Між Вічею і Рікою, Ріпинкою і Боржавою простягається полонина Боржава з висотами: гора Темнатик – 1343 м, Великий Верх – 1598 м, Стій – 1681 м, Магура-Жиде – 1517 м, Граб – 1378 м, Кук – 1361 м.

Між Рікою і Тересвою розміщений район Полонини Красної. До нього належить Бовцарський Верх з найвищою точкою Тапеш (1325 м). Найвищі вершини: Топас – 1548 м, Сигланський – 1563 м, Ружа – 1564 м, Гропа – 1495 м, Красна – 1492 м. Найвищою точкою є г. Мензул – 1501 м [3, c. 37].

Полонинський хребет можна вважати природною південною межею етнографічної території Бойківщини.

Важливим орографічним компонентом є багата річкова система бойківської частини Карпат. Русла рік, річок і численних потоків пролягають уздовж і впоперек гірських хребтів. На північному заході бойківської частини Карпат витікає Сан, трохи далі на схід бере початок і у верхів’ях на протязі 50 км проходить у горах, перерізаючи хребти Бескиду, - Дністер. У Верховинських Карпатах витікає найбільша ріка Бойківщини – Стрий. Північно-східний бік Верховинських і Берегових Карпат дренує ряд інших річок, найбільшими з яких є Опір, Сукіль, Мізунка, Свіча. По той бік вододільного хребта у бойківських Карпатах витікають такі гайбільші ліві притоки Тиси, як Уж, Латориця, Іршава, Боржава, Ріка, Теребля, Тересва, з цілою системою їх численних допливів.

Ріки Бойківщини ще в недалекому минулому служили для лісосплаву. З озер на території Бойківщини найбільшим є Синевірське (“Морське око”) на висоті 987 м у басейні тереблю [4, c.30].

Бойківській частині гірської ситеми Карпат властива особливо чітко виражена смугова будова. Основним структурним елементом бойківських Карпат є фліш – потужні осадові товщі мілководних морських відкладів, що утворилися протягом багатьох мільйонів років в умовах безперервних коливних рухів морського дна. Вони складені ритмічним перешаруванням пісковиків, глин, мергелів і, рідше, конгломератів. Пісковики в багатьох місцевостях Бойківщини виступають і на поверхню у вигляді скельних масивів, наприклад, у селах Уричі, Розгірчі, в околицях сіл Верхнє і Нижнє Синьовидне, Бубнище та ін. Надра гір багаті на цінну мінеральну сировину – родовища нафти, озокериту і горючих газів. Здавна відомі соляні джерела на Бойківщині. Поблизу Борислава – у Стебнику міститься одне з найбільших родовищ калійної солі на Україні. Бойківські Карпати мають дуже багаті запаси будівельного матеріалу.

Як і для більшості районів карпат, для Бойківщини характерні піскувато-глинисті грунти. У північно-західній частині бойківського передгір’я зони підзолистих грунтів. Долинами рік, в ґрунтоутворенні яких визначальну роль відіграють річкові наноси, властиві дерново-лучні грунти.

Скибові, Верховинські і Полонинські Карпати вкриті лісовими грунтами. Вони неоднорідні, мають значну кислотність і мінливу кількість поживних речовин. Протяжність ґрунтових зон і підзон дуже різноманітна. Швидка зміна рельєфу, корінних і ґрунтотворних порід, клімату і рослинності зумовлює різку зміну типів грунтів. Для грунтів бойківської частини Карпат характерна значна зволоженість.

Клімат Бойківщини, як і всіх Українських Карпат, - помірно-континентальний. Водночас йому притаманні і певні локальні особливості, оскільки, як відомо, різні гірські місцевості відзначаються помітною диференціацією кліматичних режимів, залежно від висотної зональності, рельєфу, умов атмосферної циркуляції [4, c.31].

Для Бойківщини властиві такі кліматичні зони Карпат: передгірно-помірного клімату, вологого клімату; середньогірні – прохолодного, вологого клімату; високогірна – холодного, надмірно вологого клімату. Так, у передгірній смузі Бойківщини холодний період триває три місяці (грудень-лютий), у горах вище 800-1000 м – п’ять місяців (листопад-березень). Річна кількість опадів в зонах також коливається від 600 мм на Прикарпатті до 1600 мм на вершинах гір. Територіальний розподіл опадів надзвичайно строкатий і залежить від висоти місцевості. З північного заходу помітно зменшується річна кількість опадів, збільшується кількість сонячних днів і підвищується середньодобова температура.

Переважна частина території Бойківщини вкрита лісовою рослинністю, надзвичайно строкатою і різноманітною. На Бойківщині зона лісів сягає значно менших висот (1300 м), ніж у східній частині Українських Карпат (1500 – 1600 м).

Ліси Бойківщини мають багатий видовий склад. У різних місцевостях Бескидів, Горган, південних схилів Вододільного хребта і в полонинській частині Карпат великі простори від підошви гір до висоти 900 м вкриті буковими лісами. Бук є складовим компонентом і мішаних смереково-букових та буково-ялинових лісів, що піднімаються вище 900 м. У нижніх ярусах ростуть також дуб, граб, береза, осика, явір та багатий підлісок з ліщини, шипшини, глоду. Але основними лісоутворюючими породами є ялина, смерека – вони поширені як на нижніх, так і на верхніх ярусах гір. У Горганах зустрічаються оазиси унікальних деревних порід – кедрової сосни або карпатської лімби і тиса. На узліссях поширені ягідники малини, чорниці і брусниці. Для високогірних смуг властива субальпійська і альпійська рослинність [4, c.31].

2.3 Природно-рекреаційні ресурси Бойківщини

Бойківщина багата на природні ресурси, завдяки чому тут є всі сприятливі можливості для розвитку туристичної галузі.

Природно-історико-етнографічний комплекс “Бойківщина” займає площу близько 120 тис. га у найнижчій частині гір Львівської і частково Закарпатської областей. Тут 57 населених пунктів. Лісистість території перевищує 50 %. Бескиди Львівщини характеризуються унікальним в Європі рельєфом. Тут понад 20 джерел мінеральних лікувальних вод переважно типу “Нафтуся” [8, c. 168].

Проходячи по території села Витвиці Івано-Франківської області варто зупинитися в Солотвині, де є