1.2.Поняття «міжнародний(іноземний)турист».
Міжнародний (іноземний) турист визначається як особа, яка подорожує з метою туризму в іншу країну, що не с країною її постійного проживання, та знаходиться за межами звичного для неї середовища протягом не менше 24 годин без заняття оплачуваною діяльністю. Міжнародними туристами вважаються особи, які подорожують: ¦ з метою відпочинку, лікування, відвідування родичів та ін.; ¦ з метою участі в семінарах, конгресах (наукових, дипломатичних, релігійних, адміністративних, атлетичних тощо); ¦ з діловими цілями; ¦ в морському круїзі, навіть якщо вони залишаються на судні менш ніж 24 години. До категорії міжнародних туристів не включають і, відповідно, не враховують в статистиці туризму: -осіб, які працюють у країні перебування й отримують за це грошову винагороду — іноземних робітників; -мігрантів, в тому числі утриманців та супроводжуючих; -осіб, які прибувають з метою навчання на строк понад шість місяців; -військовослужбовців, їх утриманців та членів сімей, за виключенням прибуття з метою туризму; -працівників дипломатичних служб, а також утриманців, членів сімей; -біженців і кочовиків, примусових переселенців; -мешканців прикордонних територій, які постійно мігрують з метою пошуку роботи; -осіб, які залишаються на постійне проживання в країні перебування; -осіб, які здійснюють подорожі з метою державної служби (державні діячі, члени делегацій, дипломатії, торговельні місії, військовослужбовці та ін.); -учасників наукових експедицій; -осіб, які в юридичному значенні не в'їхали до країни (наприклад, пасажири авіалайнерів, які не залишають транзитної зони аеропорту) - транзитні подорожуючі; -учасників подорожі транспортним засобом (потягом, автобусом тощо), які ночують в транспортному засобі; -члени екіпажів морських та повітряних суден, залізничних потягів, які ночують на судні або у вагоні потягу, або не проводять ніч в місці відвідування; -подорожуючі, які проїжджають через країну без зупинки, навіть якщо їхня подорож триває понад 24 години (Додаток 1,2.).
Розділ ІІ.Обслуговування в закладах розміщення.
2.1.Класифікація засобів розміщення.
Готель є найбільш поширеним стаціонарним типом закладу розміщення туристів, який характеризується високим рівнем матеріально-технічної бази та сервісу, широкими можливостями організації комплексного обслуговування. Мотель — це тип дорожнього готелю. Мотелі розташовуються уздовж автомобільних трас або на під'їздах до міст, агломерацій та конурбацій. Умови розміщення в мотелях досить комфортні, біля них завжди є паркінг для автотранспорту. Ботель — готель на воді, який передбачає можливість використання різноманітних плавальних засобів для розміщення туристів. Флотель — «курорт на воді». На відміну від ботелів тут туристам надасться широкий асортимент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, мотоцикли, катамарани тощо (дуже поширені в США, Іспанії, Швейцарії) Родтелі — пересувні готелі, які являють собою вагон з 1-2 місними кабінами, кожна з яких має санітарно-технічне обладнання, вентиляцію, пресональне освітлення. Серед родтелі в вирізняють ті, що призначені для масового туризму, та класу «люкс». Кемпінги, туристські бази, хатини (хижі) — засоби розміщення, які розташовуються в мальовничих місцевостях відпочинку туристів і мають всі необхідні зручності. На відміну від інших закладів розміщення зазнають значного впливу фактору сезонності. Шале — являє собою сільський дім в гірській місцевості. Цей тип закладів розміщення особливо поширений у Швейцарії та інших гірських