об'єктів парку і їх відновлення, розширення території парку. Так, в 1958 році за постановою Черкаської обласної Ради «Софіївці» відведено 6,19 га землі за рахунок земель Уманського міськкомунгоспу та 9,5 га за рахунок земель Уманського сільськогосподарського інституту. У парку відновлені і навіть збільшені штати працівників за рахунок наукового відділу у порівнянні з 1836 роком, коли тут проводились найбільші за обсягом роботи.
В 1972 році до «Софіївки» приєднують територію площею 5,1 га, яка раніше належала . В цей час замінюють всі дерев'яні східці на гранітні, при цьому порушується цілісність партерного як паркової композиції, бо замість серпантинових доріжок, його по центру перетинають гранітні східці від фонтану «Семиструмінь» до оранжерей сільськогосподарського інституту. Проводиться капітальний ремонт Рожевого павільйону із заміною гранітного фундаменту. На Головному вході замість дерев'яної огорожі на цегляних стовпчиках будується ажурна металева огорожа з гранітними колонами. На Головній алеї за проектом Є. Лопушинської будується в 1974 році джерело «Срібні струмки». В ці ж роки парку від Головних воріт до воріт сільськогосподарського інституту. При цьому прибирають круглу , яка була перед павільйоном Флори. Від мосту на острів Анти-Цирцеї до дамби по вулиці Інтернаціональній створюють алею з водовипусками, гранітними сходами.
Стихійне лихо
Головний вхід у парк після селевого потоку 1980 року.
Зима 1979 — 1980 років була безсніжною та морозною. Товщина льоду сягала більше 0,7 м, а промерз на глибину до 1,5 метрів. Потім в березні 1980 року пройшли великі , а низька температура повітря трималася майже до половини місяця. Після різкого потепління, в другій половині березня, почав танути. За підрахунками фахівців, приплив в парку був таким великим, що коли б навіть за два до стихійного лиха, що трапилося, були повністю відкриті всі водопропускні споруди на ставках, то і тоді вони були б не в змозі пропустити величезну кількість талих вод, що надходили у водоймища парку. розмила земляну по вулиці Інтернаціональній, і вся маса води з Красноставського водоймища площею більше 17 га у вигляді пронеслась по поверхні Верхнього ставу і пішла вниз ущелиною по течії річки Кам'янки, де розташовані головні об'єкти парку. Тоді ж під час повені були повалені гранітні з біля Головного входу. Була дещо зсунута і розвернута по осі на гранітному цоколі права башта, а також повалена з правого боку майже вся металева огорожа на гранітному підмурку.
Хоча рослинність парку під час повені зазнала значних втрат (деякі вікові дерева, які прикрашали центральну частину парку, загинули, а інші зазнали значних пошкоджень), видовий склад насаджень практично зберігся. При цьому загинули і самосівні, нецінні для паркових пейзажів дерева та кущі. Повінь пошкодила асфальтове покриття Головної алеї, знищила до основи дорожно-алейну систему парку в його найнижчій частині від гроту Фетіди до Головного входу з вул. Садової, були знесені і зруйновані всі металеві та дерев'яні мости, шлюзи, окремі скульптури та малі архітектурні форми. Наслідки повені були ліквідовані за короткий час.
Відновлення
Ахеронтійське озеро
Альтанка «Грибок»
Об'єкти парку
За задумом архітектора, парк є наочною ілюстрацією до окремих частин поем « та «.
Південна частина
Головний вхід
Парк починається з головного входу по вулиці Садовій. За ним йде центральна алея. головного входу, споруджені у 1850 — 1852 роках, збереглися до нашого часу разом з в'їздними та . Огорожа від башт протягом цих років багато разів змінювалась — від дерев'яної на цегляних стовпчиках до металевої на , до вигляду, який вона має тепер, разом з реконструйованим , та комплексом для обслуговування , що тепер носить статус Будинку творчості вчених Національної академії наук України. Цей будинок має оригінальну архітектуру, а на вершині будівлі — оглядовий майданчик. Крім , в Будинку творчості вчених є на 45 осіб, , .
Центральна алея
Верхню частину покрівлі вхідних завершують прикраси, що нагадують . За однією із версій, Головний вхід до парку нагадує вхід в Афінський ринок, а деталі, що завершують сторожові башти, запозичені з храму богині Вести в Тіволі (). Довгий час вхід до парку прикрашали італійські , що їх завіз С. Щ. Потоцький. Саме з «Софіївки» вони розповсюдились по всій (Про це свідчить лист імператора Росії до Софії Потоцької, в якому він дякує їй за транспорт із саджанцями пірамідальної тополі, що прибув до ).
До стихійного лиха, яке трапилося в ніч з 3 на 4 квітня 1980 року, головний вхід прикрашали . Вони загинули, а на їх місце висаджено дві колоновидні 20-річного віку, які добре вписалися в архітектурний ансамбль.
Будинок творчості вчених Тарпейська скеля
Павільон Флори
Праворуч, біля входу в парк, за стіною туї знаходився будинок Музею історії парку. Він був відкритий у вересні 1985 року. Музей, створений на громадських засадах завдяки ентузіазму працівників парку та його шанувальників, не був розрахований на масове відвідування. Це був методичний центр для підготовки екскурсоводів. В ньому також були зосереджені матеріали з історії «Софіївки». Будинок, в якому був розміщений музей, збудований у 1957 році, до 1980 року використовувався як адміністративно-лабораторне приміщення, а в 1996 році його фонди перенесено до нинішнього адміністративного корпусу, який розташований на території парку. Тепер, з місця, де був розташований музей, відкривається вид на гранітні скелі та невеличке Женевське озеро — яке виникло в 30-х роках XX ст.
На території поляни, що вище Женевського озера, в 1841 році була збудована дерев'яна альтанка для караульного солдата. Вона нагадувала по своїй формі грибок,