Місто Галич – стальне місто галицьких князів. Воно виросло на високих пагорбах, там, де дві ріки - Луква і Лімниця – навипередки поспішають до Дніпра.

Найдавніша частина Галича зараз знаходиться на території села Крилос. Назва цього прикарпатського села походить від грецького слова « клір » - вища духовна влада, і прив’язана до перебування тут галицьких митрополитів. І є ще одна версія походження цього слова від означення Крий ліс – священний ліс прагаличан, що ріс на високій горі між Луквою і Мозолевим потоком.

Крилос – центр колишньої столиці. Тут кожен камінчик, кожна грудочка землі наповнена духом минулого. Перше, що є примітним у Крилосі- Галичина могила. Реставраторам вдалося передати дух епохи і відтворити первісний вигляд колись давно насипаного кургану. Значення Галичиної могили дуже важливе. Адже сам факт, що її назва співзвучна з назвою міста, вже є промовиста; курган, як вважає багато дослідників, насипаний на честь засновника Галича. А те, що в могилі під час розкопок не знайдено решток покійного то пояснення цьому може бути таким : враховуючи складні неспокійні слова можна припустити ,що той знатний воїн загинув під час війни у далекому поході, а його одноплемінникам не вдалося відбити у ворога його тіло. Але ж знайдені у похованні бойові сокири, позолочений спис, інше похідне спорядження, а ще рештки човна, єдиного « транспортного засобу», яким, за вірування предків, можна було переправитися у потойбіччя. Зараз такий човен оберемок у Галичині могилі відновлено. Щодо засновника то його на думку вчених-дослідників, звали Галицею і був він провідником хорватського племені, яке мешкало у ті часи в наших краях.

Історичні місця Галича – Крилоса здавна привертали увагу науковців, насамперед, археологів. Великий культурний пласт місцевого городища буквально наповнений різноманітними пам’ятками старовини. Тому цілком логічним є те, що всі ці знахідки Крилоської гори були розміщенні у спеціальному закладі-музею в якому поціновувачі історії мали б змогу їх оглянути. Ініціатором виставленням для огляду найцікавіших експонатів зі своїх археологічних розкопок став відомий археолог Ярослав Пастернак. Перше приміщенням довоєнного музею стала каплиця Святого Василія. У 60-х роках 20 ст. у Крилосі почав працювати

філіал Івано - Франківського краєзнавчого музею. Самостійною культурно – освітньою одиницею музей став у 1990 році, а з 1994 р. увійшов до складу національного заповідника «Давній Галич».

Музей знаходиться у митрополичих палатах, збудованих у кін. 18 ст. Відвідувачам представлені такі експонати : кам’яні знаряддя праці, зуби мамонта;фрагменти кухонного посуду трипільців; ліпний посуд, фрагменти бронзової фібули з шнурової культури; давні слов’янські жорна; імпортні амфори; вироби із заліза: цвяхи,пряжки4 гончарний посуд; вироби з коноплі і льону; макет міста Галича, що відтворює центральну частину міста з його численними оборонними укріпленнями, та монастирями які оточували його з 4-ох сторін; архівні деталі з Благовіщенського храму; Фрагменти декору Успенського собору 12 століття; портрети князів галицьких; візантійська імпортована амфора; зброя 12 -13 століття(фото); корона Данила Галицького сер.13 ст. (фото); вироби галицьких ковалів 11 – 13 ст.; давньоруська зброя; робочий стіл Ярослава Пастернака; перші ручки; портрети істориків та археологів що займалися розкопками давнього Галича; керамічна плитка з підлоги Успенського собору; денця посуду з різними знаками

декоративна прикладна різьба. Та ще багато реліквій , таких як Крилоське Євангеліє 1144 року Галицьке Євангеліє 1266 – 1301 року та чимало іншого, зберігається у галереях та музеях цілого світу.

Фундамент великого Успенського собору – одна з найбільших на Русі храмів. Ця споруда була зведена в часи Ярослава Осмомисла. Збоку від залишків собору, немов великий корабель, підноситься в небо мов Успенська церква. Вона, як і її попередник – собор, має три апсиди, чотири колони, на яких тримається купол, тільки менших розмірів. Навіть камінь, з якого вона побудована взятий з розвалин давнього кафедрального храму Галицької землі. Одна з цікавих деталей храму – вирізьблене з каменю зображення крилатого змія з пащі якого росте пагін дерева. Багато дослідників вважає його символом долітописного Галича називають Галицею або Галою. Незвичайним атрибутом церкви є чудотворна ікона Крилоської Богородиці. Раніше вона знаходилась у монастирі села Соколи. У 18 ст. її урочисто перенесли на Крилоньку гору, де вона знаходиться дотепер.

Є у Крилосі урочище, що називається Золотий Тік. У дані часи це була досить широка площа, вкрита позолотою. Такого місця не було більше ніде і багато людей як чули про золотий Тік не вірили в його існування, доки самі не переконувались на власні очі. Щоб його побачити сходилось до Галича багато гостей із різних країн, далеких і близьких. Везли сюди товари, і від цього місто ставало багатшим. Коли татарська орда напала на могутню столицю і чужинці хотіли здержати золото і забрати, воно втекло в землю. Раз у сім років Тік підходить на один метер догори, і галичани твердо вірять, що колись золото вийде на поверхню.

Ще одним об’єктом Крилоської гори є Княжа криниця. Таку назву вона отримала теж пізніше і символізувала могутніх галицьких князів. Одна з легенд про цю криницю розповідає, щодо її появи спричинив один з перших галицьких князів. Коли місто було обложене ворогами, і лишилося без води, постало питання, щоб здати неприступну твердиню. Князь із цим змиритися не