У велике всенародне свято перетворився день 6 червня 1961 року. Ти-сячі людей прибули на Крилоську гору, щоб вклонитись пам'яті нашої історії.

Експозиція музею розміщувалась у шести залах. Першим науковим працівником музею був учитель історії з Галича Ярослав Сірко, пізніше -місцевий вчитель історії Василь Федорняк. Кілька років поспіль незмінним наглядачем музею працювала Любов Медведович.

Історію творить народ, а матінка земля охороняє її свідків. З відкриттям музею Крилоська гора зажила новим життям. Нового напрямку набули архео-логічні дослідження давнього Галича. З 1965 року систематично проводяться розкопки львівськими науковцями під керівництвом кандидата історичних наук В. В. Ауліха. Тематика досліджень музею охоплює різноманітні періоди історичного розвитку Крилоського городища. Археологічні дослідження фундаментів зниклих церков проводить Юрій Лукомський. Взято під охорону оборонні вали ХИ-ХШ ст., фундаменти Успенського собору XII ст., каплицю Святого Василія, Успенську церкву XVI ст., Митрополичі палати.

Археологічні об'єкти продовжують цікавити вчених Ленінградського університету. В 1970 році розкопки проводить О. Іоаннисян.

Протягом 1970-1980 років неодноразово ставиться питання про створен-ня на території села Крилос історико-культурного заповідника. Рішенням Івано-Франківського облвиконкому від 10.08.1979 року за № 248 та наказом Мінкуль-тури України від 5. 06. 1981 року за № 559 при краєзнавчому музеї створено відділ народної архітектури та побуту Прикарпаття, який доповнив Крилоський музейний комплекс.

У 1980 році розпочалось спорудження пам'ятника на честь стародав-нього Галича, який доповнює музейні об'єкти Крилоса.

Крилоський музейний комплекс у 1990 році виділено у самостійну одиницю, яка стає центром культурно-освітньої, наукової роботи для всіх, кому не байдужа доля України, її історичне минуле і сьогодення. У 1989 році створено нову постійно діючу Галицьку археологічну експедицію під керівництвом завідуючого відділом Інституту археології України В. Барана. До розкопок щорічно залучаються студенти 1 -го курсу історичного факультету Прикарпатського університету ім. В. Стефаника (викладачі Б. Томенчук та І. Кочкін). За ці роки археологами проведено ґрунтовні дослідження оборонних валів, Галичиної могили, що дало можливість по-новому розглянути проблеми літописної історичної топографії давнього Галича і висловити нову гіпотезу щодо еволюції міста Галича-однієїзі столиць України-Русі.

У 1994 році рішенням Івано-Франківськоїоблдержадміністрації музей було передано до складу Національного заповідника "Давній Галич", куди він увійшов на правах окремого відділу. Було сформовано штат працівників музею у складі п'яти чоловік: завідуючий музеєм, два наукових співробітники, екскурсовод, наглядач. Одночасно, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про відзначення 1100-річчя Галича", розпочалась реставрація будівлі музею, у якій пізніше сформовано систему виставок, каплиці Св. Василія, консервація та музеєфікація фундаментів Успенського собору XII ст., підготовка до створення нової експозиції, яка на основі наукових досліджень висвітлює долітописну та літописну історію стольного міста галицьких та галицько-волинських князів, етапи його зародження, розвитку та занепаду.

Значну увагу приділяє музей популяризації наукових знань та дослі-джень, зв'язкам з університетами, музеями, науковими установами, освітніми закладами. У періодичній пресі опубліковано цілий ряд статей, журналістами районних, обласних, республіканських ЗМІ підготовлено цикл радіо- і телепередач про Музей історії давнього Галича, Завідуюча музеєм видала буклет "Історичні пам'ятки Крилоськоїгори", у складі авторського колективу брала участь у зборі матеріалів до довідника-путівника "Галич і його

довкілля", який побачив світ у 1997 р., у цьому ж році вийшов з друку каталог Т. Ткачука і К. Тимус "Галицькі керамічні плитки із рельєфними зображеннями та гончарні клейма". У співавторстві з 1. Ковалем пишемо книгу про М. Фіго-ля, опрацьовуємо матеріали до путівника про Крилос.

Музей тісно співпрацює і координує свою наукову роботу з усіма від-ділами заповідника і в першу чергу з історичним та археологічним. Результат роботи працівників музею відтворено у краєзнавчих дослідженнях Л. Левицької "Історія села Крилос", "Історія ОУН і УПА на теренах Галицького району", К. Тимус "Топонімічні назви Галича і його околиць", інших матеріалах у вигляді статей, рефератів, довідок. У майбутньому музей планує і надалі зосе-реджувати основну увагу на дослідженнях актуальних наукових проблем, висвітленні питань музеєфікації та збереження пам'яток історії, археології та^ архітектури.

Музей народної архітектури і побуту

Прикарпаття пропагує культурні надбання

нашого народу

Серед різноманітних культурно-освітніх установ, які пропагують культурні надбання народів, виняткове місце належить етнографічним музеям. Упродовж останніх років спостерігається тенденція до зростання їх ролі у системі сучасних засобів поширення етнокультурної інформації та популя-ризації культурної спадщини.

Музеї просто неба за територіальними ознаками поділяються на місцеві, регіональні, національні. Музей народної архітектури і побуту Прикарпаття належить до першого типу, оскільки характеризується показом споруд певної місцевості - Івано-Франківщини.

Учасники Міжнародної археологічної конференції "Галич в доісторії і середньовіччі" біля покутської хати (початок XIX ст.) в Музеї народної архітектури і побуту Прикарпаття.

Постанову про створення музею в с. Крилос Івано-Франківська обласна рада прийняла 10. 08. 1979 року, а після опублікування відповідного наказу Міністерства культури України у 1982 році був вирішений ряд організаційних питань: виділення земельної ділянки, виготовлення кошторисної документації, архітектурно-планове розміщення зон регіонів області, вивчення і відбір експонатів для майбутнього музею. Для розміщення його об'єктів була

відведена ділянка в с Крилос Галицького району площею 4,5 гектара, на схід від шосейної дороги Івано-Франківськ-Львів, навпроти урочища "Прокаліїв Сад".

Замовником будівництва музею стало управління культури Івано-Фран-ківського облвиконкому. Науково-проектну документацію розробив Львівський інститут "Укрзахідпроектреставрація". Автор проекту - І. Р. Могитич, від Івано-Франківського філіалу -3. Б. Соколовський.

Спочатку музей існував на правах відділу Івано-Франківського крає-знавчого музею. Його завідуючим був призначений В. П. Фащук. Згідно з рішенням облвиконкому,