Зміст

Вступ

Основна частина

Переїзд з м. Івано-Франківська до с. Баб’янка

Монастирська церква в с Баб’янка

Отинія

Дорога до Коломиї

Коломия

Дорога до Гвіздця

Гвіздець

Висновок

Література

Додатки

Вступ

Добрий день. Мене звати Максим, я сьогодні буду вашим екскурсоводом. Ми сьогодні вирушимо в цікаву подорож у минуле, а саме у минуле чарівного куточку Прикарпаття – Коломийщини, де збереглись цікаві і таємничі місця та споруди, що безпосередньо пов’язані з важливими подіями нашої української землі.

Першим об’єктом у нашій екскурсії будуть залишки відомого колись Угорницького монастиря, що в селі Баб’янка. З лона Угорницького монастиря вийшли багато світочів віри Христової: Йов Княгницікий - засновник Манявського скиту, Йов Почаївський - розбудовник Почаївського монастиря та ін.

Після цього відвідаємо селище міського типу Отинію. Тут ми ознайомимося з чудовим костелом і почуємо надзвичайно цікаву його історію, пов’язану з польським поетом Францішеком Карпінським, українськими сподвижниками Олексою Довбушем і Семеном Височаном.

Най красивішою перлиною у нашій подорожі буде відвідання столиці Покуття – Коломиї, яку ще називають «воротами Карпат». Свого часу це місто було важливим культурним, торгівельним і політичним центром краю. З того часу збереглося багато споруд: храмів, житлових і адміністративних будівель, пам’ятників. З історією міста пов’язані такі відомі постаті, як Іван Франко, Мирослав Ірчан, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Дмитро Павличко, Михайло Білоус, Дмитро Вітовський і навіть свого часу Симон Петлюра, а пізніше і Олександр Довженко.

Останнім пунктом у нашій екскурсії є селище міського типу Гвіздець. У Гвіздці зберігся бернардинський монастир з надзвичайно красивим костелом, дзвіницею і келіями.

Підчас нашої подорожі ми подолаємо 180 км автобусом і 5 км пішки, а триватимуть наші мандри близько 10 год.

У мене до вас є невелике прохання, щоб підчас екскурсії не виникало якихось не штатних ситуацій і ми могли все побачити, прошу під час екскурсії не відлучатись від групи, при виникненні якихось проблем або питань звертатись до мене, підчас руху автобуса бажано не ходити по салоні, не розпивати алкогольні напої і курити сигарети.

Основна частина

Переїзд з Івано-Франківська в село Баб’янка.

Ми зараз прямуємо до села Баб’янка Коломийського району де побачимо монастирську церкву і дзвінницю. Село Баб’янка знаходиться на відстані 36 кілометрів від обласного центру. На нашому шляху будуть зустрічатися багато населених пунктів і я коротенько буду розповідати вам про них.

Спочатку коротко розповім про місто Івано-Франківськ. Перша згадка про це місто під назвою Станиславів відноситься до 1662р., коли воно одержало магдебурзьке право. Місто було засноване як фортеця для захисту від набігів кримських татар та опорний пункт польських магнатів Потоцьких у галицькій землі. Фортеця неодноразово витримувала облогу турецьких та російських військ.

Станиславів починався з Ринкової площі і ратуші, які у видозміненому стані збереглись донині. В його подальшій розбудові знайшли відбиття містобудівні ідеї Ренесансу про "ідеальне місто", що втілені у плануванні середмістя, його вулицях, храмах і кам'яницях.

У XVIII -XIX ст. місто було значним торгово-ремісничим осередком Польщі, а від 1772 р. — імперії Габсбургів (від 1804 - Австрійської імперії, від 1867 р. — Австро-Угорщини). В розвиток його ремесел і культури зробили свій внесок крім українців поляки, євреї і вірмени, національні громади яких були тут досить численними.

Громадське життя сколихнула революція 1848 р. Під час першої світової війни, у 1915-1916 рр. за місто точились жорсткі бої. Частина історичної забудови була зруйнована і відновлена вже в новітніх архітектурних формах.

Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. була створена Західно-Українська Народна Республіка. Станиславів протягом січня-травня 1919 р. був її столицею. В цей час тут побували визначні українські діячі М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, Є.Коновалець.

З вересня 1939 по червень 1941 року Станиславів - у складі Радянського Союзу. Цей період відзначався репресіями проти населення Під час другої світової війни місто три роки (1941-1944) було під фашистською окупацією. Боротьбу із загарбниками очолили підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії. У 1962 р. місто відзначило своє 300-річчя. Воно було перейменоване і відтоді носить ім'я видатного письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут бував.

Місто Тисмениця – це невелике мальовниче містечко над річкою Ворона що має цікаву історію. Вперше воно згадується у Іпатівському літописі в 1143р. У році від польського короля Тисмениця отримала і була досить значним ремісничо-торговим центром на Передкарпатті. У занепала, головно через конкуренцію сусіднього (у середині нараховувала 6000 мешканців).

З давніх давен Тисмениця славиться виробами з хутра. Кушнірство тут зародилося з приїздом невеликої вірменської громади. У року у місті була закладена перша в Україні хутрова фабрика, яка згодом стала одним з чотирьох головних підприємств країни. Наразі на базі хутряної фабрики міста працює «Хутрофірма „Тисмениця“».

Найвизначнішою архітектурною пам’яткою міста є дерев'яна церква 18 ст.

Найвідомішими людьми Тисмениці були:

- — церковний діяч другої половини 16 – початку 17 ст.;

- — визначний західноукраїнський політик кінця 19 – першої половини 20 ст.

Село Хомя’ківка засноване в 1497 році. Тут проживає близько 1000 людей.

Село Марківці в перше згадуються в 1435 р. під назвою Луги. З 1760 року уже згадується під своєю теперішньою назвою. Біля села знаходяться карпатські кургани ІІІ-VI століття. В селі є дерев’яна церква і дзвіниця, що знаходиться над річкою Вунява.

Село Старі Кривотули вперши згадуються в 1436 році. В селі є церква, школа, будинок культури.

Село Ворона. Перша згадка про село датується1443 роком. У селі є дерев’яна церква Успіня Присвятої Богородиці 1834 р. У сільській школі є меморіальна дошка