ділового туризму відносять також поїздки на з'їзди, конгреси, конференції, ярмарки й виставки. У діловому туризмі зайняті люди добре забезпечені, що витрачають багато грошей на транспорт, дорогі номери в готелях, на сувеніри й покупки, екскурсії і ін. Необхідно відзначити, що ділові туристи завжди відкривають новий туристичний напрямок. Для нетуристських країн частка осіб, що в'їжджають із діловими цілями, становить до 70-75 %, у розвинених в туристськім відношенні країнах 10-15 % і менше, а в цілому по світі досягає 20 %, що становить більш ніж 100 млн. прибуттів із службовими цілями. Їх основна частина припадає на Європу, Північну Америку й Південно-східну Азію. В 2008 р. європейські держави зареєстрували 37,5 млн. ділових виїздів, з яких 56 % припадало на відрядження бізнесменів, 20 % на конгресні тури, 20 % - виставки і ярмарки й 4 % - інше. Європа посідає перше місце й по витратах на діловий туризм. По вибуттях і прибуттях з діловими цілями в Європі лідирує Німеччина. По прибуттях ділових людей виділяються Великобританія, Франція, Нідерланди, Італія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Бельгія. Однак останнім часом у лідери по вибуттях, прибуттях і витратах на ділові цілі висуваються США й Східна і Південно-східна Азія.
Екологічний туризм (або екотуризм) - це особлива форма подорожей, у яких відпочинок на природі сполучається з пізнанням її об'єктів і явищ. Термін екотуризм був запропонований мексиканським економістом-екологом Гектором Цебаллос- Ласкурьє в 1980-і роки, коли в пріоритетах туристів намітилися помітні зміни. Замість жаркого сонця все частіше перевага стала віддаватися тінистим лісам, а замість великих міст – поселенням традиційних народностей. Екологічний туризм - особливий сектор туристичної галузі, який за оцінками, охоплює близько 12 % туристського ринку при темпах росту, що в 2-3 рази перевищують темпи росту усієї індустрії туризму. Щорічно на потреби екотуризму продукується товарів і послуг на суму 55 млрд. доларів, що становить 25 % міжнародної торгівлі в сфері послуг і 12 % валового світового продукту.
Необхідно відзначити, що жоден вид туризму не існує відокремлено й можна говорити тільки про перевагу того або іншого мотиву (або іншої ознаки) туристичної поїздки. Наприклад, у спортивно-оздоровчому туризмі чимало пізнавальних аспектів. Пізнавальна рекреація нерідко сполучається з розвагами, діловий туризм із пізнавальним або розважальним.
1.2 Пляжний туризм: сутність, цілі та специфіка.
Пляжний відпочинок є одним з найбільш популярних у світі. Три чверті туристів воліють проводити відпустку поблизу води - на ріках, озерах, морськім узбережжі або в морській подорожі. Найбільш привабливими залишаються морські узбережжя, як складова частина формули пасивного відпочинку, відомої як "три S": море-сонце- пляж (Sea-Sun-Sand). Для 70 % туристів, що прибувають в Іспанію, Грецію, Таїланд, Австралію й ряд інших країн, основним мотивом є відпочинок на березі моря. Для острівних держав і територій (Кіпр,Гаваї, Куба, Бермуди, Мальдіви й багато інших) купально- пляжний відпочинок іноземних туристів став досить дохідною галуззю господарства.
Відпочинок на воді й над водою включає різні рекреаційні заняття: купання, сонячні ванни, прогулянки по узбережжю, спортивні ігри на березі (наприклад, пляжний волейбол, серфінг і віндсерфінг, катання на човнах, катерах, водних лижах і велосипедах, підводне плавання, риболовля й ін.). У приморських рекреаційних районах створена потужна туристська індустрія. В регіоні Середземного моря (Лігурійское узбережжя Франції й Італії), Карибському басейні (Флорида, Бермудські острови), Каліфорнії, на сході Австралії уздовж узбережжя безперервним ланцюжком на багато кілометрів тягнуться санаторії, пансіонати, готелі, яхт-клуби, розважальні заклади. Лікувальний ефект приморського клімату й таласотерапії, високий рівень обслуговування перетворили приморські території багатьох країн у курорти світового значення. Привабливість купально-пляжного відпочинкупривело до створення на узбережжях морів, рік і озер дач, вілл, бунгало для тимчасового відпочинку,будинків системи таймшера, наметових містечок, кемпінгів, трейлерів. Одночасно серед тих, хто вирушає до моря не бракує осіб, які подорожують "дикуном".
Швидкий ритм життя, велика відповідальність та обов’язки на роботі, стрес та нерви – це один з болючих наслідків швидкого розвитку цивілізації. Це також причина, яка штовхає людей до того, щоб під час відпустки виїхати як найдалі, вимкнути мобільний телефон і насолодитись спокоєм. Справді, пляжний відпочинок сприяє зміцненню й підтриманню здоров’я, яке посідає особливе місце в системі найдорожчих людських цінностей. Як для кожної окремої людини, так і для нації, суспільства загалом важко знайти іншу цінність, якій би здоров’я поступалося за своєю роллю та впливом на усі інші аспекти життєдіяльності. Стан здоров’я і довголіття населення - одна з найважливіших характеристик людського розвитку.
Пляжний туризм займає неабияке місце в міжнародному туризмі, адже саме цьому виду туризму надає перевагу аж 65% відпочиваючих. А що за цим іде – пляжний туризм є надзвичайно важливим для бюджету кожної країни.
Сутність пляжного туризму полягає у тому, що не можна розглядати його як окремий самостійний вид туризму, він може існувати лише у тісному взаємозв’язку з іншими видами туризму. Важко уявити собі наш відпочинок без пірнання, екскурсій, розваг, зміцнення стану здоров’я. Дуже часто туристи надають перевагу пляжному відпочинку в поєднанні з іншими видами рекреації – рибалкою, прогулянками на човнах, підводним полюванням, лікуванням, розвагами, тощо.
Ціль пляжного туризму полягає в задоволенні потреб клієнта, використовуючи для цього пляжні ресурси країни, готельну інфраструктуру, та сферу туристичних розваг.
Зупинимося докладніше на деяких складових пляжного туризму і виділимо як позитивні, так і негативні сторони впливу (таблиці 1.1, 1.2).
Значна увага при