заходу по осі схилу. У східній частині на долівці будівлі розміщено великі обгорілі дерев'яні колоди від верхніх конструкцій даху. Заповнення котловану будівлі чорне, гумусоване, зі значним вкрапленням вуглинок та обмазки. На долівці знайдено декілька фрагментів кераміки XVII ст. та уламки кахлів з рослинним орнаментом. На захід від будівлі простежена яма, на засипці якої розміщено глиняну піч XVII ст.

Протягом десятилітньої історії археологічних досліджень Крилоського городища, крім вищеописаних об'єктів, виявлено чималу кількість печей, вогнищ, ям, котрі були пов'язані із функціонуванням протягом XIV-XVIII ст. єпископського і митрополичого господарства та виконували різні функції, зокрема пічок-сушарок фруктів. В урочищі "Сад" (1996 р., розкоп III) на глибині 0,8 м від рівня сучасної поверхні відкрито комплекс, що складався із двох печей та ями. Діаметр ями - 1,5 м. Вона заглиблена в материк на 0,2 м, глибиною 1 м. Стінки ями рівні, дно вертикальне. У східній частині ями складено з цегли підвищення (стільчик) розміром 0,6 х 0,5 м, висотою 0,15 м. Цегла розміром 29 х 11,5x5 см. На рівні дна ями у її стінках споруджено дві печі. Західна піч глиняна, розміром 0,7 х 0,75 м. Південна піч складена із цегли. Вона врізана в материк. Цегляні стінки печі збереглись на висоту 0,4 м. На віддалі 1,5 м від даного комплексу розчищено залишки ще однієї печі розміром 1,0 х 0,7 м, повернутої устям на захід. Стінки і черінь печі глиняні. Залишки двох наземних глиняних печей виявлено в північно-східній частині розкопу. Вони споруджені на рівні денної поверхні пізньо-середньовічного часу (0,35-0,4 м). Ще одна піч довжиною 1 м простежена поблизу Митрополичих палат (1995 p., розкоп II розміром 8x5 м). Західний край пічки виходив за межі розкопу. На віддалі 1 м на південь від неї простежено і залишки будівлі у вигляді горілого шару (обмазки) з увігнутим дном. Краї будівлі залягають на глибині 0,5-0,8 м, середина — 1,1 м. Товщина горілого шару - 0,1-0,15 м. У межах розкопу простежено північно-західний кут споруди. Існування пізньосередньовічних оборонних укріплень зафіксовано розкопками на Золотому Тоці (1995 p., траншея розміром 13 х 1,5 м). На дослідженій площі ширина валу становить 10 м, висота - 1,7-1,9 м. Із внутрішнього боку схилу зафіксовано перший горизонт кам'яної вимостки із великої гальки. Вона знаходиться на додатковій жовтій підсипці, яка перекриває кам'яну вимостку ХІІ-ХШ ст. Вимостка залягає на глибині 1,1-1,3 м і дату-ється XIV-XVI ст. Очевидно, вимостка служила укріпленням внутрішнього схилу валу, який оточував Золотий Тік по периметру. На Золотому Тоці протягом XII—XVI ст., до часу побудови Успенської церкви та нового монастиря, існував, ймовірно, старий катедральний монастир з церквою, кладовищем, єпископським палацом та церковно-господарським комплексом. Археологічними дослідженнями на Золотому Тоці виявлено і відповідний матеріал з великою кількістю речей культового призначення.

Таким чином, аналізуючи результати проведених археологічних робіт

Рис. 6. Фрагменти теракотових кахлів.

на території Крилоського городища, можна зробити наступні висновки:

Галицько-Львівської єпархії та перенесенням зі Львова до Крилоса головного єпископського осідку. В межах старого князівського замку споруджується добре укріплений церковний осередок. Згодом навколо новозбудованої Успенської церкви споруджується укріплений цегляними мурами катедральний монастир.

4. У XVIII ст. Крилос і надалі залишається резиденцією єпископів (але вже переважно літньою) та єпископських управителів, які завідували на тери-торії Крилоського городища та його довкілля єпископським господарством.

Примітки