рік сильно розчленовані, їх долини вузькі, глибокі і кам'я-нисті, покриті щебенем і великими валунами. Швидкість течії рік викликана нахилом поверхні місцевості. У верхів'ях вона досягає 1-2 м/с, а під час повеней 3-4 м/с.
Гідрологічний режим карпатських рік дуже складний, що завдає багато клопотів як людям, так і району в цілому . Річний стік і рівень характеризуються різкими коливаннями та частими повенями. Стік за сезонами харак-теризується так: весна - 45%, літо - 22%, осінь - 17% та зима -16%. Підняття рівня води буває частим (10-15 повеней на рік) у всі пори року. Навесні це стається від інтенсивного танення снігу в горах, влітку і восени - внаслідок частих проливних або затяжних дощів, зимою - через раптові відлиги. Підняття рівня води Чорного Черемоша в смт. Верховина на 1,5 - 2 метри не є рідкістю. Один раз в 50-75 років бувають катастрофічні повені. Старожили часто згадують катастрофічну повінь 1927 року, яка була руйнівною і заб-рала багато людських життів. Повінь влітку 1969 року теж принесла чимало горя горянам та лиха народному господар-ству. Руйнівні повені були у 1999 і 2002 роках.
На Верховинщині є озеро з поетичною назвою - Марічей-ка. Воно розташоване у великому льодовиковому цирку під горою Шурин серед полонинського первовічного лісу на ви-соті 1510 метрів над рівнем моря. Простягнулося озеро на 200 метрів у довжину і на 100 метрів у ширину. Площа вод-ного дзеркала більше 10 тисяч квадратних метрів, а глибина не перевищує одного метра. З його глибини б'ють підводні джерела і вода в ньому дуже холодна навіть влітку. З озера витікає єдиний струмок, що є правою притокою Погорільця.
Грунти та рослинність
Для грунтового і рослинного покриву Верховинського району характерна висотна ланшафтна диференціація. Виділяють три типи грунтів:
- бурі гірсько-лісові грунти, що сформувалися під поло-гом ялинових та чистих ялинових лісів на висотах від 600 до 1350 метрів над рівнем моря. Вони характеризуються великим вмістом органічних речовин (гумусу) та великою кислотністю;
гірсько-підзолисті, що є продуктами вивітрювання осадкових порід, а також продуктів руйнування льодовикових відкладів, які представлені нагромадженням каміння (мо-ренного матеріалу). Вони найбільш характерні для абсолют-них висот від 1350 до 1850 метрів;
гірсько-лукові грунти, які займають високогір'я Чорногори в межах альпійського поясу від 1850 метрів над рівнем моря і вище.
Відповідно до такого розподілу грунтів сформований і рос-линний покрив території району, строкатість якого обумов-лена ще й рельєфом, і кліматичними особливостями. Він визначається наступними поясами в залежності від розта-шування місцевості над рівнем моря: лісовим, субальпійсь-ким і альпійським.
Найбільш розповсюджений з них - лісовий, що охоплює більше 90% території району. На Верховинщині, як і в Ук-раїнських Карпатах в цілому, ліси покривають понад дві третини території. На висотах від 450 до 600 метрів над рівнем моря переважають широколистяні букові та частко-во мішані буково-ялинові ліси. Вони характерні для найнизькогірнішої частини району, що простягнулася смуж-кою від с. Розтоки долиною Черемошів у різних напрямках до с. Стебні (по Білому Черемошу) та смт. Верховина (по Чор-ному Черемошу). Головними лісоутворюючими породами цього поясу, крім бука лісового, є граб, в'яз, клен, вільха, явір, липа, береза та інші листяні породи дерев. Вище, на висотах від 600 до 1350 метрів, вже переважають мішані смереково-букові та ялицево-смереково-букові ліси (на ниж-ньому рівні) та чисті ялинові (у верхній частині). Тут по-всюдно переважає ялина європейська, вона займає майже половину всіх площ у Карпатах, які зайняті лісом, що скла-дає півмільйона гектарів. З кущів у лісах зустрічаються вовчі ягоди, малина, жимолость, шипшина, а з ліан – тільки плющ. Трав'янистий покрив у лісах, де переважає смерека та ялиця, представлений слабо через велику затіненість. Тут зустрічаються черемша (ведмежа цибуля), підсніжник, вівсянниця та деякі інші види.
У Чорногорі зустрічаються кедри (сосна кедрова євро-пейська). Це дерево доживає до 700 років і в Європі зустрі-чається, крім Карпат, хіба що в Альпах.
На абсолютних висотах 1300-1400 метрів проходить вер-хня межа лісу, після якої починається субальпійський рос-линний пояс. Через суворі кліматичні умови, які є крайніми для деревостанів, тут сформувалась перехідна зона між лісовим і альпійським поясами. Субальпійський пояс представ-лений на території району тільки в Чорногорі та Чивчинах. У ньому переважають чотири представники флори: це гірська сосна (сосна муго), або як ще її називають місцеві жителі жереп; вільха зелена (лелеч), ялівець сибірський та балкано карпатський ендемік рододендрон східнокарпатський. Разом з приполонинськими лісами ці рослини виконують над зви чайно важливу захисну роль водорегуляції, захисту грунті и від ерозії, а ліси захищають від сніговалів, обвалів та зсувів. Зокрема, гірська сосна, насуваючись на скельно-кам'янисті розсипи, сприяє формуванню грунтів. Чагарники смугами простягаються на висотах 1400-1700 метрів. Вище цієї висо-ти сосна муго створює невеличкі окремі острівки серед про-сторих альпійських луків (полонин), які починаються на цих висотах і займають усе високогір'я аж до вершин двотисячників. Над криволіссям гірської сосни і на крутих схилах північної експозиції сконцентровані угрупування рододенд-рона східнокарпатського і аркто-альпійської формації наскельниці лежачої. Блискучі темно-зелені листочки рододен-дрона створюють у заростях суцільний килим. Особливо жи-вописний він у червні, коли рододендрон цвіте яскраво-пур-пуровими квітами. В районі гори Піп Іван (2026 м) угрупо-вання цього ендеміка займають величезні площі, що робить гору надзвичайно привабливою в першій половині літа. Зав-дяки рожево-пурпуровим, надзвичайно красивим квітам цей вид рододендрону називають альпійською трояндою. Його угруповання підлягають охороні як релікти третинного пері-оду. Поряд з рододендроном
