у перебудованому вигляді, однак він важливий як оригінальний зразок прикарпатської оборонної архітектури типу “ оборонний двір”, що дійшов до наших днів. У центрі селища видніється велика ратуша з годинниковою баштою, за нею школа, а далі – замок. Місцеве населення мало що знає про замок в своєму селищі, ця будівля відома під назвою “монастир” або “гарнізон”, відповідно до її пізнішого призначення. Від валів добре зберігся високий бастіон з боку школи. Самий замок – багатоквартирний будинок, в якому вгадується колишнє призначення через башти по кутах.
Селище Перегінське оточене горами, звідси дорога на Осмолоду – село, за яким починаються дикі Карпати.
Ангелівська домна. У Рожнятівському районі стоїть мальовнича доменна піч, яку називають Ангелівською домною – комплекс споруд в урочищі Ангелів – пам’ятка архітектури 1808-1811 рр., розташована на лівому березі річки Лімниця, між селами Ясень та Гриньків. На жаль, знаків на шляху немає, тому дорогою до осмолоди, за селом Ясень треба зупинитися коло підвісного дерев’яного мосту, перейти через річку, далі кілька десятків метрів через ліс. Біля виходу з лісу повернути ліворуч на стежку, яка приведе до самої домни. Самому доменному підприємству колись належало дванадцять шахт, піч, два склади руди й одна кузня. Першу плавку піч дала навесні 1812 року, завод і домна працювали недовго, завод закрили в 1818 р. Домна – висока кам’яна будівля з основним отвором, з обох боків якого по радіусу розміщені вузькі аркові отвори. Крім домни збереглися також залишки стін і фундаменти підсобних приміщень. Пам’ятка належить до унікальних зразків промислової архітектури початку XX століття [29, c. 66].
В місті Болехові збереглася ратуша 1863 року, костел Успіння Богородиці XVIII століття, будівля солеварні 1895 року, грекокатолицька Троїцька церква XIX ст. та затишні квартали особняків XIX – поч. ХХ ст.
Гошівський Василіанський монастир Преображення Господнього XVI-XIX ст. поблизу Болехова. Ця пам’ятка відома з 1570 року. Спершу монастир був дерев’яним і стояв південніше від сучасного, в урочищі Красний Ділок. Після того, як у XVII ст. монастир було знищено татарами, у XVIII ст. його перенесено на Ясну Гору, з 1737 р. у ньому зберігалася чудотворна ікона Богородиці, яка була копією Ченстохівської ікони (див. Додаток Г). Центральна споруда – церква Святого Преображення (1842 р.), у якій містилася чудотворна ікона, що безслідно зникла у 1946 р. У 30-ті роки XX ст. монастир досяг свого розквіту завдяки сприянню Андрія Шептицького, у ньому було понад 70 ченців. У 1950 році монастир закрили, однак у 1991 році він відновив свою діяльність, у ньому зберігається копія чудотворної ікони [13, c. 334].
На роздоріжжі Болехів – Долина в 1941 р. в с. Гошів була висипана громадою села могила борцям за волю України. Посвячена священником сільської парафії та монахами Гошівського монастиря. В 1960 р. Могила була знищена, проте на цьому ж місці в 1990 р. З ініціативи громади села висипано нову символічну могилу – пам’ятник борцям за волю України. Вона являє собою земляний зрізаний конус, обсипаний дерном, увінчаний березовим хрестом, рамка усічена під непрямий кут, на хресті вінок з колючого дроту та табличка.
А в м. Долина можна оглянути солеварню XIX ст. та костел Святої Діви Марії також з XIX ст. Солеварня э комплексом різноманітних за призначенням приміщень: варильні солі, маніпуляційний корпус, приміщення складу солі, шахти та інші службові та господарські приміщення. Солеварня наприкінці XIX ст. двічі горіла, однак була відбудована 1900 року, а 1903 року було відновлено роботу двох шахт. Солеварня є унікальною пам’яткою промислової архітектури України кінця XIX- початку XX ст. Це єдиний зразок споруд такого типу, що зберігся донині й ще донедавна використовувався за своїм первісним призначенням [29, c.72]. На Долинщині є 175 пам'яток історії та культури. Останніми роками споруджено пам'ятники М. Грушевському, Т. Шевченку в Долині. Виготовлено 25 меморіальних плит діячам науки, культури, мистецтва. Закінчено будівництво пам'ятника "Борцям за волю України" в райцентрі.
В с. Брошнів-Осада споруджено пам’ятник визначному українському військовому і державному діячеві, полковнику УПА Д.Вітовському, а також символічну могилу Січових Стрільців [1, c. 45].
В долині р. Лімниця та її приток є численні пам’ятки історії – меморіальний музей і пам’ятник членові “Руської трійці” письменнику І.Вагилевичу, знак до 100-річчя міграції з Галичини в Америку (с. Небилів).
Печерний монастирний комплекс в Розгірче (див. Дотаток Д). Перші згадки про Скельний монастир в Розгірчому відносяться до XIII ст. Час найбільшого розквіту припадав на XIV-XVI ст. Що стосується первісного призначення скель, то цілком можливе їх використання в поганські часи, про що свідчать сліди на скелях, а також виявлене тут у 1990 році землеробське поселення на городищі VIII-VII ст. до н.е.
Основний скельний масив: нижня велика печера була житловою кімнатою, до якої примикала комора, захоплює верхня печера була монастирською церквою, яка була тридільною однонавною спорудою. Це унікальний випадок такого типу архітектури, що зберігся в Галичині, і зокрема на Бойківщині. В своєму розвитку печерний монастир зазнав деяких змін, пов’язаних з його розбудовою ймовірно в XIII-XIV ст. Крім цього скельного масиву існують ще дві малі скелі, це своєрідний в’їзд на територію монастиря, та ще одна скеля із печерою і відбитими на ній хрестами.
Наскельна фортеця “Тустань” (див. Дотаток Е) на думку провідних спеціалістів України є унікальною пам’яткою фортифікації, яка більше ніде не зустрічається в слов’янському світі. Давньоруське