оточуючого середовища будинки.

Дирекція Національного заповідника "Давній Галич", відділ охорони культурної спадщини заповідника, своєчасно зреагувавши на порушення чинного пам'яткоохоронного законодавства України, подали винним у порушеннях відповідні приписи, окремі справи спрямували у прокуратуру.

Однак сьогодні Кримінальний кодекс України у більшості випадків не дає змоги притягти до відповідальності винних у порушенні чинного пам'ятко-охоронного законодавства. Прикладом може бути юридично неправомірне рішення сесії Крилоської сільської ради про передачу частини земель історико-культурного призначення з цілим рядом культурних археологічних шарів, які входять у склад заповідника, Івано-Франківській єпархії. Звідси можна зробити висновок, що потребують доопрацювання численні підзаконні акти та інструкції, які регламентують збереження пам'яток, порядок їх використання, реставрації, з тим, щоб в умовах сучасного етапу розвитку ринкової економіки, процесу приватизації, яка далеко не завжди має цивілізований характер, обличчя кожного історичного міста збереглось як оригінальний витвір. містобудівного мистецтва минулих століть.

Тому, беручи до уваги особливості забудови Галича як історичного міста, генеральним планом заповідника передбачалось, що будь-який сучас-ний проект, у якому вносяться зміни чи доповнення до історичної забудови, повинен враховувати, щоб вони не спотворили істотно важливих рис істо-ричного, архітектурного чи культурного матеріалу, передбачали збереження культурного археологічного шару, пов'язаного з конкретним об'єктом, атакож, щоб цей проект був сумісним за розміром, масштабом, кольором, матеріалом і характером з уцілілими пам'ятками, їх оточенням і середовищем.

Основною методичною засадою цієї концепції є збереження містобу-дівного комплексу, але не у перебудованому деформованому вигляді, в якому він дійшов до нас. Головна мета регенерації - утривалення стану історичної цілісності архітектурного комплексу, що значно збагатить історичний ланд-шафт міста. Мова йде про збереження зразків містечкової архітектури, харак-терної для невеликих міст Галичини XIX - початку XX ст.

На жаль, через втрати житлового фонду в Першій світовій війні, непродумані дії на початку 90-х років міської влади частина будинків XIX -початку XX ст. була втрачена. Серед них - будинок нотаря Л. Гузара - предка

кардинала Любомира Гузара, будинок міщанина Т. Пушика, будівлі бляхарні, водяного млина та ряд інших.

Втілення в життя концепції збереження пам'яток архітектури та культури в загальному контексті розвитку міста як багатопланового організму, який перебуває у безперервному русі, неможливе без тісного взаєморозуміння та співпраці з органами місцевого самоврядування. Тому, на нашу думку, надзвичайно позитивним, як у плані формування образу історичного міста, так і в плані збереження його пам'яток, є прийняте недавно рішення Галицької міської ради про обов'язкове узгодження усіх будівельних та реставраційних робіт, які ведуться в історичному центрі міста, з генеральним планом Національного заповідника "Давній Галич". Як результат цього рішення реставрується одна з головних домінант великого Галича - Галицький замок XIII—XVII ст., пам'ятка народної архітектури караїмський будинок кінця XIX ст., де розміститься єдиний у регіоні Музей караїмської історії і культури, готується документація для взяття під охорону комплексу будинків кінця XIX-початку XX ст., на Караїмській вулиці продовжується ремонт переданого заповіднику Галицькою міською радою будинку, де розміститься відділ фондів та фондосховище заповідника.

За техніко-економічними розрахунками загальна вартість робіт з рестав-рації лише наявних у заповідних зонах Галича пам'яток архітектури становить 17 млн грн. Тому з метою активізації реставрації історичної частини міста та реабілітації пам'яток передбачено активніше залучати інвесторів на пільгових засадах з поступовою передачею пам'яток у довгострокове безоплатне користування з умовою завершення реставраційних робіт власним коштом, використанням об'єктів за прямим призначенням.

На завершення зауважимо, що генеральний план Національного заповідника "Давній Галич", створений ще у дев'яностих роках XX ст., не враховував усіх реалій сьогодення. Змінювалась законодавча база, з часу створення генплану з'явились Закони України "Про охорону культурної спадщини", "Про місцеве самоврядування", Земельний кодекс, постанова Кабінету Міністрів від 13.03.2002 р. № 318, міняється сам підхід до створення історико-архітектурного опорного плану міста.

На черзі - здійснення ідеї про розбудову Галича в межах княжого міста XII—XIII ст., тобто включення в його межі населених пунктів Залуква, Крилос, Шевченкове, надання Галичу, враховуючи його значення в історії України, статусу міста обласного підпорядкування. Таким чином, актуальною залишає-ться проблема доповнення цього документа, конкретизація окремих його положень, про що уже досягнуто домовленості між генеральною дирекцією Національного заповідника "Давній Галич" та керівництвом Інституту "Укрзахідпроектреставрація".

Останнім часом проблеми малих та середніх історичних міст все актив-ніше привертають широку громадську увагу. Свідченням цього є численні

конференції, публікації на сторінках преси. У зв'язку з цим не можна не погодитись зі словами академіка НАН України Петра Тимофійовича Тронька стосовно проблеми збереження пам' яток історичних міст: "Це справа великої національної ваги. Держава повинна дбати про свою національну історико-культурну спадщину, про пам'ять народу".

'*¦¦' Ярополк КЛЮБА /Галич, Україна/

Галицький замок.

Проблеми збереження, реставрації та рекреаційного використання

У вітчизняній історіографії донедавна вважалось, що замки XIV-XVII ст. на Галицькій землі існували як оплот іноземних загарбників. Тому вивченню історії їх спорудження, використання, руйнації і припинення існування як фортифікаційних споруд приділялось мало уваги, про що свідчить сам факт відсутності до останнього часу об'ємних наукових праць, присвячених цій проблемі.

Проте, як свідчать результати новітніх об'єктивних досліджень, оборонні споруди Галичини мали набагато більше функцій. Важко ігнорувати думку директора Львівського центрального державного історичного архіву О. Мацю-ка, який майже ЗО років вивчав історію фортець і замків України, про те, що "...