Звичайно, громадські організації не можуть прямо керувати діяльністю приватних підприємців. Проте неурядові організації шляхом використання маркетингових стратегій здатні впливати на розвиток агротуризму, використовуючи керування, лідерство та, якщо потрібно, пряму підтримку. Це досягається шляхом використання таких підходів:

- тренинги та послуги для приватного сектора;

- підтримка інформаційної продукції та дистрибуція;

- презентація виставок і шоу;

- організація семінарів для певної частини індустрії;

- розвиток та менеджмент системи резервування місць;

- надання грантів, кредитів або інших фінансових стимулів для розвитку галузі.

Більшу частину індустрії сільського туризму репрезентовано малими, часто сімейними підприємствами, і ці організації не використовують або мало використовують маркетингові підходи через такі причини:

Загальне нерозуміння принципів та ролі маркетингу в отриманні прибутку для малих підприємств, особливо у зв'язку з видатками на маркетинг.

На багатьох територіях важко фінансувати туристичну діяльність малих підприємств, оскільки банки не хочуть кредитувати сільській туризм, тобто вкладати невеликий за розміром капітал у велику кількість малих проектів. Крім того, коли є можливість отримати достатньо великий кредит за умови, що кілька організацій об'єднають свої зусилля, місцеві організації, що конкурують, не хочуть цього робити.

У нашій країні залишається юридично невизначеним статус як господаря, який приймає гостей, так і самого гостя, що в умовах жорсткого податкового тиску небезпечно.

На сьогодні досі залишаються невирішеними питання із впровадження системи підготовки профільних фахівців, навчання і перекваліфікації сільських господарів, незайнятого сільського населення. В Україні не працює жодна стала група тренерів, яка б на постійній основі здійснювала профільне повне консультування, супровід та навчання зацікавлених осіб. Відповідно не створено й жодного постійно діючого інформаційно-тренінгового центру, до якого міг би звернутися пересічний селянин і отримати всю необхідну інформацію. Натомість, зараз в Україні маємо значну кількість господарів, які працюють, не маючи спеціальних навичок, як вони самі кажуть, "інтуїтивно", а також кілька професійних тренерів. Васильєв В. Актуальні проблеми сільського туризму//Туризм сільський зелений. - 1999. - №2. - С. 30-31

Виходячи з вищенаведеного, варто зазначити, що для забезпечення належної якості послуг, які надаються сільськими господарями, на сьогодні особливо гостро постала проблема створення групи спеціалістів/тренерів, що могли б перетворити селянина-початківця на господаря агросадиби, послуги якого задовольнятимуть смак найвибагливішого клієнта.

Однією із суттєвих перепон на шляху більш ефективного просування ідеї сільського зеленого туризму серед потенційних туристів є відсутність професійно розробленої маркетингової та рекламної стратегії. Так, значна кількість існуючих туристичних маршрутів/продуктів розроблювалась за повної відсутності інформації про те, чого хоче той, заради кого це все і створювалось, зокрема, - потенційний клієнт. Звідси - проблеми, пов'язані з реалізацією значної кількості туристичних продуктів, що не користуються попитом.

На сьогодні також можемо констатувати відсутність продуманої системи розповсюдження інформаційно-туристичної продукції, що у кінцевому результаті знову негативно позначається на можливості встановлення безпосереднього зв'язку між господарем агросадиби та потенційним клієнтом.

Прекрасні та прибуткові можливості пропонує сільський туризм українським селянам, адже це варіант отримання додаткового надійного джерела доходу, створення робочих місць для інших членів сім'ї і, понад усе, зміцнення місцевої економіки.

Потенціал України в сфері сільського туризму є не лише надзвичайно великим, він є майже незвіданим і, враховуючи підвищення зацікавленості селян, ось-ось слід очікувати його бурхливого розвитку.

Українські селяни мають величезні можливості завдяки майже не існуючій конкуренції, чудовим природним краєвидам, величезним багатствам, які дарує українська земля. Крім того, для започаткування такого бізнесу не потрібно великих капіталовкладень, більшість агротуристичних підприємств можуть розпочати діяльність без великих затрат, лише використовуючи вже існуючі можливості. Використовуючи існуючі в господарстві будівлі, селяни можуть перетворити свої оселі, сіновали або навіть сараї на невеликі будиночки для прийому туристів, які шукають невибагливої, але чарівної сільської альтернативи міським готелям. На відміну від курортного відпочинку, відпочинок на селі може запропонувати відвідувачам затишну, приязну, сімейну атмосферу, багато свіжого повітря та рідкісний шанс побачити, звідки дістається їжа до столу в місті. Окрім свіжого повітря та навчальних екскурсій, туристам можна запропонувати безліч можливостей чудового відпочинку, зокрема, власноруч подоїти корів, поскирдувати сіно, посадити овочі, назбирати ягід, покататись верхи на конях, порибалити чи піти на полювання. Такий підхід принесе величезне задоволення туристам, а також заохочуватиме їх ще раз і ще раз приїхати, і можливо вже з друзями та знайомими, щоб відпочити від клопоту міського життя і насолодитися розміреним темпом сільського життя, а господарям оселі – отримати нове джерело доходу. Таким чином, сільський туризм є чимось на зразок страхування, що захищаєдоходи селян від ризиків, притаманних сільському господарству, а також коливання ринкових цін на вирощену продукцію чи на виробничі ресурси.

Сільський туризм в Україні набуває поширення як в курортних регіонах, так і в більшості областей. Тому є потреба наявні соціально-економічні передумови, ініціативу громадських організацій поєднати з далекоглядною політикою з боку держави щодо стимулювання розвитку відпочинку на селі. Це дослідження ставить за мету шляхом аналізу законодавств деяких європейських країн стосовно регулювання відносин у сфері сільського туризму, порівняння окремих форм та засобів правового регулювання в різних національних правових системах та з'ясування тих загальних принципів, яких потрібно дотримуватись при формуванні вітчизняного законодавства, сприяти запозиченню позитивного європейського досвіду, тим самим прискорити розв'язання низки складних завдань, які вимагають свого вирішення у законодавстві України. Фельдман В. Актуальні проблеми сільського туризму//Туризм сільський зелений. - 2003. -