хотів, оскільки їжі, щоб протриматися, вистачало тільки води було мало. Тоді він вийшов зі свитою на високий берег, витяг свій меч і почав утикати в землю. Вступив один раз – нічого, друге – те саме, а на третій з усіх глибин потекла вода. Радісні крики галичан ще раз змусили понервувати ворогів. А коли ті побачили, що з гори потекла вода, відступили з міста , бо зрозуміли, що їхнє зусилля взяти Галич є марними. З того часу із трьох джерел стікає вода у Княжу криницю, над якою зараз – колони, увінчані банею з хрестом. Вода не тільки є символом життя, а ще й – віри.
Ще одним обов’язковим об’єктом при відвіданні галича є храм Святого Пантелеймона. Це єдина споруда, яка збереглась з 12 ст. Храм на виноградній горі дивом уцілів упродовж віків. Тільки стоячи під стінами собору, можна переконатися, якою досконалою у ті далекі часи була техніка обробка каменю, які прикраси витісували з нього галицькі майстри. Коли проводиш рукою по стінах собору, відчуваєш, що ти насправді доторкаєшся до минулого. Це відчуття, яке охоплює тут назавжди стає частиною твоєї душі.
Галицький замок. Розміщувався на високій Замковій горі, у північно – східному куті Прилуквинської височини. Вибране для замку місце було досить вдалим, з трьох боків гора мала стрімки схили і лише четвертий потребував захисного рову. На разі Галицькому замку ведуться реставраційні роботи.
Стрімкими сходами спускаємося із замкової гори до центру сучасного Галича. Перед нами одразу постає церква з недавно збудованою дзвіницею. Цей архітектурний витвір своїм завершенням прив’язується до купола церкви Різдва Христового. Дзвіниця має дві цікаві деталі. Перша – на ній встановлено старий дзвін, який ще у 1897 році подарувала церкві родина Маркевичів. Друга – в одній із колон, в середині дзвіниці вміщено послання до галичан майбутнього з таким написом : « Нащадкам зустрівши 23 ст. від вдячних галичан 01.01.2001 рік. ». Його мають відкрити через сто років.
На відміну від дзвіниці церква Різдва Христового має глибоке коріння. Побудована вона всередині 14 ст. на місці попередньої дерев’яної. У другій половині 17 ст. деякий час була кафедрою Галицько – Львівської єпархії. Особливістю цієї церкви те, що вона немає західного входу.
На церковному подвір’ї бачимо оригінальний макет « Святині Галича» , який розробив галицький митець Петро Перекліта. Він відтворив у бетоніт на кераміці зображення 15 – ти храмів Галича у відповідному масштабі.
Недалеко від церкви стоїть пам’ятник Данилу Галицькому. Він був відкритий під час святкування 1100 – літнього ювілею Галича 22 вересня 1998 року. Молодий князь зображений на коні з назад відведеною правою рукою мечем. У цьому образі скульптори прагнули показати правителя – переможця, який у 1238 років, здолавши боярську опозицію, в’їхав у Галич та знову об’єднав галицькі та волинські князівства.
Більшівці. Перше що кидається при в’їзді до нього – костел Кармелітів з монастирем, що стоїть на високому пагорбі. Він побудований у 1717 році. А заснування монастиря відносять до першої половини 17 ст., і пов’язують з галицьким каштеляном і подільськім воєводою Мартином Казановським. На сьогоднішній день костел знаходиться на реставрації, якою займається Міністерство культури Польщі. Також колись у костелі Благовіщення збереглась чудотворна ікона Більшівцівської Божої Матері – копія з картини німецького художника Лукаса Кранах – Старшого «Мадонна з дитятком під яблунею». Зараз ця ікона знаходиться у місті Гданську, де нею опікуються отці-кармеліти. Та місцеві жителі сподіваються що після реставрації костьолу ікона все ж таки повернеться до Більшівці.
Крім костелу Кармелітів є в Більшівцях ще садиба – палац Кшешуновичів – власників Більшівці. Біля садиби на площі 10 га. Було закладено парк, через верхню частину якого прокладено широку алею для проїзду карет від в’їзних воріт до парадного входу в палац.
Місто Рогатин. Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Міська парафіяльна церква, безсумнівно найстаріша і найцінніша церковна споруда Рогатинщина. Перша письмова згадка про неї походить з локаційного акту, наданого польським королем Ягайлом Володиславом у 1419 році. Церква була збудована одночасно з галицьким княжим замком і в ній був Васильянський монастир.
Невідомо коли була знищена церква була відновлена, але в локаційному акті 1419 р. вона окреслена як діюча. Більшість дослідників датує її XIV ст. на таке датування спонукають готичні елементи в її архітектурі, характерні для наших теренів у XIV- першій половині XVI ст. перший її опис є в акті візитації 1740 року. В ньому сказано , що « Церква Різдва Пресвятої Богородиці, прекрасна і коштовно мурована коштом і стараннями старожитніх рогатинських міщан. В середині церква мала повний іконостас, та декілька образів на стінах і на філярах престійної роботи.».
Привілей парафії у 1570 році надав Валентин Демблінський.
В першій половині 17 ст. церква стараннями братства поновлена, а також частково огороджена муром з брамою з півдня, а з інших трьох сторін огороджена дерев’яним парканом. 27 вересня 1827 року церква була ушкоджена пожежею. Найбільше постраждали дахи та була знищена баня. Провізорично відремонтовано після пожежі церква стояла очікуючи ремонту до 1860 року. У 1871 – 1873 роках стараннями братської старійшини здійснено зовнішню реставрації церкви. У 1875 році перероблено східний вхід на церковне подвір’я – встановлено залізну браму і дві фіртки на кам’яних філярах. Наступну реставрацію церкви здійснено в кінці 19 ст.
Церква розташована на