Галич -давнє місто, столиця колись могутнього Галицького князівства, а пізніше - Галицько-Волинської держави. З другої половини XIV ст. галицькі землі були приєднані до Польщі, з 1772 року - до Австрії. У 1939 році західні і східні українські землі об'єднані в Українську Радянську Соціалістичну Республіку, яка входила в склад Радянського Союзу.

В часи, коли галицькі землі були у складі інших держав, стольний Галич занепадає і стає провінційним містечком. І тільки у незалежній Українській державі (з 1991 р.) постало питання про відновлення минулої слави княжого міста, збереження історичних, архітектурних та мистецьких пам'яток Галича як духовного надбання українського народу.

Основним завданням історичного відділу Національного заповідника "Давній Галич", створеного в 1994 році, є дослідження, вивчення і популяризація історії стародавнього і сучасного Галича, пам'яток історії та культури, що належать до заповідної зони.

Працівники відділу розпочали свою роботу зі збору матеріалу, який висвітлює історію минулого і сьогодення Галича. Частина матеріалу використана для довідника-путівника "Галич та його довкілля", який вийшов у 1997 році. Вихід у світ цієї колективної книги був першою спробою познайомити читачів з історією Галича та його культурною спадщиною в новітні часи.

Історія починається зі звичайної людини, видатних осіб, народу, які були творцями свого життя і відігравали важливу роль у долі цілої держави. Про таких людей зібрано чимало цікавого матеріалу зі спогадів старожилів у містах і селах Галицького району. Частково матеріал увійшов до книги "Міста і села Галицького району: історія, пам'ятки, особистості" (2001 p.), яку підготували і видали працівники науково-редакційного відділу, що при управлінні культури Івано-Франківської обласної держадміністрації.

Цікавими виданнями є путівник В. Гембарської і Д. Гембарської "Зустріч із Маринополем" (2000 р.) та путівник В. Гембарської, Н. Качковської, Д- Гембарської "Більшівці" (2002 p.). Автори путівника "Зустріч із Мари-нополем" розповіли про містечко через призму історичних та архітектурних пам'яток, Маринопільську школу, а також людей, які тут вчилися, працювали чи працюють і зробили свій внесок в історію рідного краю.

У путівнику "Більшівці" на багатому джерельному та історіографічному матеріалі розкривається історія містечка з початку XV до середини XX ст. з його пам'ятками архітектури, культури та сакрального мистецтва. Автори розповіли про історію побудови та архітектуру костелу Кармелітів - одного з найкрасивіших храмів Галичини стилю бароко-рококо (XVII ст.), церкви Різдва Христового (поч. XX ст.) відомого українського архітектора Василя Нагірного, а також синагоги - осередку єврейської культури. Привертає увагу садиба-палац панів Кшешуновичів - пам'ятка архітектури другої хвилі неокласицизму XX ст. У книзі зібрано цікаві дані про Більшівцівську школу, молодіжні товариства та події Другої світової війни.

У 2001 році вийшла у світ книга М. Костик "Історія княжого Галича", у якій висвітлено важливі історичні події Галицької землі від першої писемної згадки про Галич до середини XIV ст. Значну увагу в ній приділено утворенню Галицького князівства, об'єднанню земель навколо Галича і розвитку могутнього політичного, адміністративного та культурного центру на західних землях України. Висвітлено період становлення, розквіту і занепаду Галицько-Волинської держави. Політичне життя Галицької землі відтворено через діяльність визначних постатей князів Володимира Володаревича, Ярослава Осмомисла, Романа Мстиславича, Данила Галицького та інших. Широко використані картини життя князів з Літопису Руського. Вивченню історії княжого Галича допоможе хронологічна таблиця, доведена до 1366 року, родовід князів київських, галицьких, галицько-волинських, складений на основі Літопису Руського. Видання розраховане на істориків, вчителів та всіх, хто цікавиться історією рідного краю.

У 2002 році вийшла книга І. Драбчука у співавторстві з Т. Цюцьмацем та В. Цюцьмацем "Сілець з найдавніших часів по наші дні". У даному дослідженні автори на основі архівних даних, писемних джерел та спогадів старожилів відтворили сторінки давньої історії та сьогодення села Сільця. У першому розділі розкривається історія села з найдавніших часів до кінця XIX ст., у другому - події XX ст.: часи Першої та Другої світових воєн, висвіт-люється діяльність "Просвіти", участь односельчан у національно-визвольних змаганнях 40-50-х років.

Важливою сторінкою історії народу є його духовне життя, яке збереглося в пам'ятках сакрального мистецтва. Цікавим у цьому плані є фотонарис В. Гембарської "Церква Різдва Христового у Галичі", який вийшов у світ в 2000 році. Автор розповіла історію побудови церкви, проаналізувала архітектурні особливості храму в XVI-XIX ст. У книзі висвітлено археологічні дослідження церкви та її реставрацію у ХІХ-ХХ ст.

Краса Божого храму постає в живописних композиціях, розміщених у центральній частині храму і складених на основі старовинних переказів. Автор вважає, що аналогом розпису церкви Різдва Христового послужив розпис собору Св. Володимира у Києві, виконаний під керівництвом відомого живописця В. Васнецова на поч XX ст. 34

У 2002 році вийшла у світ книга І. Драбчука "Духова криниця", у чоти-рьох розділах якої містяться цікаві краєзнавчі матеріали про Духову криницю - чудодійне джерело, що знаходиться у мальовничому урочищі "Вишновець" Тисменицького району Івано-Франківської області, між селами Сілець та Єзупіль. З незапам'ятних часів струменить джерело, до якого щороку сходять-ся тисячі людей, щоб зцілитися чудодійною водою. Автор зібрав чимало переказів односельчан про чуда, які відбувалися біля Духової криниці, про диво зцілення людей від різних недуг. І. Драбчук висловлює припущення, що назву урочища "Іванівське" у Крилосі варто пов'язати з іменем князя Івана Васильковича, а літописний Іванівський монастир шукати у галицькій