повернутою устям до сходу.

Сліди пізньосередньовічного валу зафіксовано також у північній частині князівського замку над дорогою "Погарище" в урочищі "Нова Плебанія". Наведені вище матеріали дають можливість стверджувати, що саме із перенесенням зі Львова до Крилоса єпископської резиденції, очевидно, єпископом Гедеоном Балабаном, на території городища проводяться великі земляні роботи для зміцнення осідку. В цей час споруджується з каменю старого собору Успенська церква3.

Після побудови церкви навколо неї проводиться будівництво внутріш-нього цегляного замку розмірами 46 х 63 м, де розміщувався новий катедральний монастир. У 1940-1941 pp. Я. Пастернаком частково досліджу-валась південна стіна муру із двома вежами*1. У 1996 році біля Успенської церкви було закладено траншею розміром 9,2 х 2 м (розкоп V), яка включала південно-західний бастіон цегляного замку XVII ст., та здійснено трасування південної стіни із обома наріжними вежами. Роботи проводилися з метою локалізації оборонних стін монастиря для їх подальшої музеєфікації. Досліджен-ня фундаментів бастіону показало, що їх ширина становить 1,2 м. Збережена висота - 0,6 м. Фундаменти закладено з опоки на вапняно-піщаному розчині. Розкопками 1997 року встановлено існування в центральній частині південної стіни оборонного муру вежі (воріт). Простежено західну частину фундаментів, які примикають до фундаментів цегляного оборонного муру. Довжина вежі від стіни на південь складає 2,65 м. Верхній зріз фундаментів залягає на 0,65м

Рис. 4. Пізньосередньовічпі вироби з заліза.

від рівня сучасної поверхні. Вони складені із великих кам'яних блоків, залитих розчином' Місцями у кладці зустрічаються уламки цегли. Фундаменти залягають на кам'яній вимостці ХІІ-ХШ ст. їх висота - 0,45-0,5 м. Зверху фундаменти залиті розчином. Верхній зріз кладки співпадає із рівнем фундаментів цегляних мурів. На фундаментах місцями зафіксовано два ряди цегляної кладки. Вона здійснена на жовтій глині. Ширина оборонної стіни -1 м. (Рис.5).

У середині катедрального монастиря, оточеного мурами, та поза його межами експедицією зафіксовано сліди цвинтаря, який функціонував з часу побудови Успенської церкви до початку XVIII ст. Значна частина кладовища була охоплена дослідженнями Я. Пастернака3. Протягом 1996-1997 pp. виявлено 18 поховань, три з яких сильно поруйновані пізнішими ямами. Усі поховання були виконані за східним обрядом, головою на захід. Поховання чоловічі, жіночі, дитячі. Положення рук покійників було різне. Поховальний інвентар у могилах відсутній. В одному випадку простежено залишки дерев'яної труни. П'ять поховань, виявлених у межах монастиря, були покладені в три яруси, що призвело до їх значного пошкодження. Верхній ярус захоронень залягав на глибині 0,35 м, нижній - 1,3 м. Поховання, які розміщені за межами укріплень, рядні, чітко орієнтовані відносно один одного в плані загального кладовища. (Рис.5). Очевидно, вони датуються XVIII ст., коли кладовище всередині укріпленої площі катедрального монастиря вже було зовсім переповнене. Можливо, це були поховання найбіднішої верстви населення (старців, немічних, калік), які хотіли бути похованими біля монастиря. Останнє припущення - найбільш правдоподібне, оскільки підтвер-джується й антропологічними дослідженнями.

В межах єпископського замку дослідженнями прослідковано сліди його забудови у вигляді залишків дерев'яних будівель різноманітного призначення. До раннього етапу пізньосередньовічного часу можна віднести виявлену нами у 1997 році (розкоп V-2, розміром 12x16 м) дерев'яну будівлю на невеликих кам'яних фундаментах. Тесані кам'яні блоки викладено в один шар на глибині 0,7 м від рівня сучасної поверхні. Висота фундаментів - 0,25-0,3 м. Вони залягали вище 0,2 м кам'яної вимостки XII—XIII ст. У межах розкопу виявлено північно-західний кут будівлі. Довжина зафіксованої західної стіни - 2,8 м, північної-4,5м. Поширення згорілого прошарку від даної будівлі на південній стінці розкопу дозволяє говорити, що її довжина по лінії схід-захід становить близько 7 м. Горілий прошарок залягає всередині житла на рівні підошви його фундаментів (0,65 м від рівня сучасної поверхні). Товщина паленини -0,1-0,15 м. Під північною стінкою будівлі виявлене поховання, опущене на 0,1-0,15 му кам'яну вимостку. Воно належить до кладовища, яке функціонувало за межами катедрального монастиря у XVII ст. Неподалік житла знаходилась велика яма з будівельним сміттям, яка опускалась на глибину 1,2 м, перерізаючи і кам'яну вимостку ХІІ-ХШ ст. Вона, очевидно, пов'язана з часом будівництва Успенської церкви, оскільки починалась із горизонту XVI-XVII ст. Яма велика, 3 х 4 м, з чіткими прямокутними розмірами. В її заповненні особливо багато було цегли, великих кам'яних блоків із слідами обробки, що походили зі старого Успенського собору тощо.

Чотири кам'яних підоснови, які, очевидно, належали до наземної будівлі, виявлено в межах розкопу V-5 (10 х 12 м) біля Митрополичих палат у 1998 році. їх складено з великого колотого каміння та уламків кам'яних блоків,

Рис.5. План розкопу біія Успенської церкви (1996-1997рр.),

рідше -великоїгальки. Вони простежувалися з глибини 0,6 м від рівня сучасної поверхні. їх розчисткою встановлено, що під кам'яними закладами знаходяться стовпові ями. Одна з них у верхній частині досягала розміру 1 м у діаметрі. Стовпова яма заглиблена у материк на 0,4 м (діаметр 0,5 м). Яма з кам'яною обкладкою. Подібну конструкцію мали всі чотири фундаментні підоснови. Віддаль між ними становила в середньому 2,8-3,4 м. Очевидно, в даному випадку ми маємо тут