екологічної освіти на заповідних територіях". Учасниками конференції були екологи і вчителі біології, науковці Ужгородського та Львівського університетів, Івано-Франківського, Ужгородського та Житомирського краєзнавчих музеїв, Львівського дитячого екологічного центру.
Вченою радою заповідника пріоритетною науковою темою для відділу охорони природи заповідних територій було визнано "Вивчення біоценозів історико-ландшафтних заповідних зон Національного заповідника "Давній Галич" та проблеми їх збереження". Протягом чотирьох останніх років науковці відділу, згідно зі своєю спеціалізацією, працювали над окремими підтемами.
Завідуюча відділом М. Дмитрук:
- Екологічне та функціональне значення історико-ландшафтних запо-
відних зон Національного заповідника "Давній Галич".
Видовий склад грибів історико-ландшафтних заповідних зон.
-Видовий склад папоротеподібних на території заповідника.
Старший науковий співробітник Н. Мельник:
Рідкісні та червонокнижні види рослинності заповідних зон.
Історія ландшафтних парків.
Хвойні породи історико-ландшафтних заповідних зон.
Молодший науковий співробітник В. Бучко:
Виявлення фактів гніздування червонокнижного виду - довговухої со-
ви - на території заповідника, як не властивому даному видові ареалі.
Орнітофауна історико-ландшафтних заповідних зон.
Іхтіофауна водойм Національного заповідника "Давній Галич".
Проблеми охорони.
Метою даної теми і підтем є виявлення та дослідження угруповання організмів, які живуть разом і пов'язані між собою. Пристосованість особин біоценозу до спільного життя виражається у повній схожості вимог до найважливіших умов середовища і закономірних відношеннях один до одного.
Термін "біоценоз" у сучасній екологічній літературі найчастіше вжива-ють стосовно населення територіальних ділянок, що їх на суші виділяють, виходячи з відносно однорідної рослинності. Наприклад, біоценоз ялинника-квасениці, біоценоз суходільних луків, пшеничного поля тощо.
Результати досліджень оформлялись науковими звітами, на їх матеріалі написані наукові статті і довідки, що публікувались у газеті "Дністрова Хвиля", журналах "Заповідна справа в Україні", "Беркут".
У газеті "Дністрова Хвиля" під рубриками "Рідна природа", "Червоно-книжні види рослин і тварин" опублікований ряд статей на природоохоронну тематику.
На базі заповідника створено експозицію "Природа", де можна побачити результати роботи працівників відділу протягом десяти років.
Працівники відділу співпрацюють з учителями біології шкіл району, часто бувають на лінійках та виховних годинах у галицьких школах, пропагуючи природоохоронну роботу серед учнів. У відділі розроблено маршрут природ-ничої екскурсії "Зеленими стежками заповідника", є багато фотознімків про природу заповідних зон, виготовлено фотоальбоми. Розроблено і планується ввести у дію науково-прикладну програму:
створення кабінету екології і охорони природи в заповіднику;
оформлення експозиції "Білий журавель" у Музеї народної архітектури
і побуту Прикарпаття;
- проведення соціологічних досліджень;
-організація екологічних маршрутів.
Мета нашої програми: виховання екологічної культури поведінки людини, як частини загальної культури. Для цього необхідно:
організувати службу екологічної просвіти на базі заповідника;
інформувати населення про екологічну ситуацію в регіоні, формувати
суспільну природоохоронну думку;
забезпечити допомогу вчителям навколишніх шкіл в освоєнні і вико-
ристанні екологічних знань;
зміцнювати взаємовідносини працівників заповідника з населенням
на основі тісної співпраці. Проводити консультації на прохання населення.
Робота відділу охорони природи заповідних територій базується на охороні і збереженні пам'яток природних комплексів, які знаходяться на території заповідника. Але мало лише зберегти окремі природні пам'ятки. Мусимо виховати в собі бережливе ставлення до всієї природи взагалі. Адже кожен з нас є часточкою природи! Завдаючи шкоди їй, шкодимо собі, а ще тим, хто житиме після нас: нашим дітям, онукам і далеким нащадкам.
Кожен з нас повинен почувати себе садівником на землі, залишити по собі власноруч посаджені дерева, квіти, тварин, що примножилися завдяки опіці кожного з нас.
Тарас ТКАЧУК, завідуючий археологічним відділом
Охороняємо, досліджуємо і популяризуємо пам'ятки археології
Охорона, дослідження і популяризація пам'яток археології- основні завдання відділу археології. Виконуючи їх, відділ будує свою роботу, дотримуючись філософії широкої співпраці з краєзнавцями, науковими і освітніми установами. Вважаємо, що процес "виробництва знань" про дописемне і середньовічне минуле Галича і ширше - України без цього не можливий.
Найбільш тісно відділ археології співпрацює з Прикарпатським універ-ситетом ім. В. Стефаника. Студенти 1-го курсу історичного факультету цього закладу проходять археологічну практику на розкопках багатошарового поселення Більшівці і Крилоського городища (літописного Галича).
Перспективність стаціонарних археологічних досліджень поселення Більшівці (урочище "Кути") стала зрозуміла після ознайомлення працівників відділу з матеріалами колекції художника П. Перекліти. Так само після ознайомлення з колекцією вчителя-пенсіонера М. Кедика були проведені археологічні дослідження на поселенні Кремидів (урочище "Піддівича").
Особливо важливими виявились розкопки поселення Більшівці, які з 1999 по 2003 рік проводила Галицька археологічна експедиція Національного заповідника "Давній Галич" разом з Прикарпатським університетом (І. Коч-кін). Виявлено, що 1-а верства належить культурі лінійно-стрічкової кераміки кінця VI тис. до н.е. Друга верства поселення відноситься до заліщицької групи трипільської культури етапу В І / В II кінця V тис. н.е. Третя належить шипинецькій групі трипільської культури. Четверта верства - кошиловецькій групі трипільської культури середини IV тис. до н.е. П'ята - межановіцькій культурі початку епохи бронзи.
З ІІ-ої верстви походить велика кількість мальованого трипільського посуду і кістяних знарядь праці, що складає зараз найбільшу колекцію орнаментованого заліщицького посуду Верхнього Подністров'я. Зважаючи на місцеві фунти, які нищать орнаментацію і органіку, знахідки в Більшівцях унікальні. Вони мають велику наукову цінність, а також дають можливість значно поповнити музейну експозицію.
Матеріали з пізнішіх трипільських верств поселення Більшівці дозволили суттєво доповнити, а деколи і докорінно змінити існуючі погляди на розвиток трипільської культури Верхнього Подністров'я. Стало очевидним, що Верхнє Подністров'я в IV тис. до н.е. (етап С І) займала шипинецька група, а не верхньодністровська. Розкопки в Більшівцях і Кремидові показали, що територія, яку займала кошиловецька група, була більшою і до неї входили землі лівобережжя Верхнього Подністров'я.
Керамічні "імпорти" сусідніх культур (маліцької, люблінсько-волинської і культури лійчастого посуду - важливе джерело для синхронізації цих культур і Трипілля, а також