Та, безперечно, з огляду глибини і важливості розглянутих проблем, представництва учасників, найбільшою і найзначнішою була Міжнародна ювілейна наукова конференція "Галич і Галицька земля в державотворчих процесах України", до підготовки та проведення якої науковці заповідника доклали надзвичайно багато зусиль. Дана конференція відбулася 18-20 вересня 1998 року і в її роботі взяли участь понад 200 науковців з України, США, Німеччини, Словаччини, Швеції, Росії, Польщі, Білорусії, Литви. Серед них академіки: Петро Толочко, Ярослав Ісаєвич, Петро Тронько, Володимир Грабовецький, Василь Німчук, Іван Могитич (Україна), Леонід Рудницький (США), Микола Мушинка (Словацька Республіка); члени-кореспонденти НАН України: Володимир Баран, Олександр Федорук; єпископ-ординарій Івано-Франківської єпархії УГКІД, доктор богослов'я Софрон Мудрий; доктори наук та професори: Ян Махнік, Міхал Парчевскі, Єжи Гінальскі (Польща), Альона Калєчиц (Республіка Білорусь), Адріан Мандзій (США), Володимир Качкан, Федір Погребенник, Лариса Крушельницька, Дмитро Степовик, Тетяна Кара-Васильєва, Михайло Фіголь, Дмитро Крвавич, Михайло Станкевич, Христина Фіцаловйч, Петро Кононенко, Леонід Мацкевий, Тарас Салига, Павло Михайлина, Яросл&в Калакура, Орест Мацюк, Микола Пелещишин, Павло

Гриценко, Богдана Криса, Лев Полюга, Василь Грещук, Дмитро Бучко, Володимир Полєк, Богдан Ступарик (Україна) та ін.

Засідання секцій відбувались на землі давнього Галича безпосередньо серед його історичних та культурних пам'яток. Гостями конференції стали понад 200 вчителів, журналістів, працівників культури та студентів.

Запрошення до участі в наукових конференціях постійно надходять на адресу Національного заповідника "Давній Галич".Так, генеральний директор Олександр Береговський у жовтні 1996 року виступив з доповіддю на Міжна-родній науково-практичній конференції у Нью-Йорку та Філадельфії (США). Щорічно бере участь у роботі міжнародних конференцій різних країн кандидат історичних наук, завідувач відділу археології Тарас Ткачук. До речі, протягом восьми місяців він перебував у США за програмою наукового обміну "Fulbright". Навесні цього року п. Ткачук взяв участь у роботі наукової конференції "Знаки цивілізації" (Сербія), організаторами якої стали Інститут Археоміфологіїта Сербська АН.

Неможливо перелічити всі конференції, в роботі яких взяли участь науковці заповідника, але, без сумніву, багато цікавих й неординарних наукових заходів ще попереду.

Конференції, які проводить Національний заповідник "Давній Галич, засвідчили велику зацікавленість вчених різних країн проблемами історії та культури княжої доби Галича, сприяли налагодженню наукових контактів, активізаціїдосліджень цього важливого періоду української історії.

Найдавніший музейний заклад Національного заповідника "Давній Галич"

Музей історії давнього Галича в Крилосі -один з найдавніших музейних закладів на території Національного заповідника "Давній Галич". Він знаходиться у Митрополичих палатах - пам'ятці архітектури кінця XVIJI століття. З часу створення музей стає цілим комплексом широкомасштабних наукових досліджень та відкриттів. Ідея була започаткована відомим першовідкривачем Галича - професором Львівського університету, доктором археології Ярославом Пастернаком. Про це автор унікальних відкриттів говорить у вступному слові до своєї книги "Старий Галич". Ще одне підтвердження грандіозних задумів вченого маємо у передмові Ярослава Хмілевського до його книги "Княжий Галич", яка повторно вийшла у Чикаго в 1962 р. Архівні матеріали донесли до нашого часу відомості про те, що оглянути фундаменти Успенського собору, які відкрив Я. Пастернаку 1936— 1937 pp., збирався митрополит А. Шептицький. Але хвороба не дала змоги реалізувати задумане.Тоді Владикою Української Греко-Католицької Церкви було висловлене побажання створити біля фундаментів Успенського собору своєрідний музей-заповідник. За справу взявся археолог Я. Пастернак, який у каплиці Св. Василія зібрав для огляду найцікавіші експонати зі своїх археологічних відкриттів у Крилосі. Каплиця XV ст. стала першим музеєм і започаткувала розвиток музейної справи на місці княжої столиці, а пізніше набула подальшого розвитку з призначенням у 1956 році на посаду директора Івано-Франківського краєзнавчого музею Олександри Синиці.

Історичні місця Крилоса постійно привертали увагу науковців, зокрема археологів. З 1955 року розпочались розкопки в урочищі "Прокаліїв Сад" професора Ленінградського університету М. К. Каргера. Саркофаг невідомої людини, знайдений професором, знаходиться сьогодні в експозиції каплиці Св. Василія.

Продовжує Ґрунтовне вивчення історії Галицько-Волинського князівства молодий фахівець з археології Олена Харитонова, яка працювала в архео-логічній експедиції професорам. К. Каргера. В 1957 році вона вивчає архівні матеріали попередніх дослідників Я. Пастернака, Я. Чачковського, Я. Хмі-левського та інших і разом з випускником Київського державного університету Петром Арсеничем проводить наукові дослідження в Крилосі. Одночасно ведеться активна підготовка для організації музею в приміщенні колишніх . Митрополичих палат, у якому сестри служебниці в часі Другої світової війни проводили "захорону" дітей села Крилос, а в 50-х роках було розташовано колгоспний дитячий садок.

На прохання адміністрації Івано-Франківського краєзнавчого музею правління колгоспу звільнило приміщення. В 1958 р. було відкрито фото-документальну виставку з історії Галицько-Волинського князівства. Поряд з цим велась підготовка кошторисної документації на проведення капітального ремонту Митрополичих палат. Протягом двох років ремонтні роботи проводив художньо-виробничий комбінат управління культури.

Колектив науковців Івано-Франківського краєзнавчого музею на чолі з заступником директора з наукової роботи С. К. Цепендою готував експозицію майбутнього музею, який було відкрито в 1961р., в її основі - історія Галицько-Волинського князівства. У створенні експозиції велику допомогу надавав Львівський історичний музей, Інститут історії АН України, Інститут