При сприянні генеральної дирекції заповідника для відділу придбано комп'ютерну техніку, що дало змогу розпочати процес комп'ютерного обліку фондових збірок, приступити до випуску наукових каталогів ("Опільська вишивка та ноша"). У стадії завершення дообладнання нових фондосховищ, що дасть змогу утримувати музейні предмети у відповідному темпе-ратурному та вологісному режимі, щоб зберегти їх для майбутніх поколінь.

Степан ПЕТРАШ, завідуючий художньо-реставраційним відділам

Відновлюємо історико-культурну спадщину давнього Галича

Усе, що прожито і пережито нашими предками, - це не просто минувшина, оповита туманом і пилом забуття. Наші прабатьки звертаються до нас крізь століття і роки, нагадуючи про велич творчої думки і неповторний талант галичан. Прилучення до історичних коренів, одвічних духовних джерел народу з новою силою і виразністю розкриває перед нами зв'язок часів і поколінь.

Галицькі зодчі та художники творили високу мистецьку школу візан-тійсько-романського стилю. Тому сьогодні перед нами стоїть важливе завдання - дослідити, відновити, зберегти та популяризувати історико-культурну спадщину Галича.

Саме ці завдання стоять перед співробітниками художньо-рестав-раційного відділу Національного заповідника "Давній Галич", який є чи не однією з основних структурних одиниць установи. Адже вправні руки художників-реставраторів дали нове життя величезній кількості творів сакрального та образотворчого мистецтва Галичини.

Першим завідувачем відділу з часу створення заповідника був випускник Львівського інституту декоративно-ужиткового мистецтва Володимир Сірко, художником-реставратором працювала дружина Володимира - Людмила. Сім'я художників провела цілий цикл реставраційних робіт по іконостасу церкви Різдва Христового в м. Галичі, реставрацію іконостасу роботи відомого укра-їнського художника А. Манастирського, у церкві Успіння Богородиці в с. Крилос. В. Сірко був автором художнього дизайну першого довідника-путівника "Галич та його довкілля", виданого в 1997 році, співавтором концепції художнього вирішення експозиції Музею історії давнього Галича.

Людмила Сірко, в творчій співпраці з Романом Гургулою та Андрієм Бойчуком, кілька років поспіль проводила реставрацію та консервацію ікон галицьких храмів, творів мистецтва ХІХ-ХХ століть, які знаходяться у музейних та фондових колекціях заповідника.

Уданий час проводиться реставрація частини іконостасу церкви Різдва Христового в місті Галичі (Царських воріт), який буде змонтовано в церкві Всіх Святих Музею архітектури і побуту Прикарпаття.

Даний іконостас виготовлено в 1902-1903 роках і в 1906 році освячено митрополитом Андреем Шептицьким. Вплив часу, перепад температурно-вологісних показників та біошкідників негативно позначились на його теперішньому стані: позолота отримала тріщини і місцями відшарувалася від основи, втрачено окремі елементи різьби.

У процесі розчистки виявилося, що часткова реставрація вже прово-дилася -шпатлівка відмінна від початкової ґрунтівки різьби, ікони піддавалися перемальовуванню. Подекуди збереглися первинні елементи малюнка (пізніші

перемальовування різняться технікою виконання та кольоровою гамою, причому далеко не в кращий бік). Це свідчить про те, що відновлення пошкоджень проводилося випадковими людьми.

Працівники відділу є постійними учасниками археологічних та етнографічних експедицій. Результатом такої роботи стало зібрання матеріалів експедиції "Рогатинське Опілля" влітку 2003 року, які ввійдуть повним ілю-стративним матеріалом до монографії "Опілля".

Тісна співпраця художників з інформаційно-видавничим відділом виливається в цікавий художній дизайн друкованих видань Національного

заповідника "Давній Галич".

Однією з останніх великих робіт було проведення реставрації рельєфних панно "Захар Беркут", "Князі Данило та Василько", "Битва під Дорогичином", створених народним художником України, скульптором П. Сопільником -автором пам'ятного знака "Меч і Рало". При виконанні реставраційних робіт виникла потреба провести зачистку площ рельєфу, відновлення окремих еле-ментів та укріплення основи. На даний час проводяться роботи по консервації

даних творів мистецтва.

У грудні 2003 року було розпочато реекспозицію Музею історії давнього Галича (автор Ярослав Поташник). Враховуючи те, що експозиція музею в Митрополичих палатах є невід'ємною частиною історичного ансамблю давнього Галича, художник зумів знайти грань її співзвучності з архітектурним комплексом, з характерною хронологічною послідовністю відображення історії Галича і, в той же час, — узагальнене символіко-алегоричне трактування. Цілісність зорового образу обумовлено зв'язком елементів і сюжетів, посту-пальним розвитком ідейно-тематичного і просторового ряду.

Оформлення та обладнання експозиції спрямоване на активізацію глядацького сприйняття - цьому сприяє театралізація та образотворчість експозиційного показу, який підсилюється світловими ефектами і емоційно насичує простір музею своєрідним "фоном", що співставляє документальну точність і суспільне узагальнення.

Робота художньо-реставраційного відділу проводиться через науковий і творчий підхід до справи. Досвід роботи в цьому контексті довів - митець, який має що сказати, завжди знайде як сказати своє слово у мистецтві.

Минуло десять років. Маючи загальну картину рівня професійності, ми можемо підсумувати все зроблене, піднявши роль та місце відділу в роботі Національного заповідника "Давній Галич".

Любов ОНИСЬКІВ, завідуюча науково-методичною бібліотекою

Наукова бібліотека - скарбниця знань

Своєрідною скарбницею та оберегом нашої національної духовності була, є і буде наукова бібліотека Національного заповідника "Давній Галич".

Кожен, хто займається науковими дослідженнями, розуміє, наскільки важливою є для нього можливість користуватися фаховою літературою. творенню фонду такої літератури генеральна дирекція нашого заповідника почала приділяти увагу чи не з перших днів його заснування. Зважаючи на відсутність коштів і гостру потребу в наукових виданнях, бібліотека почала формуватись на базі книг, переданих у фонди заповідника його співро-бітниками. Особлива увага приділялась виданням, які висвітлювали історію Галича, стосувались методики архівних та археологічних досліджень, охорони пам'яток історії