Зміст.

Вступ…………………………………………………………………3-7

Розділ І.Основне поняття туристичної індустрії-«турист»……….8

1.1.Сучасні класифікаційні підходи в туризмі…………………….8-13

1.2.Поняття «міжнародний(іноземний)турист»…………………...13-14

Розділ ІІ.Обслуговування в закладах розміщення…………………15

2.1.Класифікація засобів розміщення………………………………15-19

2.2.Національні системи класифікації готелів…………………….19-28

2.3.Організація прийому і розміщення клієнтів готельних

підприємств………………………………………………………28-43

2.4.Організація харчування туристів……………………………….43-44

2.5.Обслуговування в польоті………………………………………44

2.6.Класифікація ресторанних закладів……………………………45-46

2.7.Функції комплексу харчування при готельному

підприємстві…………………………………………………….46-49

Висновок…………………………………………………………….50-51

Список використаної літератури…………………………………..52

Додатки.

Вступ.

Бурхливий розвиток туризму як важливої сфери господарської діяльності людини, починаючи з другої половини XX ст., зумовлює активний пошук різних наукових шкіл та академічних закладів щодо визначення закономірностей її функціонування, шляхів ефективної організації виробничо-обслуговуючої діяльності та методів управління. Кафедра країнознавства і туризму географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка першою з вищих навчальних закладів в Україні, в 1992 році, розпочала роботу з підготовки менеджерів міжнародного туризму, спрямовуючи навчальний план, змістовне наповнення спецкурсів на максимальну відповідність міжнародним стандартам освіти в туристичній сфері, врахування досвіду зарубіжних фахівців та специфіки сучасного розвитку туристичної діяльності і потреб туристичної індустрії в Україні. Систематизація і узагальнення досвіду як практичної роботи в туристичній сфері, так і викладання курсів «Основи міжнародного туризму» «Організація і економіка туризму», «Організація маршрутів і турів», «Основи екскурсознавства і музеєзнавства», «Менеджмент туризму» спонукала творчу групу викладачів кафедри до започаткування серії навчальних посібників під загальною назвою «Менеджмент туризму».
Першим в такій серії, до уваги академічної громадськості, працівників туристичної сфери, пропонується посібник «Туроперейтинг», який складається з двох частин, що охоплюють питання понятійно-термінологічних основ туроперейтинга і базових засад сервісного забезпечення турпродукту. В своїх міркуваннях автори грунтуються на тому, що основою фундаментального розуміння багатоаспектного організаційного процесу в туризмі виступають сучасні уявлення про сутність технологій туроперейтинга, які передбачають:
¦ маршрутизацію та сервісне,
¦ нормативно-правове і документальне,
¦ фінансово-комерційне та
¦ інформаціїно-маркетингове забезпечення турпродукту.
Автори цієї праці пропонують дотримуватися компромісної позиції в суперечках щодо використання двох конструкцій: «туристський» і «туристичний», поки спеціалісти теорії української мови не дадуть адекватного науково обгрунтованого вирішення туристсько-туристичної суперечки, тим більше, що в нормативно-правових актах, які регулюють в Україні діяльність в галузі туризму (в тому числі і в Законі України «Про туризм» від 15.09.1995 р.), не наголошується великої різниці в застосуванні цих двох прикметників. Зважаючи на благозвучність прикметника «туристичний», його широке використання і узагальнююче значення по відношенню до діяльності в сфері туризму, автори віддають перевагу саме йому, розкриваючи сутність основних понять і термінів туроиерейтинга. Створення даного навчального посібника стало можливим завдяки атмосфері сприяння творчому зростанню, яка, на думку авторів, є визначальною ознакою ставлення всього колективу кафедри країнознавства і туризму, керівництва географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка до вдосконалення вищої освіти в нашій країні, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів.

Слово «туризм» використовується в багатьох мовах з давніх часів. Вважають, що своїм походженням воно зобов 'язано виразу «великий тур». Початково «Великим іуром» (Grand lour) називали ознайомчу подорож, яку здійснювали в XVU-XVUI ст. молоді представники дворянства, а в XIX ст. такі подорожі стали популярними і серед інших верств населення. Метою таких подорожей було знайомство з іншими культурами. Як і в давні часи, в часи «великих турів», так і сьогодні основне призначення туризму — знайомство з іншими країнами, місцевостями, народами, спосіб встановлення контактів та взаєморозуміння. Подорож і туризм — нерозривні поняття, які характеризують певний ВИД ЖИТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ. Характерною дією, що визначає та відокремлює подорожі від інших видів діяльності, є переміщення людини в іншу місцевість або країну, континент, що не є його звичайним місцезнаходженням або місцем проживання. Це може бути окрема людина або групи людей, яких об'єднує спільна мета або інтерес: експедиції, дипломати, мігранти, переселенці. Для окремих народів подорож — це спосіб життя: цигани, бедуіни тощо. Таким чином, подорож — це переміщення людей в часі та просторі, а людина, що здійснює подорож, незалежно від цілей, напрямків, засобів пересування та часових інтервалів, називається подорожуючим. В залежності від особливостей подорожі (цілей, напрямку, засобу пересування) людину, що подорожує, можна іменувати мореплавцем, бізнесменом, космонавтом, натуралістом тощо. При певних характеристиках і умовах організації та здійснення, подорож може бути складовою частиною туристичної послуги. Туризм, як окремий випадок подорожі, має власні понятійно-термінологічні обмеження та характеристики. Одне з перших та найбільш точних визначень туризму, яке в своїй основі і сьогодні використовується для зауваження найбільш суттєвих характеристик, що відрізняють його від інших видів діяльності, було сформульоване професорами Бернського університету (Швейцарія) Хунзикером та Крапфом і, пізніше, було прийняте Міжнародною асоціацією наукових експертів по туризму. Ці вчені визначили туризм як ряд явищ та взаємовідношень, які виникають в результаті подорожування людей до тих пір, поки це не приводить до постійного перебування і отримання будь-якої вигоди. Таке визначення не стосується екскурсій, не пов'язаних з ночівлею, а також ділових подорожей, які передбачають отримання доходу, навіть якщо його отримують не в країні перебування. З часом базова концепція туризму розширилася. З точки зору різних наук і практичної оцінки туризму в різних галузях суспільного життя йому даються і різні визначення.
1) Цілий ряд вчених розглядає туризм передусім як форму міграції населення; під туризмом прийнято розуміти одну з форм міграції населення, що характеризується тимчасовим його переміщенням з одного району країни до іншого, або з однієї країни до іншої; під туризмом розуміють всі види пересування, не пов'язані зі зміною місця проживания та роботи.
2) Вчені-правознавці додають сюди також правовий аспект,