дерев'яних стовпах, а потім їх було замінено великими кам'яними підосновами. Сліди ще однієї будівлі виявлено у 1997 році неподалік Успенської церкви (розкоп V-4, розміром 7x6 м). Під південною стінкою розкопу виявлено залишки кам'яних фундаментів під дерев'яну будівлю. її кут фіксується великою групою тесаного вапнякового та алебастрового каміння і залягає на глибині 0,25 м. У західній частині фундаменти сильно поруйновані. В південній стінці розкопу збереглись опосередковані сліди, які відчитуються, як розвал подібного за характером каміння шириною 1 м та глибиною 0,45 м. Фун-даменти перекриті будівельним шаром XVII ст. (рівень будівельного горизонту) і датуються часом до побудови Успенської церкви.

Цікаві матеріали отримані експедицією у процесі дослідження території, що прилягає до Митрополичих палат. Протягом 2000-2003 років досліджу-валися рештки комплексу великих дерев'яних будівель XVIII - початку XIX ст. На глибині 0,4-0,5 м від рівня сучасної поверхні у західній частиш розкопу було відкрито суцільний пласт глиняної обмазки із включенням вугликів, шматків обвуглених колод, плах конструкцій стін та даху, каміння, цегли та уламків. Товщина шару обмазки становила 0,3-0,7 м. В деяких місцях вона представлена одним суцільним шаром, в інших - двома або навіть трьома, розділеними сажистими або глиняними прошарками. Товщина останніх —0,1-0,2 м. Можливо, це сліди різних рівнів конструкцій споруди. В межах розкопу зафіксовано південний край споруди, верхній ярус якої простежується на довжину 5,7 м, а нижній горизонт фіксується на проміжку 3 м. Далі його характер змінюється і він стає тільки простим прошарком із вкрапленням вугликів, обмазки, кераміки тощо. Східний край обидвох рівнів споруди співпадає. Тут же зафіксовано сліди дерев'яної колоди, опущеної на 0,5 м в підоснову, яка є шаром жовтої глиняної підсипки товщиною 0,18-0,2 м. У верхній частині горілого шару зафіксовано розвал печі із кахлів та окремих ошлакованих цеглин. (Рис.6). На рівні її долівки, яка була підмазана глиною і характеризується суцільним сильно пропаленим шаром товщиною 2 см, виявлено лише поодинокі предмети: уламок миски, кухля, горщика. Викликає цікавість знахідка на підлозі будівлі невеликої купки обвуглених зерен пшениці. На віддалі 1,7 м від вищеописаної будівлі зафіксовано сліди ще однієї будівлі, ідентичної до верхнього горизонту попередньої. Вона характеризується одним суцільним прошарком (0,16-0,2 м) сильно обпаленої, переважно великої обмазки. Ширина збереженої частини будівлі у північній стінці розкопу становить 1,6 м, у східній - 4,25 м. Між обома спорудами проходила щільна засипка з жовтої чистої глини. До цих великих дерев'яних будівель належали, очевидно, декілька підвалів, вкопаних у насип валу ХІІ-ХШ ст. В їх темному гумусному заповненні виявлено фрагменти полив'яних орнаментованих кахлів, каміння, цеглу-пальчатку, уламки скляних пляшок та інших посудин зі скла, а також керамічний матеріал, який підтверджує відносно пізнє датування споруди. Можливо, залишки вищеописаних об'єктів входили до комплексу

єпископських палацових будівель, про які йде мова в описі Лева Шептицького (1761 р.). У реляції єпископа римській курії про стан єпархій і церков у Львівському, Галицькому і Кам'янецькому єпископатах зокрема зазначено, що у Крилосі "Рівночасно я створив резиденцію там же для єпископа, бо ніякої не було і то між часом дерев'яну, маючи намір, як Бог допоможе, поставити з твердого матеріалу другу палату і, поверх того, дім для мирських пресвитерів"6.

Під глиняною обмазкою попередньої згорілої будівлі на глибині 0,6-1,0 м від сучасної поверхні відкрито кам'яні фундаменти під велику дерев'яну будівлю. Вони характеризуються наявністю великих кам'яних блоків (підтесаних), аналогічних до тих, які були використані в фундаментах Успенського собору. Найбільші блоки мають розміри 40 х 40 х 70 см і 65 х 50 х 30 см. Але вони переважно сильно пошкоджені, можливо, браковані. Блоки були закладені без розчину. В окремих місцях фундаменту використано в забутовці і велику гальку. Подекуди фундаменти розібрані, вибрані до основи. Зберігся лише південно-західний кут будівлі. Довжина збереженої частини південної стінки фундаменту - 2,4 м. Його ширина - 1,5 м. Довжина збере-женої частини західної сті нки фундаменту—3,6 м. Ширина розчищеної частини фундаменту - 0,9 м. Північні стіни фундаменту розібрані повністю. Лише в нижній частині залягає шар дрібного колотого каміння, гальки та сміття, В цілому ширина фундаментів була 1,0—1,5 м, а висота-до 0,6-1,0 м. Отже, ці невеликі фундаменти, які навіть не доходили до рівня материка, були призначені під дерев'яну будівлю. її призначення і конструктивні особливості поки що неясні. У процесі розчистки фундаменту виявлено окремі фрагменти кераміки ХІІ-ХШ ст., які, очевидно, потрапили під час засипки рову з культурного шару, в якому вони були викопані. Цікавою знахідкою була тільки залізна бойова сокира XIII—XIV ст., вкладена між блоками фундаменту під час їх закладки. Поряд знайдено і великий скручений свинцевий шматок бляхи. Попередньо дані фундаменти, закладені на культурному шарі XIII ст., можна віднести до часу XIV ст. До даної споруди належав, очевидно, комплекс із декількох печей, розміщених на внутрішньому схилі валу. В їх заповненні знайдено фрагменти кераміки, яка технологією виготовлення датується кінцем XII—XIV ст. Слід зазначити, що вищеописані будівлі розміщувалися на місці більш ранніх дерев'яних будівель, які входили до комплексу споруд княжого двору.

В 1998 році працівники Галицької слов'яно-руської археологічної експедиції взяли участь в охоронних роботах, які проводилися Рятувальною археологічною службою (РАС) при Інституті археології НАН України під час реконструкції дороги на Крилоське городище (ур. "Погарище"). У розкопі І (4,5 х 25 м), який знаходився