1.2. Природні умови і ресурси

Живописність природи Верховинщини в першу чергу зав-дячує гірському рельєфу. На території району виділяють п'ять орографічних зон: Чорногірський хребет, Чивчинський ма-сив, Гринявські гори, хребет Кострича та Покутсько-Буковинські Карпати.

Найвище і найпривабливіше гірське пасмо - Чорногора. На території району розташувалися тільки південно-східні схили Чорногірського хребта з вищими вершинами: г. Бребенескул (2036 м), друга за висотою вершина Українських Карпат; Чорна Горі (або Піп Іван) (2026 м), третя за висотою в Україні; г. Ребрі (2001 м) та Менчул (1999 м) - відповідно шоста і сьомі вершини України у висотній ієрархії. Крім них увагу при вертають г. Смотрич (1896 м), г. Вухатий Камінь (1694 м), г. Дземброня (1887 м) та г. Шпиці(1864м). Головний хребет Чорногори складений глибоководними осадковими породами крейдового і палеогенового періодів так званим флішем, до складу якого входять аргеліти, алев-роліти, пісчаники; рідше мергелі, гравіліти і конгломерати, що рівномірно перешаровуються. Чорногірські пісчаники при вивітрюванні утворюють кам'янисті, іноді глибові роз-сипи. Вони зустрічаються на вершинах гір Піп Іван (2026 м), Шурин (1772 м), Шпиці (1864 м).

Живописність Чорногори обумовлюється справжнім аль-пійським рельєфом: збережени митутще з дольодовикових часів формами плейстоценового зледеніння, які зараз кра-суються на наших схилах у формі своєрідних моренних валів, висячих долин, цирків, карів,гротів, амфітеатрів, котлів та інших по льодовикових форм рельєфу.

Другим за висотою і гірським пасмом району є Чивчинсь-кий кристалічний масив, що розташувався на стику Верхо-свинського району і Румунії, і є північно-західним продовжен-ням Мармароського масиву Східних Карпат. Чивчини скла-даються з кристалічних сланців, гнейсів, кварцитів, вапняків, доломітів, мармуру та інших гірських порід неосадкового по-ходження. Це єдиний в Українських Карпатах (крім Рахівських гір) масив, який ніколи не був дном океану Тетіс ще задовго до формування Карпатської гірської системи.

Найвищою вершиною цього хребта є гора з такою ж на-звою - Чивчин, висотою в 1766 м над рівнем світового океа-ну. Не відстають у своїй індивідуальній красі та висоті й інші вершини Чивчинського хребта - гори Коман (1723 м), Вели-ка Будашевська (1677 м), Лустун (1654 м) та Стіг (1650 м).

Третім за висотою гірським пасмом Верховинщини є Гринявські гори вони розташувалися симетрично Чивчинам відносно долини Чорного Черемоша і простягаються від його правих берегів (від села Красник) до витоків Чорного і Білого Черемошів у тому ж південно-східному напрямі, який характерний для всіх східно- вершинами карпатських хребтів. Спочатку хребет вимальовується своїми Кринта (1359 м), Змієнська (1356 м), Ростіцька (1513 м) та Скупова (1579 м), далі йде незначне зниження хребта, після чого він знову піднімається до такої ж висоти: г. Тарниця (1553 м) та г.Баба Лудова (1586 м), яка і є найвищою в Гринявських горах.

Паралельно Чорногорі на північному сході від неї про отягнувся на 12-13 кілометрів невеличкий гірський хребет, який наче відділяє її від Покутсько-Буковинських Карпат. Це Кострича з однойменними вищими вершинами - Кострича (1585 м) та Кострич (1544 м). Даний масив хоч і має невеличку територію району - проте є четвертим зі висотою його масивом.

А все ж таки більшу частину території Верховинського району займають Покутські гори, які є складовою части-ною Покутсько-Буковинських Карпат. Свідками складного тектонічного і морфологічного розвитку території Покутсь-ких Карпат є ступінчастість і ярусність рельєфу. Всі пара-лельні і витягнуті в традиційному для Східних Карпат півден-но-східному напрямку хребти представляють собою порівня-но правильні антикліналі, ядро яких складається з ямнецьких пісковиків і інших міцних порід, які утворюють на вер-шинах майже всіх хребтів великі куполоподібні плити каз-ково-красивих форм. Такими живописними валунами з ямнецького пісковику прикрашені, зокрема, вершини гір Пи-саний Камінь (1221 м), Синиці (1186 м), Біла Кобила (1477 м), Безвідне (987 м). А в цілому хребти ма-ють порівняно спокійну лінію поверхні.

У Верховинському районі ще мало розвідано запасів нафти і попутного природного газу, які є основними викопними природними ресурсами Українських Карпат. А справжньою коморою підземних корисних копалин є Чивчинські гори, де вже давно геологами були великі запаси родоніту, мармору та золотомістських гірських порід. На тереторії району є поклади графіту, золота, крльорових металів, буді- вельних матеріалів, залізних та марганцевих руд. Надра ра-йону багаті на мінеральні води. Тут виявлено понад 100 дже-рел мінеральних вод, більшість з яких, безумовно, мають унікальні лікувальні властивості. Це в основному хлоридні, вуглекислі, сульфатні, гідрокарбонатні мінеральні води типу «Боржомі», «Нарзану», «Єсентуків». На жаль, досліджена з них тільки десята частина, але це дає можливість говорити про цілющі властивості мінеральних джерел, зокрема в перед-гір'ях Чивчинських гір. Перший так званий купелевий заклад в селі Буркут був відкритий майже 300 років тому, ще за часів Австро-Угорщини. Дослідники стверджують, що вугле-кисла гідрокарбонатно-натрієва та кальцієва мінеральна вода «Буркут» за своїми властивостями нічим не поступається слав-нозвісному кавказькому «Боржомі». Не менш унікальним є джерело природно-столової мінеральної води «Верховинська» із свердловини близько 700 м, яке експлуатується вже майже 40 років. Чекають на дослідження і десятки сірководневих джерел, розкиданих по всій території району.[ 3, 107]

Клімат

Клімат території Верховинського району, як і всього гірського масиву Карпат, є помірно-континентальним і ха-рактеризується надмірним зволоженням та досить великим запасом тепла. Важливим кліматоутворюючим фактором Верховинщини є рельєф. Клімат різних місцевостей залежить від висоти їх над рівнем моря,