побудованим австрійською адміністрацією на основі давньої шляхової системи XVII-XVHI ст. у кінці XIX ст.

Увесь архітектурно-ландшафтний комплекс повинен забезпечувати комфортне сприйняття відвідувачами традицій мілітарної історії Замкової гори. Використання територій комплексу повинно базуватись на етичному ставленні до культурної спадщини, акумульованої в конкретному історичному середо-вищі. В цьому випадку комплекс Замкової гори збережеться як традиційне місце краєзнавчих та історично-мілітарних екскурсій, обшир для відпочинку жителів міста, місце проведення різних видів мистецьких зібрань та акцій, а в майбутньому - із завершенням реставраційних робіт -театралізованих дійств, присвячених історії Галича, турнірів та ін.

Враховуючи те, що домінуючою складовою історико-ландшафтної зони буде відреставрований у фрагментах замок, особлива увага приділяється діапазону використання фрагментів історичної забудови. Відреставрована південна вежа повинна стати основним центром рекреації на Замковій горі. Згідно з науково-проектною документацією, вона буде відтворена у формах фортечної споруди на основі описів замку 1627 року, віднайдених А. Пет-рушевичем, Інвентаря 1767 року, гравюрних зображень замкових руїн XVIII-XIX ст., планів замку, викреслених інженером Гегерштайном у 1795 p., досліджень архітектурного загону ГААЕ, керованого Ю. Лукомським у 1991 — 1995 р.

Відреставрована вежа загальною висотою 17,6 м матиме 4 яруси, вклю-чаючи цокольний. У ньому планується обладнати приміщення для обслу-говування екскурсантів. Наступні два яруси послужать для розгортання музейної експозиції пізньосередньовічного та нового Галича. Четвертий ярус становитиме оглядовий майданчик, з якого буде проглядатися уся територія давнього Галича. Відреставрована частина південної стіни з каплицею Св.Катерини і бойовими помостами дасть відвідувачам уявлення про специ-фіку спорудження і використання фортифікаційних споруд XVI-XVII ст.

Відреставрований і музеєфікований цокольний ярус південно-східної вежі послужить своєрідною візитною карткою замку на аутентичній дорозі XVI-XVII ст.

Особливо цікавою у науковому і рекреаційному відношенні була б підземна частина замку. Попередніми дослідженнями території цитаделі замку на глибині 6—8 м виявлено систему порожнин, які могли б інтерпретуватись як каземати, підвали, підземні ходи. Поки що, у зв'язку зі складністю пошуко-вих робіт (загроза зсувів, не вивчена система ґрунтових вод), такі дослідження не проводяться, але у майбутньому підземна частина замку після досліджень, розчистки та укріплювальних робіт могла б стати дуже цікавим туристичним об'єктом.

В цілому, Замкова гора з комплексом оборонних споруд XIV-XVII ст. є одним з найцікавіших об'єктів Національного заповідника "Давній Галич" і.

враховуючи зручність доступу до неї, самою долею приречена стати однією з найбільш відвідуваних пам'яток на території нашого краю.

Примітки

1. Мацюк О. Замки і фортеці Західної України. - Львів, 1997. - С.
105-122.

2. Альманах Станіславівської землі. - Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен,
1975.-Т.1. -С. 35.

7. Жерела до історії'України-Руси. Описи королівщини в землях руських
XVI віку // Під редакцією Михайла Грушевського. (Люстрація Галицького
староства з 1565 pp.). - Львів, 1885-1.-С 53-113.

Олександр СИТНИК /Львів, Україна/ Кшиштоф ЦИРЕК /Торунь, Польща/

Короткі підсумки і перспективи дослідження палеоліту Галицького Придністер'я

Галицьке Придністер'я - одна з найбагатших палеолітичних областей давньої ойкумени. Досить ранньому заселенню цієї території та довго-тривалому проживанню на ній різних груп первісних громад сприяли палеоекологічні умови: помірний клімат перигляціальної зони, висотний розчленований рельєф лісостепової провінції, густа сітка водних артерій, природні відслонення з відкладами високоякісної крем'яної сировини та ін.1. У географічному аспекті регіон знаходиться неподалік Карпатських гір, які за доби палеоліту відігравали роль значного природного бар'єра між центрально- і східноєвропейськими осередками розвитку і поширення давніх культур. У цьому районі можна спостерігати своєрідну консервацію багатьох елементів традиційних форм господарства. Водночас тут проходили складні міграційні процеси, культурні взаємовпливи, що також відобразилось в історії первісного населення, у матеріальній та духовній культурі її носіїв.

Загалом Придністер'я - опорний регіон у Східній Європі за кількістю палеолітичних пам'яток і станом їх дослідження. У 1950-70-х роках внаслідок довготривалих комплексних польових досліджень тут вироблена єдина стратиграфічна колонка четвертинних відкладів2, на якій грунтується культурно-історична періодизація палеоліту заходу України3. Важливо, що періодизаційна шкала доповнюється низкою абсолютних датувань за С14 багатьох культурних шарів унікальних поселень Молодова І, V, Кормань IV, Оселівки та ін. Уперше на європейському континенті тут відкриті залишки мустьєрських наземних жител, виявлені примітивні зразки образотворчого мистецтва на кістках викопних тварин, зроблена спроба реконструкції палеогеографічного оточення первісної людини, що повело за собою перегляд багатьох фундаментальних положень соціально-економічного та культурно-історичного характеру.

Дослідження палеолітичних пам'яток у Галицькому Придністер'ї розпочалось фактично у 20-х роках XX ст. Пов'язується воно з іменем визнач-ного геолога Юрія Полянського, який відкрив і дослідив кілька верхньо-палеолітичних пам'яток (Маринопіль І—III, Ганусівка, Рошнів та ін.)4. У 1970— 80-х роках в межах регіону плідно працював Михайло Клапчук. В останній чверті XX ст. успішні палеолітичні дослідження вели