В кінці кожного польового сезону складені звіти, які зберігаються в архівах Інституту археології НАН України та Національного заповідника "Давній Галич".

Унікальною знахідкою на поселенні Більшівці є поховальний комплекс, який складається з поховання собаки і трьох людських черепів у ямі, та людини в катакомбі в оточенні мідного ножа і пронизки, ікол кабана, щелепи бавіна і ягнят під грудною клітиною.

У результаті співпраці з лабораторією Інституту геохімії і фізики мінералів НАН України (керівник М. Ковалюх) для першої, другої і четвертої верств поселення Більшівці отримані радіокарбовані датування. Це перші радіокарбовані дати для неоліту і енеоліту Західної України. Вони доказують, що поховальний комплекс належить до часу існування трипільської культури початку етапу С II. Отже, більшівцівське катакомбне поховання - найраніша поховальна споруда в Україні такого типу. Радіокарбовані дати неолітичної верстви Більшівцівського поселення введені в науковий обіг і підтверджені іншими дослідженнями (Котова Н. С. Неолитизация Украины. - Луганск, 2002).

Інший напрямок діяльності відділу археології - середньовічна археологія давнього Галича. Відділ бере активну участь в археологічних дослідженнях Крилоського городища (О. Мельничук), які проводились Івано-Франківським краєзнавчим музеєм і Прикарпатським університетом (Б. Томенчук). Підготовку і здавання матеріалів цих розкопок у фонди заповідника, а також графічні роботи виконує співробітник відділу О. Мельничук.

За допомогою працівників відділу фондів співробітники відділу археології суттєво поповнили архітектурними деталями Успенського собору лапідарій музею заповідника в с. Крилос, завдяки чому ми маємо найбільше зібрання різьбленого каменю і фрагментів фрескового розпису цього собору.

Співробітники відділу брали активну участь у створенні тимчасових виставок у Музеї історії давнього Галича (с. Крилос). У співавторстві із завідуючою музеєм К. Тимус виданий каталог рельєфних плиток і гончарних клейм, які нині зберігаються в музеї. Відділ археології (М. Бакалярчик) у співпраці з Івано-Франківською медичною академією (Є. Федорчук) проводить антропологічні дослідження населення Галицького мікрорегіону.

Наукові працівники відділу беруть активну участь у міжнародному дослідному проекті, присвяченому вивченню археологічних матеріалів з Бшьча Золотого, які зберігаються в Краківському музеї археології. За результатами досліджень створена виставка "Zbior wykopalisk z Bilcza Zlotego" і опублі-кована стаття в "Materiafy archeologiczne" (2003).

Відділ археології активно співпрацює з науковими часописами м. Івано-Франківська: "Вісник Прикарпатського університету", "Галичина", "Україно- ї знавчі студії", Львова: "Записки Наукового товариства ім. Шевченка", щ

Кракова: "Materialy archeologiczne". Представник відділу є членом міжнародної археологічної організації "Європейська асоціація археологів" і бере активну участь у її роботі (конференції в Лісабоні, Португалія; Есленгені-ам-Некар, Німеччина; Фесалоніках, Греція). У Фесалоніках представник відділу археології та співробітник Інституту археології НАН України Ю. Рассамакін організували і провели секцію під назвою "Імпорти і експорти в культурі". За матеріалами секції готується збірник праць.

Співробітники відділу брали активну участь у наукових конференціях у Галичі, Львові, Тернополі, Збаражі, Тальянках, Чернівцях.

Все зазначене вище дозволяє сказати, що відділ археології Національ-ного заповідника "Давній Галич" став значним науковим центром на Прикарпатті.

Володимир Д1ДУХ, завідуючий інформаційно-видавничим відділом

Популяризувати історію давнього Галича -головне завдання інформаційно-видавничого

відділу

З моменту створення в 1994 році Національного заповідника "Давній Галич" в його структурі почав функціонувати інформаційно-видавничий сектор, у якому тоді працювали завідуючий сектором та інженер-програміст. Ці два співробітники заповідника повинні були популяризувати історію давнього Галича і водночас висвітлювати роботу такої потужної щойно створеної науково-дослідної установи, як Національний заповідник "Давній Галич".

Час минав... Ставала міцно на ноги наша установа, розширювались її відділи, збільшувався об'єм роботи в науковців, археологів, істориків, музейників. Незмінними залишилися тільки мета і завдання Національного заповідника "Давній Галич" - це виявлення, дослідження, збереження і популяризація культурної спадщини стольного у минулому града Галича.

Під час прямого ефіру у студії обласного радіо. На фотосвітлині

(зліва направо): В. Дідух, О. Береговський, Я. Клюба та власний

кореспондент Українського радіо в Івано-Франківську Д. Кур ищук.

Уже через рік після заснування заповідника у зв'язку із збільшенням обсягу роботи виникла нагальна потреба розширити інформаційно-видавничий . сектор. У 1996 році він був реорганізований у відділ, а ще через рік у ньому \

вже працювало четверо співробітників - завідуючий відділом, завідуючий сектором, інженер-програміст і оператор ПК.

Такий штатний розпис зберігся й донині, незважаючи на те, що вже давно на часі мати у відділі літературного редактора, коректора, фотографа, художника і навіть друкаря. У зв'язку з відсутністю таких їх обов'язки на добровільних засадах виконують нинішні співробітники інформаційно-видавничого відділу.

А тепер про форми та засоби популяризації історії давнього Галича, які використовуємо у своїй роботі. Ще тоді, коли створювався Національний заповідник "Давній Галич", ми чітко усвідомлювали, що такій потужній установі, як наша, конче потрібен свій засіб масової інформації. Буде це газета. журнал, радіо чи телебачення, ми ще не знали (усе залежало від фінансування), а тому намагалися тісно співпрацювати з усіма ЗМІ регіону.

На превеликий жаль, тоді ця співпраця не була плідною, носила епізодичний, безсистемний характер. Правда, час від часу в пресі, по радіо чи телебаченню можна було прочитати, почути чи побачити щось про Галич. Але цього "щось", тієї інформації щодо нашого міста, яке готувалося до свого 1100-літнього ювілею, було надто мало. Інформаційна підтримка ідеології Галича не витримувала ніякої критики. Адже в той час конче необхідно було привернути увагу громадськості не тільки регіону, держави, але й усього світу до Галича, до його історії, культури, мистецтва. Взяти на себе цю місію могла тільки газета. Так народився найдалекоглядніший, найоптимальніший і майже самоокупний проект "Газета "Дністрова Хвиля", засновниками якої стали Національний заповідник "Давній Галич" і Галицька організація