У 1772 р. після першого поділу Польщі, покутські землі разом з Коломиєю відійшли до Австрії Новий етап у розвитку Коломиї почався після вступу у дію в 1866 р. залізниці Львів - Чернівці, а в 1866 р. Львів - Бухарест. В Слободі Рунгуській знайшли нафту, а в Мишині, Стовпчатові і Джурові - буре вугілля. У 1885 р. в напрямку Печеніжина, Слободи та Шепарівців проклали залізничну вітку вузькоеолійки,яка проходила через центр. Вона проіснувала вісім десятиліть: від 1887 до 1968 року. Ще й нині збереглися соковиті оповіді про те, як містом їхав паротяг, гуркочучи так, що здригалися всі довколишні будівлі, і викидаючи клапті густої масної сажі, яка обсідала все довкола, в тому числі і стіни ратуші. Якось в Коломию попали два чи то австрійці чи то чехи побачивши серед міста вузьку колію подумали, що по Коломиї їздить трамвай і простояли кілька годин біля вокзалу чекаючи на нього аж поки їм не пояснили, що в Коломиї трамвая немає.

З історією міста пов’язано багато відомих постатей таких, як:

- Іван Франко мав тут багато друзів і часто відвідував їх. Розповідають, як його випустили з тюрми в Коломиї, то він не маючи грошей ішов пішки до Станіславова

Мирослав Ірчан - уродженця села П’ядиків, що біля Коломиї. Навчався в коломийській гімназії. Відтак був виключений із коломийської гімназії за те, що намалював карикатуру на вчителя, який брав хабарі;

Василь Стефаник навчалися в Коломийській гімназії;

Марко Черемшина навчалися в Коломийській гімназії;

Дмитро Павличко навчалися в Коломийській гімназії;

Михайло Білоус –побудував першу в Коломиї друкарню;

Дмитро Вітовський на посаді державного секретаря військових справ ЗУНР відвідав місто 15 листопада 1918 р.

Симон Петлюра побував в Коломиї не пізніше від грудня 1918 р. з державним дорученням;

Олександр Довженко до міста прибув у жовтні 1939 р. з київською групою творчих працівників.

Наступним об’єктом у нашій екскурсії є відвідання церкви священомученика Йосафата Кунцевича, колишній костел Діви Марії. У 1775 році в Коломиї, за проектом відомого на той час італійського архітектора Бернардо Меретина, в стилі бароко був побудований величний парафіяльний римо-католицький костел Діви Марії. Костел залишив помітний слід у церковному житті міста кінця XVII, початку ХХ століття, об’єднуючи віруючих поляків, а подекуди – німців та українців. Це був великий кам’яний собор, стіни якого чітко розділялися на яруси і були прикрашені пишним архітектурним декором. Під час пожежі 1830 р. храм частково згорів, майже повністю був знищений його зовнішній вигляд. Відбудовчі роботи тривали аж до 1895 року. Під час реставрації значно змінився зовнішній вигляд костелу, був спрощений декор фасаду, зменшена кількість кам’яних деталей. За переказами, до цього костелу ходили, в основному, прості люди, сподіваючись на заступництво Божої Матері, тому його часто називали “простонародним”. В костелі знаходився чудотворний образ Пресвятої Діви Марії, або “Коломийської Божої Матері”. В 1939 році він був вивезений до Польщі. Освячена копія цього образу зараз знаходиться в римо-католицькому костелі Святого Ігнатія Лойоли по вул. Івана Франка. В повоєнні радянські часи костел Діви Марії був закритий і після реконструкції внутрішніх приміщень перетворений в магазин “Дитячий світ”. З відновленням української державності, 1 грудня 1991 року храм був пересвячений і відновив свою діяльність, як греко-католицька церква священомученика Йосафата Кунцевича.

Ейфелева вежа для Парижа — майже те саме, чим для Коломиї в новому тисячолітті став «Музей писанки». Отож як ви зрозуміли зараз ми побуваємо у цьому унікальному музеї. Коломийський музей писанки – єдина в світі культурна установа, збудована у вересні 2000 року, для зберігання і експонування творів народного мистецтва – писанок. Музей володіє колекцією понад 6000 писанок привезених в переважній більшості з областей України, а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусії та Польщі.

А зараз попрямуємо до коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Йосафата Кобринського. Колекційна збірка музею нараховує понад 3000 експонатів, які представляють собою цінні і рідкісні твори народного мистецтва гуцульського регіону західної України. У фондах зберігаються предмети трипільської культури, датовані ІІІ-ІV тисячоліття до н.е.

Дорога до Гвіздця

Село Ценява вперше згадується в 1714р. в селі є дерев’яна церква Чесного Хреста з 1808 р., а в 2002 р. розпочалось будівництво нової церкви. Є також в селі Ценява костел – 1904 р.

Село Підгайчики колись називалось Вільхівцію. Вперше згадується в 1457 р. У селі є дерев’яна церква збудована в 1854 р. Найвідомішою людиною в силі був Василь Іванчук, якого папа Пій ХІІ висвятив і послав з місіонерською ціллю до Африки. Він там побудував за свої кошти притулок для дітей-сиріт.

Гвіздець

Мм прибули в останній пункт нашої екскурсії селище міського типу Гвіздець.

В 1373 році князь Владислав Опольський за заслуги віддав село Гозджечь (Gozdzecz) Ходку Лоєвічу (Chodko Lojewicz). Ось вам і перша літописна згадка, до наступної ще століття: у 1475 році тодішній власник поселення Прокіп, про якого все, що відомо, що він "з Гвіздця", заснував у своїй вотчині римо-католицьку парафію.

Знаменною подією було надання Гвіздцю Магдибурського права