Кращі альпійські гірськолижні курорти: Шамони, Вальд'изер (Франція), Давос, Санкт- Мориц (Швейцарія), Инсбрук, Сан- Антоніо (Австрія), Кортина- Д'ампеццо, Курмайор (Італія).

Альпінізм - різновид гірського туризму; подорож, що полягає на сходженнях на вершини. Це спортивний туризм, що вимагає від учасників доброї фізичної підготовки і високої кваліфікації. Виникнення альпінізму відносять до 1786 р., коли швейцарці Ж. Бальма й М. Паккар підкорили вершину Монблану - найвищої в Альпах (4807 м). Найвищу вершину Землі - Еверест (8848 м) – вперше подолали в 1953 р. новозеландці Є. Хиллари й Н. Тенцинг. Оскільки альпінізм пов'язаний з підвищеним ризиком для життя учасників сходжень, масовість його не є високою. Альпіністів-початківців підготовлюють в альпіністських таборах, де проводять також тренувальні збори, змагання. Альпіністські табори бувають як тимчасові, наметового типу, так і стаціонарні з літніми будиночками. Нерідко в літній сезон використовуються гірськолижні бази і курорти, що пустують,. Альплагеря створюють при проведенні альпініад - масових сходжень альпіністів на нескладні вершини. Для альпіністів вищої кваліфікації проводяться чемпіонати країн і світу. Найпрестижнішими для сходження серед професійних альпіністів є "восьмитисячники" Гімалаїв ( Джомолунгма-Еверест, Аннапурна й інші - усього 11 вершин) і Каракоруму ( 8611 м і ін.). Рейтинг альпіністів- професіоналів залежить також від підкорення найвищих вершин кожного материка (Європа - Монблан, Африка - Кіліманджаро, Північна Америка - Мак-Кінлі, Південна Америка - Аконкагуа, Австралія - Косцюшко). Для мешканців гірських місцевостей сходження в гори стали важливим джерелом доходу. Наприклад, обслуговування численних експедицій, що прагнуть підкорити Джомолунгму й інші гімалайські вершини, дає левову частину від туристських доходів у Непалі. Різновидом альпінізму можна вважати скелелазіння. Воно характеризується пересуванням по стрімкому скельному ґрунті, як з використанням різного спорядження, так і без нього, або тільки зі страхувальними засобами. Зародилося скелелазіння у Швейцарії в середині XIX ст. і одержало широкий розмах на відміну від альпінізму. Серед скелелазів проводяться тренувальні збори, показові виступи, змагання. На скелястих морських узбережжях і на гірських курортах скелелазіння є своєрідним шоу, що збирають велику кількість глядачів із числа відпочиваючих і туристів. Скелелазіння розвинене практично у всіх регіонах світу, де є гори або окремі скелі.

Спелеотуризм (від грец. spelaion - печера) - відвідування печер. Залежно від їх складності спелеотуризм може бути екскурсійним, аматорським і спортивним.

Спортивний спелеотуризм має на меті проходження або першопроходження технічно складних печер, які потребують професійного підготування до їх подолання. Складність підземних маршрутів зумовлена різноманітністю рельєфу печери (колодязі, обвали, вузькі щілини, підземні ріки і озера), відсутністю світла, низькими температурами