Звіт

Уманський національний дендрологічний парк

«Софіївка»

У старовинному українському місті Умані є мальовничий, гідний великого подиву, куточок, який цілком справедливо здобув право називатися чудом України, перлиною України. Такою перлиною є дендрологічний парк Софіївка Національної Академії наук України - видатне творіння кінця XVIII-початку XIX ст., поема з каменю, води, зелені, архітектурних споруд і скульптур. Парк, що розкинувся на площі близько 170 га, і сьогодні вражає відвідувачів своєю неповторною красою та загадковою романтичністю. Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, польським та названий на честь його і подарований їй до дня в 1802 року.

Автором топографічного й архітектурного проекту і керівником будівництва парку було призначено польського військового інженера Людвіга Метцеля, а безпосередньо виконали всі роботи в парку Уманщини.

Парк був створений у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам'янкою, балками та , які врізалися в підложжя, що часто виходило на поверхню. При створенні парку вдало використано , але без заздалегідь наміченого плану. У процесі завершення робіт на окремих ділянках були висаджені місцеві та екзотичні деревно-чагарникові рослини, тоді ж були збудовані перші та прикрашено «Софіївку» , переважно античною.

Головна композиційна вісь парку проходить по річищу Кам'янки, де споруджено ряд штучних та : Верхній — понад 8 га, Нижній - близько 1,5 га та інші, (один з них 14 висотою), , каскади, підземну ріку Ахеронт (завдовжки 224 м), водограї (найбільший - до 20 м) тощо.

Парк прикрашають штучні (Левкадська (Бельведерська), Тарпейська й інші), (Венери, «Горішок», «Страху і сумнівів» та інші), павільйони (Флори, Рожевий), , .

Завдяки компонуванню різних деревних порід, поєднанню їх з , скелями й архітектурними спорудами, створено види й перспективи різних планів (Головна алея, Англійський парк, Єлісейські поля та інші).

Коли Людвіг Метцель закінчив будівництво, в'їзд до парку був з боку оранжерей (тобто, з двору сільськогосподарської академії). Тоді приїздили в «Софіївку» на по теперішніх вулицях Тищика і Київській.

Польський у 1806 році присвятив парку поему «Zofiуwka», яку пізніше було перекладено на кілька інших .

Царицин сад

У 1832 році, після , всі володіння Потоцьких були й передані Київській казенній палаті. Того ж року подарував його своїй дружині — Олександрі Федорівні.

В 1836 — 1859 роках «Софіївка» перебувала у віданні Управління військових поселень. Протягом цього часу парк зазнає значних змін, порівняно з тим, що зробив у ньому Людвіг Метцель з самого початку:

В 1838 році виникла вулиця Садова. Вона з'єднала парк з містом.

Розширилася і була викладена Головна алея, одночасно виводиться вода з центру парку до Головного входу.

1844 року тут будуються дві башти в стилі, які за вказівкою , який побував тут у 1847 році, були знесені, а замість них під керівництвом уманського архітекта Макутіна за проектом архітектора А. І. Штакеншнейдера спорудили в 1850—1852 роках башти в античному стилі.

На терасі Муз засипають грот Аполлона і встановлюють обеліск «Орел».

В 1841 році побудовано альтанку «Грибок» та Китайську альтанку.

У 1842 — 1845 роках за проектом архітектора Раппонета будується Павільйон Флори.

В 1843 — 1845 роках на острові Анти-Цирцеї будується Рожевий павільйон.

Протягом цього часу з парку вилучають бюст та скульптуру . У цей період Софіївка називається «Царициним садом».

на той час були П. Ферре, який створив терасу на березі Нижнього ставу в 1840 році і терасу Муз на північному березі біля джерела Гіппокрени, і Босеє, який відкрив дальню перспективу з амфітеатру на Нижній став, зрізавши верхівки кількох дерев.

Училище садівництва

Водограй у «Софіївці». Початок ХХ ст.

30 березня 1859 року царським указом «Софіївку» передано у відання Головного училища садівництва Росії, переведеного з до Умані. Парк продовжував називатися «Царициним садом», хоч указом царя його названо «Уманським садом Головного училища садівництва».

З 1899 року, під керівництвом В. В. Пашкевича, парк поповнився новими насадженнями (Англійський парк), де було зібрано понад сто видів і форм рідкісних і . В цей час проводяться вирубки догляду та санітарні вирубки рослинності.

Після «Софіївку» стали називати «Садом III Інтернаціоналу».

Державний заповідник

Постановою Раднаркому УРСР за N26/630 від 18 травня 1929 року «Софіївка» була оголошена державним .

, і, відповідно, частина території парку залишилися в підпорядкуванні сільськогосподарського університету. Парку надається самостійний статус і він аж до 1955 року перепідпорядковується кілька разів різним відомствам, таким як , , управлінню заповідників, управлінню у справах архітектури, які були створені при Раді народних комісарів тодішньої .

1945 року — парку дано повну назву: «Уманський державний заповідник «Софіївка»».

У 1946 році Рада Міністрів УРСР прийняла спеціальну постанову «Про відновлення і благоустрій Уманського державного заповідника «Софіївка»». На ремонт і парку виділяється 1 мільйон карбованців.

1948 року — затверджується відновлення і розвитку заповідника «Софіївка».

1949 року — створюється декоративний розсадник на площі 20 га. Активно проводяться роботи з ремонту і реставрації , дорожно-алейної системи, скульптур парку. Проводиться деревних і чагарникових порід, з'являються наукові праці з історії парку, його дендрофлори, про скульптури, . В цей же період втрачено оригінали мармурових скульптур Аполлона Бельведерського, Венери-купальниці, Меркурія, з яких залишилися копії в органічному склі, а статуя Амура, як і бюст Станіслава Трембецького, безслідно зникли, хоч пізніше знайдено мармурові крильця від статуї Амура, які зараз знаходяться в музеї.

Академія наук

26 вересня 1955 року дендрозаповідник «Софіївка» на підставі Постанови Ради Міністрів України за N 1184 переводиться в систему і підпорядковується в своїй науковій діяльності . В підпорядкуванні ЦРБС АН УРСР парк "Софіївка" знаходився аж до 1991 року.

В цей період проводяться значні роботи з реставрації